Постановление суда № 110052573, 06.04.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2716/23

Провадження № 2/638/2623/23

УХВАЛА

Іменем України

06 квітня 2023 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Тимченко А.М. при прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні, заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із вказаною позовною заявою, в якій просять:1)стягнути з відповідача на користь позивачів заборгованості із заробітної плати у розмірі 135600,71 грн.;2) стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за затримку виплати їм належних сум по день фактичного розрахунку у розмірі 307000,00 грн.;3) стягнути з відповідача на користь позивачів вихідну допомогу у розмірі 102,000 грн.;4)стягнути з відповідача на користь позивачів розрахунок суми індексації грошових доходів населення у сумі 35091,15 грн.;5) стягнути з відповідача на користь позивачів компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 81596,00 грн.; 6) стягнути з відповідача на користь позивачів моральну шкоду у розмірі 332465,82 грн.

Згідно з ч. 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним уст. 175 ЦПК України, а також вимогамст. 177 цього Кодексу.

Однак, подана позовна заява не відповідає вимогам вказаних вище статей, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог. При цьому, представником позивача не зазначено за який період він просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України передбачає, виклад обставин,якими позивачобґрунтовує своївимоги;зазначення доказів,що підтверджуютьвказані обставини.

Крім того, згідно частини четвертоїстатті 177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивачами заявлено, кірм іншого, вимоги: 1)про стягнення моральної шкоди; 2) стягнення середнього заробітку за затримку виплати належних їм сум по день фактичного розрахунку, 3) про стягнення суми індексації грошових доходів населення, які є вимогами майнового характеру. Таким чином, представником позивача повинен бути сплачений судовий збір за вказані вимоги майнового характеру.

Відповідно до ч. 1ст.94КЗпПУкраїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зіст.1ЗаконуУкраїни«Про оплатупраці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників.

Таким чином, поняття «заробітна плата» та «середній заробіток» не є тотожними поняттями.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 18 липня 2019 року № 766/16312/16-ц, у якій зазначено, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є вимогами про стягнення заробітної плати, а отже підлягають оплаті судовим збором. Аналогічний висновок ви5кладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 № 307/3251/16 та від 06.11.2019 № 73/1534/18.

В той же час середній заробіток за ч.2 ст.235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло в працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням роботодавцем законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого ч.2 ст.235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст.233 КЗпП України) і не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі згодом звернутися до суду з позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП України).

Середній заробіток за ст.117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З урахуванням вищевикладеного, пільг щодо сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку виплати їм належних сум по день фактичного розрахунку Законом України "Про судовий збір" не передбачено.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 523/4124/21 дійшов до висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Відомостей того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.

Таким чином, при зверненні до суду з позовними вимогами:1)про стягнення моральної шкоди; 2) стягнення середнього заробітку за затримку виплати належних їм сум по день фактичного розрахунку, 3) про стягнення суми індексації грошових доходів населення, повинен бути сплачений судовий збір.

Статтею 4 вказаного Закону Українивизначено розміри ставок судового збору. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. За подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 332465,82 грн. та середній заробіток у сумі 307000,00 грн., та суми індексації грошових доходів у сумі 35091,15 грн.

На підставі вищевикладеного, позивачу або його представнику необхідно сплатити судовий збір за подання майнових вимог у розмірі 6745,57 грн., на наступний рахунок: отримувач коштівГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код ЄДРПОУ 37874947, рахунок отримувача UA338999980313191206000020653, код банку отримувача 899998, кодкласифікації доходів бюджету22030101.

Крім іншого, відповідно ч. 5ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Разом з тим, позивачами не зазначено та не надано належних і допустимих доказів щодо їх звільнення (копія наказу про звільнення), який є підставою для виплат, які просять стягнути позивачі, та визначення їх розміру. Надані копії трудових книжок не мають записів щодо звільнення, не надано трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .

Положеннями ч.2ст.95 ЦПК Українипередбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючисьст. 175, 177,185, 353 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні, заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Тимченко