Постановление суда № 110017564, 04.04.2023, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2674/23

Провадження № 2-з/727/20/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Калмикова Ю. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою про забезпечення доказів.

В обґрунтування заяви про забезпечення доказів ОСОБА_1 посилається на те, що у позивача є труднощі в отриманні доказів, оскільки, на думку ОСОБА_1 деякі державні органи «приховують» факти відсутності у відповідача дозвільних документів. Від імені позивача направлялись адвокатські запити до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, до Головного Управління ДПС у Чернівецькій області, до Головного управління ДСНС України в Чернівецькій області, але повної відповіді не отримали.

На підставі викладеного просила суд витребувати в якості забезпечення доказів належним чином засвідчені копії документів з Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, з Головного Управління ДПС у Чернівецькій області, з Головного управління ДСНС України в Чернівецькій області.

Розглянувши клопотання про забезпечення доказів, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 116ЦК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статус у позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Також, основною складовою обґрунтованості заяви про забезпечення доказів є необхідність доведення обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.

Водночас, загальні вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення доказів визначеністаттею 117 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст.117ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;

Відповідно до п. 4 ч. 1ст.117ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 117 ЦПК Україниу заяві про забезпечення доказів зазначається обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Слід відмітити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті в майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Такий правовий висновок щодо забезпечення доказів висловлений в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18; 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19; 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19).

Проте, в порушення вимогЦПК України, заявником у своїй заяві про забезпечення доказів не наведено жодного об`єктивного факту на підтвердження того, що зазначені в заяві документи можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Більше того, заява не містить навіть припущень щодо ймовірності виникнення таких обставин у майбутньому.

Заявник помилково ототожнює інститут забезпечення доказів з витребуванням доказів.

Так, в порушення вимог вказаної статті заявником не зазначено в заяві:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;

- докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

- обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

- підстави, що можуть утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів, а також, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому;

- адресу місцезнаходження особи, у якої знаходиться доказ.

Відповідно до ч. 4 ст.117ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Вказана норма статті ЦПК України є імперативною та не містить положень щодо правомочності суду на залишення заяви без руху.

З урахуваннямвикладеного,суд дійшоввисновку,що заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів слід повернути заявнику.

Керуючись ст.ст. 116-117, 258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернути заявнику.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Ю. О. Калмикова