Приговор № 109923288, 30.03.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1339/22

Провадження № 1-кп/344/387/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з: ОСОБА_2 ,

за участі прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

потерпілого: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Івано-Франківськ кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився у селі Завадка, Калуського району, Івано-Франківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_7 умисно заподіяв потерпілому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставив.

Так, 03 грудня 2021 року близько 16 години 25 хвилин, після завершення проведення робіт ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у супроводі ОСОБА_5 , вийшли з приміщення квартири АДРЕСА_3 . В цей час на сходовій клітці під`їзду будинку по АДРЕСА_4 , знаходився ОСОБА_7 , який перебуваючи під впливом негативних емоцій через проведення будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_3 , вчинив конфлікт з ОСОБА_5 . У ході конфлікту, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров`я потерпілого та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_5 та умисно наніс не менше одного цілеспрямованого удару рукою в ділянку голови потерпілого.

У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_5 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді рани в надбрівній ділянці зліва, яке згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а також заподіяно тілесні ушкодженні у вигляді саден та синців в ділянках голови, які згідно висновку експерта відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину не визнав, суду пояснив, що в приміщенні квартири АДРЕСА_5 , яка знаходиться по сусідству з його квартирою постійно проводиться незаконний ремонт, який завдає незручностей всім сусідам. Власник квартири на зауваження не реагує. Працівники поліції які приїжджають на місце не можуть задокументувати факт вчинення правопорушення оскільки двері квартири в якій проводиться ремонт ніхто не відчиняє. 03 грудня 2021 року він разом з свідком ОСОБА_10 вирішили дочекатись майстрів, що проводять ремонтні роботи, щоб провести з ними профілактичну бесіду та викликати поліцію. Перебуваючи в дворі будинку почув з під`їзду якийсь шум та одразу зайшов в нього. Рухаючись сходами зустрів потерпілого який спускався вниз на зустріч та схопив його за верхній одяг, після чого потерпілий перекрутився та повернувся назад на сходову клітку. Вийшовши на сходову клітку побачив там потерпілого який виставивши руки вперед рухався в його напрямку. Обвинувачений в свою чергу також викинув свою руку вперед, внаслідок чого відбулось зіткнення потерпілого з рукою обвинуваченого, після чого потерпілий відлетів назад під стіну та присів і в нього з брови потекла кров. Після цього активна фаза конфлікту завершилась, потерпілий почав погрожувати обвинуваченому проблемами, а той в свою чергу викликав працівників поліції. Повідомив, що жодного умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому в нього не було та у зв`язку з наведеним просив його виправдати.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав, його вина повністю доводиться сукупністю зібраних в кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що 03 грудня 2021 року, близько 08 години, він відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_11 , спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прибули до приміщення квартири АДРЕСА_5 , з метою здійснення робіт по вивезення будівельного сміття ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Пробувши там деякий час він пішов на іншу квартиру. Після закінчення робочого дня знову повернувся на квартиру щоб забрати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Коли знаходився безпосередньо на сходовій клітці першого поверху під`їзду в якому розташована квартира до нього підійшов обвинувачений та безпричинно наніс один удар кулаком в ділянку голови, а саме в брову. Після отриманого удару потерпілий присів, а згодом втратив свідомість. Також потерпілий повідомив, що після нанесення удару в брову обвинувачений продовжував його бити, однак скільки було ударів він не пам`ятає. Вказав, що на момент конфлікту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вже вийшли з квартири, а тому були очевидцями конфлікту. Потерпілий вказав, що в обвинуваченого не було жодних підстав для застосування щодо нього фізичної сили.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що 03 грудня 2021 року, він разом з ОСОБА_9 прибирали будівельне сміття в приміщенні квартири АДРЕСА_5 . Приблизно в 16 год 20 хв. по них прийшов потерпілий ОСОБА_5 . Коли свідок та ОСОБА_9 вийшли з квартири то потерпілий ОСОБА_5 вже чекав їх на сходовій клітці біля квартири, також на сходовій клітці знаходився обвинувачений і між ними відбувалась словесна перепалка. Момет нанесення удару обвинуваченим потерпілому ОСОБА_5 не бачив оскільки закривав двері та був обернутий спиною. Однак коли повернувся то побачив, що ОСОБА_5 присів під стіною, його брова була розсіченою і з рани капала кров. На запитання обвинуваченого відповів, що під час проведення будівельних робіт в двері квартири дійсно стукали, однак вони не відкривали дверей за вказівкою власника квартири.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказав, що 03 грудня 2021 року, він разом з ОСОБА_8 прибирали будівельне сміття в приміщенні квартири АДРЕСА_5 . В 16 год 20 хв. по них прийшов потерпілий ОСОБА_5 . Виходячи з квартири свідок побачив ОСОБА_5 та обвинуваченого і між ними відбувалась сварка. Чітко бачив як обвинувачений наніс один удар кулаком в брову потерпілого, після чого потерпілий присів і в нього з брови пішла кров.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що є сусідом обвинуваченого. Підтвердив факт проведення робіт в сусідній квартирі та виклик працівників поліції з приводу проведення ремонтних робіт. Вказав, що 03.12.2021 року свідок разом з обвинуваченим вирішили дочекатись майстрів які проводять будівельні роботи та провести з ним профілактичну розмову. Близько 17 години обвинувачений та свідок перебували в дворі будинку та почули шум і обвинувачений відразу зайшов в під`їзд, а свідок докуривши сигарету пішов слідом за ним. Зайшовши в під`їзд та піднявшись на сходову клітку свідок побачив потерпілого, який присів і з його брови капала кров. Відповідаючи на запитання свідок повідомив, що деталей конфлікту не бачив оскільки зайшов пізніше.

