Решение № 109912428, 27.03.2023, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/74/23

Справа № 279/4510/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Волкової Н.В., з секретарем Волкович Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені в порядку спрощеного позовного провадження без підомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, зазначивши, що 23.01.2022 року між нею та ТОВ "Укр Кредит Фінанс" укладено кредитний договір № 1031-6966 про надання фінансового кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кредит в розмірі 10700,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1,20 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Реальна річна відсоткова ставка складає 35525,00 %. Відповідно до п.1.5 кредитного договору цей кредитний договір є укладеним з моменту одержання кредитодавцем відповіді заявника/позичальника про прийняття пропозиції (оферти) кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач вважає, що під час укладення вказаного договору порушені його права як споживача, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про споживче кредитування", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про електронну комерцію", Закону України "Про захист персональних даних", нею неодноразовоо напрвлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, вимоги були залишені без задоволення. Крім того, в кредитному договорі у п.8.2 кредитного договору нібито вона підтвержує, що до укладення даного договору ознайомилася з текстом договору та правилами, а також отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч.2 ст.12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ст. 9, 25 ЗУ "Про споживче кредитування" на Веб-сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання, проте насправді це зроблено не було, адже окремий підписаний документ з такою інформацією відсутній. Відповідно до п.7.1 кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є Правила (Правила надання споживчих кредитів ТОВ "Укр Кредит Фінанс"), однак працівники фінансової установи не надали їй вищевказані Правила, із текстом вона ознайомлена не була, та на сайті їх знайдено не було. Крім того, недотримано порядок укладення електронного договору, встановленого ст.11, 12 Закону і укладений Договір є таким, що не повинен прирівнюватися до договорів, укладених у письмовій формі. Позивач вказує, що не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, сума штрафних компенсацій становить більше 50 % , відповідно до ч.5 п.3 ст.18 ЗУ "Про захист прав споживачів" є несправедливою умовою і не відповідає нормам встановленим ч.5 п.3 ст.18 "Про захист прав споживачів", а тому зазначений п.1.7 договору повинен бти визнаний недійсним. Також відповідачем не було повідомлено їй про умови та строки обробки її персональних даних, оскільки з умов кредитного вбачається, що надана нею згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною. Просила визнати кредитний договір №1031-6966 від 23.01.2022 року недійсним. Справа розглянута за правилами спрощеного позовногопровадження без повідомлення сторін. Відповідачем подано відзив в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, не мають законодавчого обгрунтування та не підлягають задоволенню з наступних підстав: По-перше, 23.01.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1031-6966, який є діючим та зобов`язання за яким позичальником невиконані. Кредитний договір між сторонами укладений в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил надання споживчих кредитів, що складають єдиний договір. ЗУ «Про електронну комерцію», визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Укладення кредитногодоговору в електронній формі(відповіднодо ЗУ«Про електроннукомерцію»),є таким,що укладенийу письмовомувигляді (відповідніправові позиціївикладені вПостановах Верховногосуду,а саме:від 12.01.2021р.по справі524/5556/19:від 07.10.2020р.по справі №127/33824/19; від09.09.2020р.по справі№732/670/19;від 28квітня 2021року у справі №234/7160/20;від 10червня 2021року усправі №234/7159/20;від 18червня 2021року у справі №234/8079/20). По-друге, кредитний договір між сторонами укладений в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил надання споживчих кредитів, які діяли на момент укладення договору та є його невід`ємною частиною, забезпечує дотримання відповідачем вимоги щодо письмової форми для даного виду договору. Закон України «Про електронну комерцію», визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Позивач в момент реєстрації на сайті відповідача створив власний особистий кабінет (п. 2.14 Правил), який є сукупністю захищених сторінок. Особистий кабінет забезпечує позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів, необхідних для укладення/виконання договору. Позивачем на сайті відповідача самостійно створено особистий кабінет, заповнено заявку на отримання кредиту, надано підтвердження ознайомлення з офертою відповідача, вся актуальна інформація щодо діючої угоди постійно доступна в особистому кабінеті позивача на сайті відповідача. Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. По-третє, щодо підпису кредитного договору у відповідності до ЗУ «Про еле ктронну комерцію». Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до п. 5.2 Правил надання споживчих кредитів, заявник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття Оферти (Акцепт) щодо укладення договору в електронній формі (в рамках ІТС Кредитодавця) в особистому кабінеті заявника/позичальника, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається (відповідний ідентифікатор) кредитодавцем в СМС-повідомленні або шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний заявником/позичальником в заявці, що вважається підписанням договору відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.6 ч.І ст. З ЗУ «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Тобто, порядок підпису договору погоджений між сторонами та визначений відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (п.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). По-четверте, щодо не надання повної інформації про умови кредитування, у позовній заяві позивач посилається на 4.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», на ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та зазначає, що відповідач не надав жодної інформації про надання кредитних коштів. Відповідно до п.2 ч. 1 ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначається, що: «Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з інформацією необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем для прийняття усвідомленого рішення».Так, на офіційному Веб-сайті відповідача у вільному доступі для всіх клієнтів відповідача розміщена повна інформація щодо договору кредиту (примірний договір) та порядку його укладення. Крім того, позивач мав необмежену кількість часу для ознайомлення з усіма умовами кредитування та в разі необхідності отримання додаткової інформації, він не обмежений в праві зателефонувати по зазначеним (розміщеним) на сайті відповідача телефонним номерам за отриманням додаткових роз`яснень. Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору. Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. По-п`яте, щодо відсутності зі сторони відповідача порушення норм статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та здійснення нечесної підприємницької практики шляхом введення в оману позивача відповідно до ст. 230 ЦК України. Відповідно до Постанови Верховного суду від 07.10.2020р. по справі 127/33824/19 (за аналогічними правовідносинами щодо укладення договору, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію») зазначено «... ОСОБА1 (Позичальник) через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе...». Поряд з цим, судом зазначено, про відсутність підстав щодо порушення кредитодавцем норм статтей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки перед укладенням договору кредитодавцем надано інформацію щодо обов`язкових для споживача умов договору та відповідачем не було вчинено дії щодо введення в оману позивача щодо приховування істотних умов правочину. Крім того, судом зазначено, що за змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Однак, оскільки позивач звертався до відповідача з метою укладення кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, судом встановлено про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав (щодо порушень статтей 11, 18. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 230 ЦК України). Враховуючи викладене, в діях кредитодавця відсутні дії щодо порушення ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 230 ЦК України та введення в оману позивача щодо істотних умов договору, а відтак умови договору відповідають закону, внутрішній волі позивача та погоджені між сторонами у спосіб та засіб визначеним законодавством. По-шосте, щодо тверджень позивача про надмірне нарахування суми неустойки (пені, штрафу) за порушення грошового зобов`язання, відповідно до п. 1.7 договору, у разі, якщо позичальник не сплатив та/чи невчасно сплатив двотижневий платіж встановленого розміру, який передбачено графіком платежів, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити за кожен факт такої несплати/невчасної сплати двотижневого платежу штраф у розмірі 50 % відповідного двотижневого платежу (від суми кредиту (тіла), без урахування процентів), що складає 10 % від суми кредиту (тіла). Відповідно до п. 1.8 Договору, загальна сума неустойки, нарахованої за порушення зобов`язань позичальником на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту одержаної за договором. Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Тобто, відповідачем дотримано вимоги щодо встановлення розміру нарахування неустойки, що у цілому не перевищує 50% суми кредиту у відповідності до ст. 2.1 ЗУ «Про споживче кредитування». По-сьоме, щодо порушення норм ЗУ «Про захист персональних даних», згідно позовної заяви позивач посилається на порушення відповідачем абз.5, 11.П.