Решение № 110020871, 31.03.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року Справа № 915/576/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, ідентифікаційний код 36343856, представник - адвокат Овчаренко Ярослава Олександрівна, АДРЕСА_1, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Богоявленський, буд. 42-А; ідентифікаційний код 31821381; адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2)

про: стягнення 555412,23 грн

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 22.11.2022 (вх. № 5689/22 від 23.11.2022), про стягнення з Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" заборгованості у сумі 555412,23 грн, яка складається з: 365470,39 грн - основного боргу за договором закупівлі товару № 9732 від 15.09.2021, 104234,16 грн - пені, 7840,09 грн - 3% річних, 77867,59 грн - інфляційних збитків, а також судового збору в сумі 8331,18 грн та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2022 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 28.11.2022, до господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви № б/н від 01.12.2022 (вх. № 6065/22 від 06.12.2022), до якої додано позовну заяву в новій редакції № б/н від 01.12.2022.

Ухвалою суду від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/576/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

06.12.2022 до суду від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог № б/н від 01.12.2022 (вх. №6065/22), в якій позивач просить зменшити суму основної заборгованості до 300000,00 грн., оскільки відповідачем частково сплачено основну заборгованість у сумі 65470,39 грн.

05.01.2023 від сторін до суду надійшла спільна заява № б/н та б/дати (вх. №176/23) про затвердження мирової угоди, в якій сторони просять затвердити мирову угоду.

21.02.2023 до суду надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 21.02.2023 (вх. № 2065/23), в якому відповідач просить залишити мирову угоду без розгляду та долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій № 242 від 25.01.2023, № 243 від 25.01.2023, № 244 від 25.01.2023 про сплату на користь позивача частини основного боргу в сумі 100000,00 грн, витрат на оплату судового збору в сумі 8331,18 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

22.02.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 22.02.2023 (вх. № 2113/23), в якому відповідач просить долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій № 242 від 25.01.2023, № 243 від 25.01.2023, №244 від 25.01.2023 про сплату на користь позивача частини основного боргу в сумі 100000,00 грн, витрат на оплату судового збору в сумі 8331,18 грн, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн, які помилково не додані ним до поданого раніше клопотання (вх. № 2065/23).

07.03.2023 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, сформовані в системі "Електронний суд" 06.03.2023 (вх. № 2672/23), в яких товариство зазначає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, затягує процес розгляду справи, а його поведінка в цілому є неприпустимою та недобросовісною, оскільки спочатку відповідачем було ініційовано укладання мирової угоди, підписано її, подано мирову угоду на затвердження до суду, і після тривалого часу очікування направлено клопотання про залишення її без розгляду з формальних підстав. В поданих до суду додаткових поясненнях позивач просить продовжити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, 07.03.2023 позивач подав до суду заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 06.03.2023 (вх. № 2673/23) про уточнення позовних вимог (зміну розміру позовних вимог), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 437818,41 грн, яка складається з: 200000,00 грн - основного боргу за договором закупівлі товару № 9732 від 15.09.2021, 142211,91 грн - пені, 10118,75 грн - 3% річних, 85487,75 грн - інфляційних збитків.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 12.12.2022 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі - 04.01.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400500937773.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 19.01.2023 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Проте, в поданих до суду клопотаннях просить залишити заяву про затвердження мирової угоди без розгляду та надає докази сплати частини основного боргу в сумі 100000,00 грн, витрат на оплату судового збору в сумі 8331,18 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" (покупець) та Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (постачальник) було укладено Договір закупівлі товару № 9732 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю компресор, згідно ДК 021:2015 Код 42120000-6 "Насоси та компресори" (далі - товар), зазначений в специфікації № 1, що є додатком № 1 до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору постачальник зобов`язався поставити товар на умовах поставки DDP пр. Богоявленський, 42а, м. Миколаїв, Україна ДП НВКГ "Зоря" - "Машпроект", відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів "INCOTERMS" у редакції 2010 року.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що товар поставляється в наступний строк: 70 календарних днів від дати відправлення покупцем письмової заявки про готовність прийняти товар з можливістю дострокової поставки.

Відповідно до п. 3.5. Договору, поставка товару здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної сторонами специфікації № 1.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, зокрема, що при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: - рахунок фактуру; - видаткову накладну; - товарно-транспортну накладну або експрес накладну; - сертифікат відповідності/сертифікат якості або завірену постачальником його копію; - паспорт та/або керівництво з експлуатації товару.

За умовами пункту 4.1. Договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікації № 1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Згідно з п. 4.6. Договору, його ціна становить 365470,39 грн, в т.ч. ПДВ 60911,73 грн.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі.

Відповідно до п. 5.2. Договору, оплата за поставлений товар має бути здійснена згідно отриманого рахунку постачальника не пізніше 25 календарних днів від дати поставки товару і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати за отриманий товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Згідно з п. 12.1. Договору, останній набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022 року.

