Решение № 109976308, 23.03.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/66075/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В. ,

при секретарі судового засідання - Ковалівській В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кобзар Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми відсотків та пені

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення В обґрунтування пред`явлених вимог позивач послався на те, що 07.05.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - Договір № SAMDN25000735002881 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 7 000 дол. США, відсотки за ставкою 8, 5 % річних. 24.05.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - Договір № SAMDN25000735422322 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 17 000 дол. США, відсотки за ставкою 8, 5 % річних. 12.06.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - Договір № SAMDN25000735844013 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 41 000 дол. США, відсотки за ставкою 9,75 % річних. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача за договором № SAMDN25000735002881 від 07 травня 2013 року, у розмірі 9 447, 89 дол. США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а саме: 7 000 дол. США - сума вкладу; 2 447, 89 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача за договором № SAMDN25000735422322 від 24 травня 2013 року у розмірі 22 933 дол. США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а саме: 17 000 дол. США - сума вкладу; 5 933 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача за договором № SAMDN25000735844013 від 12 червня 2013 року у розмірі 57 331,2 дол. США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а саме: 41 000 дол. США - сума вкладу; 16 331, 2 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Рішення суду було виконано 27.10.2021р. Тому просить Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за Договором№ SAMDN25000735002881 від 7.05.2013р.

3 % річних у розмірі 1096,47 дол. СІ1ІА., що за офіційним курсом НБУ становить 29 845,91 грн.

відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» три відсотки за кожен день прострочення виконання зобов`язання у розмірі 2 545 998,47 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за Договором № SAMDN25000735422322 від 24.05.2013 р.:

3% річних у розмірі 2 661,48 дол. СІ1ІА., що за офіційним курсом НБУ становить 72 445,48 грн.;

відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» три відсотки за кожен день прострочення виконання зобов`язання у розмірі б 179 938,97 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за Договором № SAMDN25000735844013 від 12.06.2013 р:

3% річних у розмірі 6 653,56 дол. США., що за офіційним курсом НБУ становить 181 109,90 грн.;

відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» три відсотки за кожен день прострочення виконання зобов`язання у розмірі 15 449 497,11 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити. Надала відповідь на відзив.

Представник відповідача подав відзив , заперечення, просила відмовити в позові.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 20.12.2021р. відкрито провадження в порядку загального.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 29.09.2022р. призначено до розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, приходить до слідуючого.

Судом встановлено.

07.05.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - Договір № SAMDN25000735002881 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 7 000 дол. США, відсотки за ставкою 8, 5 % річних. 24.05.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - Договір № № SAMDN25000735422322 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 17 000 дол. США, відсотки за ставкою 8, 5 % річних. 12.06.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - Договір № SAMDN25000735844013 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 41 000 дол. США, відсотки за ставкою 9,75 % річних. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача за договором № SAMDN25000735002881 від 07 травня 2013 року, у розмірі 9 447, 89 дол. США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а саме: 7 000 дол. США - сума вкладу; 2 447, 89 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача за договором № SAMDN25000735422322 від 24 травня 2013 року у розмірі 22 933 дол. США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а саме: 17 000 дол. США - сума вкладу; 5 933 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача за договором № SAMDN25000735844013 від 12 червня 2013 року у розмірі 57 331,2 дол. США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а саме: 41 000 дол. США - сума вкладу; 16 331, 2 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Зазначені вище, присуджені судом суми були повернуті банком позивачу лише 11.10.2021 р. (зараховані на рахунок Позивача ДВС).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі 320/5115/17.

Щодо можливості застосування до вказаних правовідносин норм Закону № 1023-ХІІ та нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 цього Закону суд зазначає таке.

Правовідносини з банківського вкладу врегульовані нормами ЦК України, законами № 2664-ІІІ, № 2121-ІІІ, № 1023-XII.

Згідно з преамбулою Закону № 2664-III у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Позовні вимоги стосуються правовідносин, які виникли з укладення договорів банківського вкладу.

Згідно з підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону № 2346-ІІІ вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

У статті 2 Закону № 2121-ІІІ вказано, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

У частинах першій, другій статті 47 Закону № 2121-ІІІ визначено види діяльності банку, зокрема банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

У пункті 1 частини третьої статті 47 цього Закону вказано, що до банківських послуг належать залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 2664-III фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5);споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (пункт 7-1).

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 2664-III фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.

За частиною другою статті 4 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

Отже, розміщення грошових коштів у вигляді вкладу (депозиту) та отримання процентів за вкладом є фінансовими операціями, які здійснюються у разі укладення договору банківського вкладу, і в сукупності становлять суть фінансової послуги, яка надається банком споживачу (вкладнику).

Відповідно до преамбули Закону № 1023-XII він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі № 1023-XII не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах "слабкої сторони", якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті 1 Закону № 1023-ХІІ визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом № 1023-ХІІ врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Разом з тим після подачі заяви про повернення вкладу розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу.

Після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону № 1023-ХІІ, а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ не нараховується.

При вирішенні питання про нарахування трьох процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також суд враховує, що грошове зобов`язання між сторонами виражене в іноземній валюті - доларах США, тому при розрахунках процентів та інших стягнень за основу береться розрахунок заборгованості в доларах США, що відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду та підтверджується таким.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.

Однак заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта - єдиний законний платіжний засіб на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема вкладу, не суперечить чинному законодавству.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Отже, як вклад, так і нарахування на нього мають здійснюватися в тій валюті, яка була внесена на банківські рахунки фізичними особами, і при розрахунку трьох процентів річних має братися за основу розмір заборгованості, визначений в іноземній валюті.

Такий висновок зроблено й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Саме таким чином необхідно діяти у випадку примусового виконання грошового зобов`язання, визначеного в іноземній валюті, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).

Так, три проценти річних розраховуються з урахуванням боргу перед позивачем у розмірі 7000 долара США прострочення за період 11.10.2018 р. по 11.10.2021 року включно, становить 630,58дол.США.

Також три проценти річних розраховуються з урахуванням боргу перед позивачем у розмірі 17 000 долара США, прострочення за період 11.10.2018 р. по 11.10.2021 року включно, становить 1531,40 дол.США.

Також три проценти річних розраховуються з урахуванням боргу перед позивачем у розмірі 41 000 долара США, прострочення за період 11.10.2018 р. по 11.10.2021 року включно, становить 3690 дол.США

Тому, ураховуючи визначений період прострочення та формулу розрахунку процентів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання підлягають задоволенню.

При таких обставинах позов підлягає задоволенню частково.

Згідно статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1597 грн. в дохід держави, не сплачена позивачем при подачі позову.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 1-16, 526, 551, 625 ЦК України, ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 ЦПК України,суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми відсотків та пені задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 за Договором № SAMDN25000735002881 від 07.05.2013 року 3% річних в розмірі 630,58 доларів США.

Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 за Договором № SAMDN25000735422322 від 24.05.2013 року 3% річних в розмірі 1531,40 доларів США

Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 за Договором № SAMDN25000735844013 від 12.06.2013 року 3% річних в розмірі 3690 доларів США.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в розмірі 1597 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

позивач: ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2

відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»: 01001,м. Київ, вул.. Грушевського,1д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул.. Н.перемоги,50

Дата складання повного тексту рішення 31.03.2023р.

Суддя Остапчук Т.В.