-2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних», як підстави для визнання недійсним кредитного договору. Відповідно до Розділ 8 Правил (захист персональних даних) визначено, порядок надання згоди позивача на обробку власних персональних даних зокрема, відповідно до п. 8.1 правил визначено, що заявник, виступаючи в якості суб`єкта персональних даних і суб`єкта кредитної історії, реєструючись на сайті, надає свою згоду на обробку персональних даних, про що деталізовано відображено в даному розділі. Укладаючи договір, позивач був ознайомлений з обсягом та метою обробки його персональних даних, а також повідомлений про всі його права. По-восьме, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" є фінансовою компанією, яка здійснює свою діяльність на ринку фінансових послуг щодо надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ІК №116 від 01.08.2013 року та ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (надалі - Нацкомфінпослуг), згідно розпорядження № 2401 від 08.06.2017 року. Відповідно до п. 8, 42 Постанови КМУ від 07.12.2016р. № 913 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів))», надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, визначені статтею 1054 Цивільного кодексу України. Тобто, порядок укладення кредитного договору між сторонами здійснюється у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію» та відсутні будь-які підстави щодо визнання договору недійсним. Позивачкою відповідь на відзив не надано. Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне: Судом встановлено, що 23.01.2022 року між позивачем (позичальником) та відповідачем (кредитором) був укладений кредитний договір №№1031-6966 , який був укладений в електронній формі. Відповідно до умов договору ТОВ "Укр Кредит Фінанс" надає клієнту ОСОБА_1 кредит в розмірі 10700, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається строком на 70 днів, тобто до 02.04.2022 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 35525,00% річних від суми кредиту в розрахунку 1,20 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитний договір є укладеним з моменту одержання кредитодавцем віповіді (акцепту) заявника/позичальника про прийняття пропозиції(оферти) кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Пунктом 8.2 договору передбачено, що клієнт отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в ч.2ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", договір підписано електронним підписом, зазначені паспортні дані позивача, місце прописки. Позивач зазначає, що перед укладенням кредитного договору відповідач не ознайомив його з умовами кредитування, як і не надав йому правила надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору. Позичальнику не була надана інформація, яка стосується суті наданих фінансових послуг. Оскільки відповідач не дотримався вимог ч.2ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач вважає, що згідност.215 ЦК Україниє підстави для визнання кредитного договору недійсним. За змістом ч.8ст.11 Закону України "Про електронну комерцію"у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі. Так, укладенню електронного договору позики передували поетапні дії позивача з реєстрації як користувача на сайті відповідача шляхом створення унікального акаунту користувача (особистого кабінету) та заповнення анкети позичальника з його особистими персональними даними, паспортними даними, реєстраційним номером облікової картки платника податків, номерами контактних засобів зв`язку (телефонів), місця фактичного проживання і місця реєстрації того, а також даних банківської картки ОСОБА_1 , обставина чого не заперечується позивачем. Позивач не заперечує й те, що отримав від відповідача 10700,00 грн. кредитних коштів. Відповідно до п.11 ч.2 ст.8 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено право суб`єкта персональних даних відкликати згоду на обробку персональних даних. За приписами ст.11 Закону України "Про захист персональних даних" згода є лише однією з підстав обробки персональних даних, відкликання згоди можливе лише у випадку обробки персональних даних відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону (згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних). Згідно до ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних", згодою на обробку персональних даних є добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, шо дає змогу зробити висновок про її надання. Володільцем персональних даних є фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб`єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом. Відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Відповідно до ч.1ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.6, ст.627 ЦК Українисторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 2,3,ст.6 ЦК Українивизначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Статтею 536 ЦК Українизакріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з ч.1ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч.1 ст.1048, ч.ч.1,2 ст.1054, ч.