Договір та специфікація № 1, як додаток № 1 до Договору підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

У специфікації № 1 сторони узгодили поставку товару: Компресор Base 11VSD TD у кількості 2 шт. на загальну суму 365470,39 грн, у т.ч. ПДВ 60911,73 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов вищенаведеного Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар - Компресор Base 11VSD TD у кількості 2 шт. на загальну суму 365470,39 грн, у т.ч. ПДВ 60911,73 грн, що підтверджується видатковою накладною № 862 від 28.12.2021, товарно-транспортною накладною № Р862 від 26.12.2021, довіреністю серії 12 ААК № 082804/2244 від 23.12.2021 на отримання цінностей за договором № 9732 від 15.09.2021.

Видаткову накладну підписано сторонами, скріплено печаткою постачальника та відбитком штампу відповідача (Склад № 5).

Крім того, позивачем було виписано рахунок на оплату: № 1446 від 23.12.2021 на суму 365470,39 грн.

Умовами п. 5.2. Договору сторони передбачили, що оплата за поставлений товар має бути здійснена згідно отриманого рахунку постачальника не пізніше 25 календарних днів від дати поставки товару і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи судом було встановлено, що позивачем 10.01.2022 зареєстровано податкову накладну № 102 від 28.12.2021 на суму 365470,39 грн, що підтверджується копією квитанції про реєстрацію податкової накладної за № 9408314825, а отже погоджений сторонами строк оплати для відповідача тривав до 04.02.2022 (включно). Тобто прострочення відповідача за Договором мало місце з 05.02.2022.

У зв`язку з відсутністю оплати позивачем на адресу відповідача направлялась вимога-претензія № 29/08-1 від 29.08.2022 щодо сплати заборгованості в сумі 365470,39 грн - основного боргу, 64482,99 грн - пені, 5707,35 грн - 3% річних, 38922,60 грн - інфляційних збитків, що підтверджується фіскальним чеком, поштовою накладною та описом вкладення від 31.08.2022.

Доказів направлення відповідачем відповіді на вищевказану претензію та доказів направлення відповідачем позивачу будь-яких заперечень під час приймання-передачі товару суду не подано.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідач доказів належного та у повному обсязі виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не заперечив.

Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором за Договором.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за Договором закупівлі товару № 9732 від 15.09.2021, у зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Щодо поданої сторонами до суду заяви про затвердження мирової угоди, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, 05.01.2023 від сторін до суду надійшла спільна заява № б/н та б/дати (вх. №176/23) про затвердження мирової угоди, в якій сторони просять її затвердити.

З вказаною заявою сторонами надано суду мирову угоду, скріплену підписами та печатками обох сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 ГПК України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 192 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Проте, відповідач в клопотанні від 21.02.2023 (вх. № 2065/23) зазначає, що мирова угода не підлягає затвердження судом, оскільки містить помилки та неточності, у зв`язку з чим просить залишити заяву про затвердження мирової угоди без розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення заяви про затвердження мирової угоди без розгляду.

Щодо поданих позивачем до суду заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог (зміну розміру позовних вимог), суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із вимогами ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вже було зазначено вище, суд ухвалою від 12.12.2022 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, таким чином останній мав право подати заяву про зменшення або збільшення позовних вимог до 11.01.2023 (включно).

Позивач звернувся до суду з заявою про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог від 01.12.2022 (вх. № 6065/22) - 06.12.2022, тоді як з заявою про уточнення позовних вимог (зміну розміру позовних вимог) позивач звернувся до суду - через систему "Електронний суд" - 06.03.2023 (вх. № 2673/23).

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог (зміну розміру позовних вимог) (вх. № 2673/23) після закінчення строку визначеного законодавцем, отже така заява залишається без розгляду.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог від 01.12.2022 (вх. № 6065/22).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем під час розгляду справи частини основного боргу за Договором у сумі 165470,39 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4018 від 25.11.2022 на суму 65470,39 грн та № 244 від 25.01.2023 на суму 100000,00 грн, суд дійшов висновку, про відсутність в цій частині предмету спору, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З огляду на наведені правові норми, з урахуванням часткової оплати основного боргу за Договором, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 200000,00 грн (365470,39 - 165470,39) є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, отже підлягає задоволенню.

Крім того, внаслідок невиконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 104234,16 грн за період з 07.03.2022 по 22.11.2022;

- 3% річних на суму 7840,09 грн за період з 07.03.2022 по 22.11.2022;

- інфляційні збитки на суму 77867,59 грн за березень - жовтень 2022 року.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення суми пені, суд зазначає таке.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати за отриманий товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок суми пені, заявленої до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних збитків суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних збитків.

Судом перевірено розрахунки суми 3% річних та інфляційних збитків, заявлених до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд відмічає, що в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем під час розгляду справи витрат на оплату судового збору в сумі 8331,18 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн, що підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних інструкцій № 242 від 25.01.21023 та № 243 від 25.01.2023.

Таким чином, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості за Договором закупівлі товару № 9732 від 15.09.2021 у розмірі 165470,39 грн. за відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Богоявленський, буд. 42-А; ідентифікаційний код 31821381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, ідентифікаційний код 36343856) заборгованості у сумі 389941,84 грн, яка складається з: 200000,00 грн - основного боргу, 104234,16 грн - пені, 7840,09 грн - 3% річних, 77867,59 грн - інфляційних збитків.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська