Решение № 109907661, 29.03.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1734/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Хрипко Максим Юрійович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення позивача стрілецькою зброєю та боєприпасами під час виконання завдань у районі ведення бойових дій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, у 2022 році;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 забезпечувати позивача стрілецькою зброєю та боєприпасами під час виконання завдань у районі ведення бойових дій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, кожного разу перед наданням відповідного наказу, бойового розпорядження та/або завдання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Вінницького РТЦК та СП від 11.04.2022 позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації та зараховано наказом від 05.05.2022 № 41-РС у військову частину НОМЕР_1 . З листопада 2022 року виконував бойові завдання на території Донецької області, при цьому відповідач не забезпечив його належним чином стрілецькою зброєю та боєприпасами під час виконання завдань у районі ведення бойових дій. Зокрема, 15.12.2022 через погіршення обстановки на бойовій позиції у позивача залишились патрони в обмеженій кількості, а звернення до керівника батальйону щодо необхідності забезпечення стрілецької зброєю та боєприпасами задоволено не було. Здійснюючи ведення бойових дій, в тому числі отримуючи в усній формі бойове розпорядження від керівництва, позивач не був забезпечений стрілецькою зброєю та боєприпасами у відповідності до законодавства та з урахуванням бойової ситуації, вимоги Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України відповідачем не дотримуються.

Позивач був забезпечений автоматом АК-74 та набоями до них, 5,45 мм., іншими видами озброєння необхідними для ведення бойових дій, в тому числі проти бойової техніки ворога, забезпечений не був. Позивач неодноразово звертався до безпосереднього керівництва, однак звернення ігнорувались, документи не приймались. В умовах ведення бойових дій, можливість подати письмовий рапорт за допомогою засобів зв`язку, поштою фактично відсутня.

Така бездіяльність відповідача є протиправною, адже забезпечення військовослужбовців стрілецькою зброєю, боєприпасами, речовим майном є обов`язком відповідача і за відсутності факту дотримання вказаного обов`язку відповідачем позивач позбавлений можливості виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Ухвалою від 06.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.03.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.12.2022 № 330 позивач 03.12.2022 прибув в Донецьку область та приступив до виконання службових обов`язків, залучений до виконання бойових завдань, ведення воєнних (бойових) дій у складі штатних підрозділів, та знов сформованих, в тому числі позаштатних, та до здійснення завдань із всебічного забезпечення підрозділів військової частини, та підрозділів які передані в оперативне підпорядкування безпосередньо в районах ведення бойових дій під час забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

З відомості закріплення зброї за особовим складом 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону вбачається, що за солдатом ОСОБА_1 закріплено АК-74 № НОМЕР_2 разом з коробчастими секторними магазинами на 30 набоїв в кількості 4 штуки та ГП-25 № 705736. Факт отримання позивачем відповідної зброї підтверджується його особистим підписом у Відомості. З посиланням на накладні на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 відповідач доводить, що підрозділ позивача забезпечувався зброєю, озброєнням та боєприпасами у встановленому порядку, а твердження позивача про відмову у задоволенні звернення командира взводу до командування батальйону з проханням видати боєприпаси не відповідає дійсності.

У зв`язку з цим відповідач зазначає, що солдата ОСОБА_1 було забезпечено стрілецькою зброєю та боєприпасами під час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , в тому числі тією, що передбачена штатом за його посадою. В свою чергу, позивач в позовних вимогах не деталізує, якими саме зразками зброї та озброєння варто, на його думку, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 забезпечувати позивача.

Також відповідач вказує, що відповідно до пункту 17 наказу командира військової наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2022 № 351 солдат ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами в селі Никифорівці, Немирівського району, Вінницької області, з 21 по 27 грудня 2022 року. Згодом, відповідно до пункту 3.8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2023 № 31 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Відповідно до пункту 14 наказу командира військової наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.02.2023 № 36 солдата ОСОБА_1 було увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини з 04 лютого 2023 року.

Стосовно вимоги про стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на користь позивача судового збору у сумі 1073,60 грн, відповідач зазначає, що позивач при зверненні до суду мав пільги щодо сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і він не зобов`язаний був сплачувати судовий збір, внаслідок чого дана вимога не підлягає задоволенню.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн відповідач зазначає, що ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому справедливим призначити позивачу компенсацію витрат на правову допомогу адвоката у розмірі прожиткового мінімуму на 2023 рік. Розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, за змістом якого він заперечує доводи відповідача, посилаючись на те, що вони не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки надані накладні на видавання (здавання) військового майна не доводять обставин видачі конкретно позивачу зброї та боєприпасів.

