Решение № 109947437, 31.03.2023, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/2370/23

Провадження № 2-а/947/44/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2023 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Лук`яненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районногосуду м.Одеси задміністративним позовомдо Департаментупатрульної поліціїУкраїнив особі Управління патрульної поліції в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 1 батальйону 3 роти УПП в Одеській області рядового поліції Бондар Яни Іванівни серії ЕАР № 6374308 від 06.01.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 06.01.2023 року на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6374308 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач з постановою складеної інспектором категорично не погоджується, вважає, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку із тим, що була прийнята з наступними порушеннями: при винесенні оскаржуваної постанови у діях особи, яка притягується до відповідальності, були відсутні порушення правил дорожнього руху України та були відсутні докази вини особи у вчиненому правопорушенні; оскаржувана постанова є наслідком необ`єктивного та неповного провадження у справі та необ`єктивного розгляду, а викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Мотивуючи свою невинуватість позивач зазначив, що інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Одеській області рядовим поліції Бондар Яною Іванівною при складенні постанови серія ЕАР №6374308 від 06.01.2023 року зазначено, що нею встановлено наступне: 16.01.2023 року 09:33:40 м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 67а, водій керуючи ТЗ проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ґ ПДР -Порушення проїздуна забороннийжовтий сигнал,що забороняєрух іпопереджає пронаступну змінусигналів.Проте,позивач вказує,що вказанівідомості викладеніу протоколіне відповідаютьфактичним обставинам,та непідтверджені доказамив матеріалахсправи,так яквін діючиу відповідностідо п.8.11.ПДР України,виявивши,що підчас перетинуперехрестя змінивсясигнал світлофораз зеленогона жовтий,розуміючи,що беззастосування екстреногогальмування вінможе забезпечитибезпеку дорожньогоруху,продовжив рухчерез перехрестя.

Також позивач зазначає, що факт того, що він діяв у відповідності до зазначеного пункту Правил дорожнього руху України, є те, що на нього не було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 122 КУпАП - створення аварійної обстановки. А крім того не зафіксовано будь якого іншого правопорушення, яке б могло статись в разі не забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивач також зазначає, що постанова серії ЕАР №6374308 за ч.2 ст.122 КУпАП має ряд порушень з процесуального оформлення, а саме в постанові серії ЕАР №6374308 місцем скоєння адміністративного правопорушення зазначено: АДРЕСА_1 , позивач зазначає, що за даною адресою відсутні будь-якісвітлофорні об`єкти.Найближчі світлофорні об`єкти розташовані на перехресті АДРЕСА_2 та вул. Фонтанська дорога вул. Посмітного та зазначені світлофорні об`єкти знаходяться на значній відстані від місця нібито скоєного адміністративного правопорушення також постанова серії ЕАР№6374308 не містить фактичних даних про те, яке саме перехрестя перетинав позивач.

ОСОБА_1 зазначає, що постанова серії ЕАР №6374308 взагалі не містить даних про технічний засіб, яким могло бути здійснено фото або відеозапис та до зазначеної постанови відсутні будь-які додатки.

Отже, позивач зазначає, що на його думку відповідачем у своїй діяльності порушено принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків).

ОСОБА_1 вважає, що наявні в матеріалах провадження відеозаписи є неналежними доказами, так як відеозаписи які були у протиправний спосіб залучені до матеріалів провадження містять наступні недоліки: не зазначені час та дата відеозаписів; файли є уривчастими, та незрозуміло коли і ким велася відео та фото зйомка. Таким чином, позивач вказує, що в матеріалах адміністративного провадження відеоматеріали, які відповідають вказаним вимогам Інструкції відсутні, як такі, що свідчить про те, що жодних належних та допустимих фото- та відео- доказів можливого вчинення ОСОБА_1 дій які б могли містити ознаки адміністративного правопорушення в матеріалах справи не має.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 20.01.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області про скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі.Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

02.03.2023 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в яком представник відповідача просить суд залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву громадянина ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6374308 від 06 січня 2023 року - без задоволення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 січня 2023 року о 09 год. 33 хв. в ході виконання службових обов`язків, у складі екіпажу патрульної поліції, інспектором роти №3 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Бондар Яною Іванівною під час патрулювання в м. Одеса, по вул. Фонтанська дорога, 67а, виявлено транспортний засіб «SUBARU CROSSTREK» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який керуючи вищезазначеним транспортним засобом, проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.Г) Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Факт вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується відеозаписом з відео реєстратора встановленого в службовому транспортному засобі інспекторів «IMG 6501.MOV», відеозаписами з нагрудних відео реєстраторів інспекторів «474512», «471361» та скріншотами з вищевказаних відеозаписів.