Окрім показань потерпілого та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_7 доводиться іншими письмовими і речовими доказами по справі, які були предметом дослідження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2022 року з додатками (а.п. 76-77, том 1), складеного дізнавачем СД Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області у присутності двох понятих та за участі свідка ОСОБА_8 , відповідно до якого останній на запитання дізнавача, «Чи може він впізнати особу на фото, та за яких обставин він бачив цю особу?» відповів « Так, бачив 03.12.2021 року у будинку АДРЕСА_4 , коли той спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5 . Свідок ОСОБА_8 впізнав особу зображену на фото №2, і вказаною особою є обвинувачений ОСОБА_7 .

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 20.01.2022 року з додатками (а.п. 78-79, том 1), складеного дізнавачем СД Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області у присутності двох понятих та за участі свідка ОСОБА_9 , відповідно до якого останній на запитання дізнавача, «Чи може він впізнати особу на фото, та за яких обставин він бачив цю особу?» відповів «Так, бачив 03.12.2021 року у будинку АДРЕСА_4 , коли той спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5 . Свідок ОСОБА_9 впізнає особу зображену на фото №4 і вказаною особою є обвинувачений ОСОБА_7 .

Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 30.12.2021 року з описом речей та документів, які були вилучені від 30.12.2022 року (а.п.83-84, том 1), відповідно до якого, дізнавач СД Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (справ № 344/20380/21) від 17.12.2021 року про тимчасовий доступ до речей та документів (а.п.80-82, том 1) вилучив у приміщенні КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради, що знаходиться по вулиці Федьковича, 91 у місті Івано-Франківськ: догоспітальний клінічний протокол на 2 (двох) аркушах, диск із рентгенограмою черепа та його описом на 1 (одному) аркуші. Догоспітальним протоколом № 11930 від 03.12.2021 року (17:18 год) (а.п.85, том 1), відповідно до якого потерпілого ОСОБА_5 доставлено швидкою медичною допомогою до КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради, де встановлено діагноз: «Забійна рана лівої надбрівної дуги» та догоспітальним протоколом № 12048 від 07.12.2021 року (15:50 год) (а.п.86, том 1), відповідно до якого потерпілого ОСОБА_5 доставлено швидкою медичною допомогою до КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради, де встановлено діагноз: «Стан після судинного нападу». Описом СКТ головного мозку № 7364 від 07.12.2021 року та DVD-R диском до нього (а.п.87-88, том 1) у висновку якого лікарем рентгенологом встановлено, що даних за в/черепну гематому, забій головного мозку, перелом кісток основи та склепіння черепа не виявлено. Зі змісту вказаних документів у потерпілого ОСОБА_5 виявлено стан алкогольного сп`яніння, а саме 1.36 % проміле алкоголю у крові.

Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 10.01.2022 року з описом речей та документів (а.п.91-92, том 1), які 10.01.2022 року вилучені дізнавач СД Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (справа № 344/20380/21) від 22.12.2021 року про тимчасовий доступ до речей та документів (а.п.89-90, том 1). Відповідно до якого дізнавачем вилучено у приміщенні КНП «Обласний клінічний центр екстренної медичної допомоги» ІФОР, що знаходиться по вулиці Вовчинецька, 221 у місті Івано-Франківськ медичні документи на гр. ОСОБА_5 № 305 на 1 (одному) аркуші від 03.12.2021 року. У карті виїзду швидкої медичної допомоги № 305 від 03.12.2021 року (а.п.93, том 1) зазначено, що швидка медична прибула за адресою: АДРЕСА_6 з приводу побиття ОСОБА_5 , якому встановлено попередній діагноз: «ЗЧМТ. Струс головного мозку? Розсічена рана лівої надбрівної дуги. Алкогольне сп`яніння».