Також вказує, що підставою для звернення до суду слугувало те, що відповідач змушував позивача виконувати бойові розпорядження, які не були відображені у письмовій формі, при тому що позивач при їх виконанні повинен був вести бойові дії без фактичної наявності справної стрілецької зброї та боєприпасів. Позивач не в змозі визначитись із тим, якими саме озброєнням та боєприпасами варто його забезпечувати, оскільки законодавство не містить переліку зброї та боєприпасів, якими відповідач повинен його забезпечити. Питання, якими зброєю та боєприпасами, а також у якій кількості має бути забезпечений позивач, є повноваженням відповідача, від реалізації якого він фактично самоусунувся.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2022 № 110, від 08.05.2022 № 112, від 29.09.2022 № 258, від 08.12.2022 № 330, позивач призначений на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , 03.12.2022 прибув в Донецьку область та приступив до виконання службових обов`язків, залучений до виконання бойових завдань, ведення воєнних (бойових) дій у складі штатних підрозділів, та знов сформованих, в тому числі позаштатних, та до здійснення завдань із всебічного забезпечення підрозділів військової частини, та підрозділів які передані в оперативне підпорядкування безпосередньо в районах ведення бойових дій під час забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Згідно з відомістю закріплення зброї за особовим складом 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону за ОСОБА_1 закріплено АК-74 № НОМЕР_2 з 4 магазинами та ГП-25.

Під час проходження військової служби у позивача та загалом у його взводі виникли питання щодо належного забезпечення стрілецькою зброєю, боєприпасами та речовим майном, яке необхідне для ефективного виконання службового обов`язку по забезпеченню територіальної цілісності та незалежності України та відбиття військової агресії російської федерації.

З метою забезпечити реагування на незабезпечення позивача та його взводу належним чином стрілецькою зброєю та боєприпасами, командир взводу 26.12.2022 (вх. №М-18852) звернувся на адресу Міністерства оборони України. Також повідомлення відповідних обставин направлялося до Управління Служби безпеки України в Одеській області, Офісу Президента України, ТУ ДБР в м. Миколаєві, до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері центрального регіону, яка направила звернення до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2022 № 351 солдат ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами в селі Никифорівці, Немирівського району, Вінницької області, з 21 по 27 грудня 2022 року.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2023 № 31 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у самовільне залишення частини.

За змістом наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.02.2023 № 36, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини з 04.02.2023.

Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у незабезпеченні його стрілецькою зброєю та боєприпасами протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, на території України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, а також нормами «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Призов на військову службу під час особливого періоду з моменту оголошення рішення про мобілізацію є обов`язком громадян України щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, що зумовлює особливі правові відносини між державою та військовослужбовцем в тому числі щодо матеріального забезпечення необхідного для виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах» з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал) визначає Інструкція про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 359 боєприпаси - патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; стрілецька зброя - табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення.

Згідно п. 4 розділу І Інструкції № 359 забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов`язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини).

Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов`язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.

Командири батальйонів, рот, взводів та прирівняні до них особи (далі - командири підрозділів) повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу.

Заступники командирів військових частин з озброєння, начальники служб ракетно-артилерійського озброєння (далі - РАО), начальники складів (сховищ) РАО (далі - відповідальні службові особи) повинні забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, а також щорічної інвентаризації стрілецької зброї та боєприпасів.

Командири військових частин та відповідальні службові особи, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання стрілецької зброї та боєприпасів, а також особи, що здійснили крадіжки або допустили втрати стрілецької зброї та боєприпасів, відповідають згідно із законодавством України.

Згідно з приписами п. 1, 2 розділу Х Інструкції № 359 видача стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям з польового артилерійського складу (далі - ПАС) військової частини, об`єднаного складу РАО (ПАС) угруповання (сектору) в районі ведення бойових дій, проведення операції Об`єднаних сил здійснюється службою РАО військової частини (угруповання, сектору) за накладними (додаток 7).

Підставою для видачі стрілецької зброї та боєприпасів є рапорт командира підрозділу або заявка (додаток 9) відповідного командира (керівника, начальника) на видачу стрілецької зброї, яка візується начальником штабу військової частини або штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору.