Також представниквідповідача зазначає,що відеозапис«ІМС_6501. MOV» ведеться безперервно, починаючи з моменту руху транспортного засобу позивача без порушення Правил дорожнього руху, після чого, на ньому зафіксовано порушення позивачем Правил дорожнього руху та в подальшому, зупинка транспортного засобу позивача. Позивач навіть не намагався зменшити швидкість та зупинитись з метою дотримання Правил дорожнього руху та не здійснювати проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора.

Представник відповідача звертає увагу суду на час, зазначений на скріншоті №1 (09 год. 32 хв. 49 сек.), а саме те, що транспортний засіб під керуванням позивача, ще навіть не наблизився до перехрестя, коли на світлофорному об`єкті було ввімкнено миготливий зелений сигнал, що попереджає про те, що незабаром буде ввімкнено жовтий сигнал світлофора, який забороняє рух. Таким чином представник відповідача зазначає, що позивач бачив, що на світлофорному об`єкті ввімкнено миготливий зелений сигнал, коли він ще не доїхав до світлофора, оскільки, забороняючий «жовтий» сигнал світлофора було ввімкнено лише через декілька секунд після початку миготіння зеленого сигналу світлофора, що надавало можливість позивачу зменшити швидкість та зупинитись перед перехрестям на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, однак, позивач таких дій не вчинив та продовжив рух на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим вчинив адміністративне правопорушення. Окрім того, о 09 год. 32 хв. 54 сек., коли на світлофорному об`єкті було ввімкнено забороняючий «жовтий» сигнал світлофора, транспортний засіб під керуванням позивача знаходився перед перехрестям та здійснив його перетин на заборонений «жовтий» сигнал світлофора.

Також представник відповідача вказує, що інспектор підійшов до громадянина ОСОБА_1 та відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» назвав своє прізвище, спеціальне звання. Під час спілкування громадянина ОСОБА_1 з інспектором, позивач повідомив, що він дійсно проїхав перехрестя на жовтий сигнал світлофора. В подальшому, інспектор ознайомив позивача з доказами вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, а саме відеозаписом з відеореєстратора встановленого в службовому транспортному засобі інспекторів. Даний факт підтверджується відеозаписом з портативного відео реєстратора №474512 (часові рамки 09 хв. 08 сек. - 09 хв. 35 сек.). Під час ознайомлення позивача з вищезазначеними доказами, позивач сам зазначає, що він перетинає перше перехрестя на зелений сигнал світлофора та на середині між першим перехрестям та тим, на якому позивач вчинив адміністративне правопорушення, на світлофорному об`єкті вмикається миготливий зелений сигнал. Також представник відповідача вказує, що як попереду, так і позаду транспортного засобу, яким керував позивач, в напрямку його руху, поруч були відсутні інші транспортні засоби, що дозволяло позивачу без будь-яких перешкод для інших учасників дорожнього руху, виконати вимоги Правил дорожнього руху, зменшити швидкість та зупинитись перед перехрестям з метою недопущення порушення Правил дорожнього руху, однак, позивач навпаки, намагаючись встигнути проїхати на зелений дозволяючий сигнал світлофора, не розрахував відстані до такого світлофора та здійснив проїзд перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, що є порушенням Правил дорожнього руху. Під час розгляду справи, позивача було ознайомлено з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Треба врахувати, що позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не надав інспекторам письмові пояснення по суті вчиненого ним адміністративного правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП - не надходило. Також громадянину ОСОБА_1 було роз`яснено право та строки на оскарження постанови, строк на сплату штрафу згідно постанови та роз`яснено наслідки невиконання вказаної постанови, передбачені ст. 307, 308 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягненім по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6374308 від 06 січня 2023 року, згідно якої на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 (нуль) копійок. Негайно, після закінчення розгляду справи та складання постанови інспектор, відповідно до ст. 285 КУпАП, оголосив винесену постанову та надав її копію позивачу, про що свідчить власний підпис позивача у графі №9 оскаржуваної постанови та зафіксовано на портативні відеореєстратори інспекторів №474512 та 471361.