ч.1,2, ст.1056 ЦК Україниза договором позики (кредитним договором) позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів суми позики (кредиту), причому тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом (позикою), розміру облікової ставки та інших факторів. Таким чином, презумпція свободи договору та диспозитивність законодавчої регламентації відносин позики і кредитування надають сторонам договору позики (кредитного договору) право самостійно визначати будь які умови договору, в тому числі розмір і порядок плати за користування позикою, за однією лише умови - щоб домовленість сторін не суперечила законодавству. НормиЦК Українипідтверджують можливість самостійного визначення сторонами порядку сплати та розміру плати залежно від низки факторів, серед яких, зокрема, строк користування позикою (кредитом). Тому умови про конкретний розмір плати за користування позикою (комісійної винагороди), визначений залежно від конкретного строку користування позикою, і умови про збільшений розмір плати, що застосовується у разі порушення строків (термінів) повернення позики та перевищення встановленого договором строку користування позикою, повністю відповідають положенням закону і не суперечать актам чинного в Україні законодавства. Умови Договору позики погодженні сторонами до його укладання, викладенні в тексті Договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображенні у графіку платежів, що є невід`ємною частиною Договору позики. Внаслідок відображення у Графіку платежів сум, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, виключається будь-яка можливість впливу помилки чи обману щодо обставин, які мають істотне значення. Через особливість укладання договору позики в електронній формі, тобто з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, яке здійснюється дистанційно відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію», виключається прямий контакт позичальника з позивачем та можливість спонукання позичальника до укладання договору, можливість застосування до нього фізичного чи психічного тиску. Таким чином, укладання Договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в т.ч. позивача, шляхом вчинення спільних дій та не суперечать вимогам чинного законодавства. Згода позивача з умовами надання позики на погоджених умовах та встановленням з відповідачем правових відносин підтверджена тією обставиною, що після отримання від ТОВ "Укр Кредит Фінанс" суми позики, позивачем не здійснено зворотного переказу коштів відповідача як помилково одержаних. Відповідно до ч.1ст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом п.3 ч.1ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафам, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.2ст.551 ЦК Україниякщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Оспорюванні позивачем умови договору позикине суперечать нормам чинного законодавства України та погодженні сторонами Договору позики відповідно до ст.ст.6,536,626-628,1046,1048,1054,1056-1 ЦК Українищодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору контрагента, оплатності користування чужими грошовими коштами, правових наслідків порушення зобов`язання. Оспорюваними умовами договору позики не порушуються права позивача, виключно у захисті яких полягає завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Умови договору позики не суперечать вимогам п.3,5 ч.3ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку є кількість речей того є роду та такої є якості. Виходячи з приводу договору позики, для позикодавця у зобов`язанні встановлюється тільки один обов`язок, невиконання або неналежне виконання якого може мати наслідком відповідальність позикодавця, передати позичальнику суму позики. Одночасно, за змістом імперативної норми абз.2 ч.1ст.1046 ЦК Українидоговір позики є укладеним з моменту передання грошей, або інших речей, визначених родовими ознаками. Без передання позикодавцем позичальнику суми позики договір позики не є укладеним. Відповідно, встановлення у договорі позики відповідальності позикодавця за невидачу суми позики не має сенсу, оскільки до її видачі договір не є укладеним, а отже, не породжує юридичних наслідків у вигляді встановлення взаємних прав і обов`язків сторін та їх відповідальності за невиконання таких обов`язків. Встановлення у кредитному договорі процентів та комісії є платою за користування чужими грошовими коштами, в тому числі понад погоджені сторонами терміни (строки), і не є в розумінні п.5 ч.3ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»компенсацією за невиконання зобов`язань за договором. Таким чином, умови договору позики не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивача і не є несправедливими. Принцип рівності сторін не порушений укладанням договором позики. У зв`язку із наведеним, спірний кредитний договір не суперечать вимогамЗУ «Про захист прав споживачів», а доводи позивача є безпідставними. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки оспорюваний позивачем договір позики не суперечить нормам чинного законодавства України та погоджений сторонами відповідно до статей 6,536,626-628,1046 та 1048ЦК Українищодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору контрагентів, платності користування чужими коштами, а також зважаючи на те, що оспорюваним договором позики не порушуються права позивача, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.11,203,215,233,509,526,610-612,1046,1048 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів",

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 25), РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 від 13.11.2014 р.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", місце знаходження: 01133, м.Київ, вул.Лесі Українки, 26, оф. 407,ЄДРПОУ 38548598.

Суддя Волкова Н.Я.