Після отримання дозволу на видачу стрілецької зброї та боєприпасів начальник служби РАО військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору у рапорті або заявці на видачу стрілецької зброї проставляє прописом найменування та кількість стрілецької зброї і боєприпасів, які дозволяється видати, та надає письмове розпорядження начальнику складу РАО на їх видачу.

У службі РАО військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору виписується накладна.

Начальник складу РАО на підставі накладної здійснює видачу стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям.

Начальником служби РАО військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору після отримання військовослужбовцем стрілецької зброї та боєприпасів видається картка на право носіння зброї та боєприпасів на період перебування в районі проведення антитерористичної операції (додаток 47).

Картка на право носіння зброї та боєприпасів на період перебування в районі проведення антитерористичної операції реєструється в книзі реєстрації облікових документів (додаток 28) служби РАО військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору.

Картка на право носіння зброї та боєприпасів на період перебування в районі проведення антитерористичної операції підписується начальником служби РАО військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору.

На особисту зброю та боєкомплект до неї, яка внесена у посвідчення офіцера (військовий квиток), картка на право носіння зброї та боєприпасів на період перебування в районі проведення антитерористичної операції не виписується.

Картка на право носіння зброї та боєприпасів на період перебування в районі проведення антитерористичної операції (додаток 47) здається начальнику служби РАО військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору перед здачею зброї та боєприпасів на склад РАО, про що ними робиться відповідний запис у книзі реєстрації облікових документів (додаток 28) служби РАО військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору.

Військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі.

У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику) (додаток 22).

Статтями 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що військовослужбовець повинен бути належним чином забезпеченим стрілецькою зброєю та боєприпасами в порядку передбаченому Інструкцією з урахуванням бойової обстановки та у розмірі достатньому для ведення бою з противником з метою захисту територіальної цілісності та незалежності України. Держава у особі уповноважених осіб, повинна максимально забезпечити можливість для військовослужбовців ефективно протистояти ворогу для відсічі збройної агресії противника, враховуючи можливості та оцінюючи ситуацію в ході бойових дій.

Судом встановлено та сторонами не спростовано, що позивачу видавався АК-74 №6877226/90 з 4 магазинами та ГП-25 № 705736.

Крім того, з накладних на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 № 914/2022; № 857/2022; № 1051/2022; № 1858; № 753/2022; № 1744; № 1016; № 1012; № 819/2022 вбачається, що головному сержанту із матеріального забезпечення ОСОБА_2 було видано різноманітні види зброї, озброєння та боєприпасів для видачі особовому складу.

Докази у їх сукупності не доводять обставин, на які посилається позивач, а саме того, що відповідач не забезпечив позивача стрілецькою зброєю та боєприпасами під час виконання завдань у районі ведення бойових дій.

З цього можна виснувати, що підрозділ позивача забезпечувався зброєю, озброєнням та боєприпасами, встановленим порядком.

У позовній заяві позивач просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 забезпечувати його стрілецькою зброєю та боєприпасами, при цьому не конкретизує якими саме зразками зброї і озброєння та у якій кількості.

Як зазначено вище, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 359 боєприпаси - патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; стрілецька зброя - табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення.

Враховуючи встановлені обставини, на підставі аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка тривала у 2022 році є необґрунтованими.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача обов`язок забезпечувати його стрілецькою зброєю та боєприпасами «кожного разу перед наданням відповідного наказу, бойового розпорядження та/або завдання».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, захисту адміністративним судом підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Позивач, уважаючи, що відповідач у 2022 році допускав бездіяльність щодо забезпечення його зброєю та боєприпасами, заявляє позовні вимоги щодо зобов`язання військової частині вчиняти дії із відповідного забезпечення зброєю та боєприпасами в майбутньому часі, як зазначено ним у позові - кожного разу перед наданням відповідного наказу, бойового розпорядження та/або завдання.

Однак до моменту видання наказу, бойового розпорядження та/або завдання відсутні будь-які підстави вважати, що відповідачем порушено обов`язок забезпечити позивача щодо забезпечення його зброєю та боєприпасами, оскільки відповідні дії відповідачем ще не вчинені (не допущено бездіяльності).

Таким чином, спір з цього приводу між сторонами ще не виник, а відтак відсутні й підстави задовольняти ці позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

.