Представник відповідача вважає, що в даному випадку, громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення умисно, оскільки під час руху по вул. Фонтанська дорога здійснив проїзд перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, світлофорний об`єкт знаходився у справному стані, а відтак режими світлофора було добре видно, таким чином, позивач усвідомлював протиправний характер своєї дії, передбачав її шкідливі наслідки та бажав їх настання. Таким чином, в діях громадянина ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Інспектор роти №3 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Бондар Я.І., мала всі законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, нею дотримана процедура розгляду справи, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6374308 від 06 січня 2023 року обґрунтована, правомірна, винесена на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством України. Доводи позивача щодо необхідності її скасування безпідставні, необґрунтовані та не підкріплені нормами чинного законодавства України.

Відповідно дост.258КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 06.01.2023 року інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Одеській області рядовим поліції Бондар Яною Іванівною складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №6374308, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП,та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень 00 копійок.

У вказаній постанові серії ЕАР №6374308 від 06.01.2023 року інспектором було зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, що 06.01.2023 року о 09 годині 33 хвилин ОСОБА_1 в м. Одесі вул. Фонтанська дорога, 67а, керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.г ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ч.1,2ст.9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Згідно зст.19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема, правопорушення передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно доч. 2 ст. 122КУпАП порушенняправил проїздуперехресть,зупинок транспортнихзасобів загальногокористування,проїзд назаборонний сигналсвітлофора абожест регулювальника,порушення правилобгону ізустрічного роз`їзду,безпечної дистанціїабо інтервалу,розташування транспортнихзасобів напроїзній частині,порушення правилруху автомагістралями,користування зовнішнімиосвітлювальними приладамиабо попереджувальнимисигналами припочатку рухучи змінійого напрямку,використання цихприладів таїх переобладнанняз порушеннямвимог відповіднихстандартів,користування підчас рухутранспортного засобузасобами зв`язку,не обладнанимитехнічними пристроями,що дозволяютьвести перемовибез допомогирук (завинятком водіївоперативних транспортнихзасобів підчас виконанняними невідкладногослужбового завдання),а таксамо порушенняправил навчальноїїзди,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 8.7.3.ґПДРУкраїни передбачено, що сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Відповідно до ч.3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.2ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, за змістом постанови серії ЕАР №6374308 від 06.01.2023 року позивач визнаний винуватим в тому, що здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.ґ Правил дорожнього руху.

Відповідно доп.1.9Правилдорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що позивач рухався з порушенням пункту 8.7.3.ґПДРУкраїни, з наданого відповідачем відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 здійснив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб. Приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу,яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.02.2020 по справі№524/9716/16-а, від 26.04.2018 по справі №202/2862/17, від 26.04.2018 по справі №200/5590/17, від 20.12.2019 по справі №191/1060/17, від 13.02.2020 по справі №524/9716/16-а.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено невинуватість, оскільки процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушеньПравил дорожньогоруху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченогоч. 2ст. 122 КУпАПє недоведеним.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні і беззаперечні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.122 КУпАП, то факт вчинення ним вказаного правопорушення є недоведеним, сумнівним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Відповідно до положень ч.6ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідност.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За принципом презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.

Відповідач, відповідно дост.78 КАС України, не надав доказів в обґрунтування складання оскаржуваної постанови та скоєння позивачем порушенняПДРУкраїни.

Відповідно дост. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2ст. 122 КУпАПвідносно позивача підлягає закриттю, у зв`язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 160-163, 241-246, 257-262, 286, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області про скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6374308від 06.01.2023року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 122 КУпАП,і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп. - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Петренко В. С.