Довідкою № 2753 від 03.12.2021 року, виданої нейрохірургом та окулістом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (а.п.94, том 1), відповідно до якої потерпілому ОСОБА_5 встановлено діагноз «Забійна рана підбрівної дуги з ліва. Алкогольне сп`яніння».

Висновком судово медичної екпертизи № 712 від 10.01.2022 року (а.п.40 41, том 1), яким встановлено, що у гр. ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: рана у надбрівній ділянці зліва (про що свідчить наявність рубця в цій ділянці), садна та синці в ділянках голови, які можуть відповідати терміну, вказаному в постанові. Рана відноситься до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я; садна та синці, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Так, як судово медична експертиза гр. ОСОБА_5 проводилась після первинної хірургічної обробки, в наданих медичних документах морфологічна характеристика не вказана, тому вирішити питання про те, яка була рана, від дії якого предмета вона утворилась немає можливості; а решта тілесних ушкоджень утворилися від дії тупих предметів, могли утворитися як при нанесенні ударів тупими твердими предметами у вказані вище ділянки тіла, так і при ударах цілими ділянками до таких предметів.

Зазначені докази суд визнає належним та допустимим та такими, що у сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого в умисному заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена показаннями потерпілого, поясненнями свідків та письмовими доказами, які досліджені у судовому засіданні та узгоджуються між собою. Просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт.

Потерпілий та його представник вважають, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена повністю зібраними по справі доказами. Оскільки обвинувачений не примирився з потерпілим та не відшкодував завданої шкоди, просили призначити покарання у виді громадських робіт.

Захисник обвинуваченого зазначив, що в ході судового розгляду не встановлено наявності в діях обвинуваченого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень. Обвинувачений не мав умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, хотів лише поговорити з потерпілим та з`ясувати коли він припинить проводити ремонтні роботи. Враховуючи обставини справи, в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, тому просив закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Щодо показань обвинуваченого, про те, що він не мав наміру спричинити потерпілому легкі тілесні ушкодження оскільки здійснив хаотичний удар рукою намагаючись оборонитись від потерпілого який біг на нього з виставленими вперед руками, суд зазначає наступне.

За нормативним визначенням умисне легке тілесне ушкодження (ст.125 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння легких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_7 завдав не менше одного удару рукою в область голови потерпілого, спричинивши йому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Дії обвинуваченого були активними, а між його діями, а саме удар рукою та їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а саме рана у надбрівній ділянці зліва, існує прямий причинний зв`язок. Суд з урахуванням досліджених під час судового розгляду доказів, приходить до висновку, що ОСОБА_7 умисно завдав один удар рукою в голову потерпілого. Про наявність умислу на спричинення тілесного ушкодження вказує як поведінка обвинуваченого до конфлікту, який очікував на потерпілого з метою з`ясувати з ним стосунки, а також поведінка обвинуваченого безпосередньо під час конфлікту з потерпілим, а саме обвинувачений перший схопив потерпілого за верхній одяг, а згодом наніс йому удар рукою в ділянку голови.

За наслідками досліджених показань обвинуваченого, потерпілого та свідків суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 під час нанесення удару рукою потерпілому діяв протиправно, оскільки обставин, які б виключали протиправність його діяння, зокрема стан необхідної оборони чи затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення, судом не встановлено. Словесний конфлікт та бійка розпочата за ініціативою обвинуваченого у зв`язку з тим, що на думку обвинуваченого потерпілий незаконно здійснює ремонт в квартирі, не може вважатися такою обставиною в розумінні ст.ст.36,38 КК України Більше того як встановлено в судовому засіданні, потерпілий безпосередньої участі в ремонті не приймав, а тільки забирав з квартири майстрів, що проводили ремонт та своїми діями не вчинив жодного кримінального правопорушення.

Також, оскільки умисел ОСОБА_7 фактично був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю потерпілого, то відповідальність він повинен понести за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне.

На думку суду за встановлених в ході судового розгляду фактичних обставин справи отримання потерпілим тілесного ушкодження у вигляді рани у надбрівній ділянці зліва у інший спосіб виключається.

Будь яких інших версій, які б суд мав змогу перевірити під час судового розгляду стороною захисту не висунуто, а інші показання обвинуваченого не впливають на обсяг обвинувачення та кваліфікацію його дій. Також сторонами кримінального провадження не заявлено клопотань про необхідність доповнення судового розгляду.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію і склад кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України.

Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а відповідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком; дані про особу винного який є позитивно характеризується по місцю свого проживання; одружений; на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває; раніше не судимий.

При призначенні покарання, суд зважує на роз`яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема в п.1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п.3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).

Обставин, які відповідно до ст.ст. 66,67 КК України пом`якшуть чи обтяжують покарання під час судового розгляду не встановлено.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також думку прокурора, потерпілого та його представника, які просили призначити обвинуваченому покарання у виді громадських робіт і сторони захисту, які просили виправдати обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити основне покарання у виді громадських робіт у межах санкції ч. 2 ст.125 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Суд приходить до висновку, про неможливість призначення обвинуваченому м`якшого, встановленого санкцією ч.2 ст.125 КК України покарання у виді штрафу у зв`язку з не визнанням ним своєї вини, а також відсутністю з його сторони дій направлених на примирення з потерпілим та відшкодування потерпілому завданої шкоди.

Вирішуючи долю заявленого у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 цивільного позову про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1,4,5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, то суд вважає наступне.

Потерпілим ОСОБА_5 на підтвердження обґрунтованості цивільного позову у частині завданої йому кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди долучено фіскальний чек КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради від 06.12.2021 року на суму 170 (сто сімдесят) гривень, фіскальний чек від 14.12.2021 року на суму 170 (сто сімдесят) гривень, чек № 77679 з аптеки №2 на суму 639 (шістсот тридцять дев`ять) гривень 27 копійок, довідку медико діагностичного центру «Гармонія Здоров`я» на суму 9872 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні щодо витрат ОСОБА_5 на комплексне обстеження проведеного 7-8 грудня 2021 року та довідку медико діагностичного центру «Гармонія Здоров`я» щодо вартості рекомендованого хірургічного лікування потерпілому, яке станом на 09 грудня 2021 року складає 73 000 (сімдесят три тисячі) гривень.

Як видно з матеріалів справи у тому числі з висновку судово медичної екпертизи №712 від 10.01.2022 року (а.п.40 41, том 1) та долучених потерпілим на обґрунтування позову доказів, витрати які зазначені у довідках медико діагностичного центру «Гармонія Здоров`я», а саме фактично понесені витрати на суму 9872 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні та витрати, які можуть бути понесені останнім у майбутньому на суму 73 000 (сімдесят три тисячі) гривень - пов`язані з лікуванням порушення зору потерпілого та не є у причинно наслідковому зв`язку із шкодою завданою даним кримінальним правопорушенням потерпілому. Доказів протилежного в розпорядження суду від потерпілого та його представника не надходило. Крім того, потерпілим не надано доказів призначення йому медичних препаратів, а саме препаратів, які зазначені у чеку №77679 від 06.12.2021 року з аптеки №2 на суму 639 (шістсот тридцять дев`ять) гривень 27 копійок. За вказаних обставин, суд вважає, що даний цивільний позов у цій частині підлягає до часткового задоволення, а саме з обвинуваченого підлягають стягненню у користь потерпілого грошові кошти відповідно до фіскального чеку від 06.12.2021 року на суму 170 (сто сімдесят) гривень та фіскального чеку від 14.12.2021 року на суму 170 (сто сімдесят) гривень у загальному розмірі 340 (триста сорок) гривень, оскільки такі кошти сплачені потерпілим за консультацію лікаря КНП «Обласна клінічна лікарня».

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування спричиненої моральної шкоди, то відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а саме: душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із втратою, знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, необхідність докладання додаткових зусиль та витрачання часу на поновлення порушеного права, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності, а тому розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує те, що потерпілий та його представники не надали жодних доказів на підтвердження заявленого ними розміру моральної шкоди, а на час вчинення кримінального правопорушення потерпілий перебував в стані алкогольного сп`яніння, однак в ході судового розгляду було доведено протиправність діяння обвинуваченого, яке виразилось у спричиненні тілесних ушкоджень та матеріальної шкоди потерпілому і відмові добровільно відшкодувати дану шкоду, а тому виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд прийшов до висновку, що з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, а відтак дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався підстави для його обрання відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 у користь ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_7 - 340 (триста сорок) гривень 00 копійок на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 у користь ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_7 - 3000 (три тисячі) гривень на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

- DVD-R-диск (постанова слідчого від 14.01.2022 року) залишити при матеріалах кримінального провадження;

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору в день його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1