Решение № 109873192, 28.03.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Єдинийунікальний номер № 229/796/23

Номер провадження 2-а/229/11/2023

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретарі Тертичної Г.І.

за участі представника позивача Соколова В.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суда м.Дружківка Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до поліцейського сектору реагування ПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецької області, Головного управління Національної поліції в Донецької області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2023 року ОСОБА_2 звернувся у Дружківський міський суд із позовом до поліцейського сектору реагування ПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецької області, Головного управління Національної поліції в Донецької області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА № 909979 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу 510грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 січня 2023 року о 09 год. 00 хвл. у м. Дружківка Донецької області по вул. Соборна, буд. 24 поліцейським сектору реагування ПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецької області старшим сержантом поліції Кіор О.С. складено постанову серії БАА № 909979 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн.

Відповідно до постанови зазначено, що ОСОБА_2 керував автомобілем "Opel Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п.2.3В ПДР "України.

Позивач із вказаною постановою не погоджується та не вважає себе винним у скоєні даного правопорушення, стверджуючи, що жодних порушень ПДР України не вчиняв.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Ухвалою Дружківського міського суду від 03 лютого 2023 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду на 09 лютого 2023 року (а.с.39).

07 лютого 2023 року до Дружківського міського суду надійшло клопотання представника відповідача щодо залучення, як співвідповідача ВП № 1 Краматорського РУП ГУ НП в Донецької області та замініти статус ГУНП в Донецької області на співідповідача (а.с.49-53).

20 лютого 2023 року Дружківський міський суд Донецької області постановив ухвалу про залучення до участі у справі, як відповідачів ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецької області та ГУНП в Донецької області (а.с.62-63).

06 березня 2023 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача. У відзові представник відповідача не погодилась із позовними вимогами ОСОБА_2 та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі (а.с.75-78).

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, судовими повістками та смс-повідомленням, заяву про відкладення розгляду справи суду не надав (а.с. 41,64).

Представник позивача Соколов В.В. з`явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив, що вважає, постанову такою, яка підлягає скасуванню, оскільки у фабулі постанови про правопорушення не зазначено прізвище правопорушника, та взагалі не надано доказів на підтвердження того, що позивач скоїв правопорушення.

Відповідач ОСОБА_1 з`явився у судове засідання, пояснив, що він не визнає позовні вимоги, те що у фабулі постанови не зазначено прізвище правопорушника, це не може бути підставою для скасування постанови, оскільки вище зазначено стосовно кого складено постанову. Особу власника автотранспорту взагалі не відомо.

Представник відповідача ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецької області у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином смс-повідомлення, заяву про відкладення розгляду справи суду не надали (а.с.67).

Представник відповідача ГУНП в Донецької області у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином смс-повідомленням, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, а також відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали, вважають, що постанова є обґрунтованою, просять у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.68,69,78).

Заслухавши представника позивача, відповідача Кіора О.С., дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Так, судом встановлено, що оскаржуваною постановою серія БАА № 909979 від 23 січня 2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП.

Відповідно до постанови зазначено, що 23 січня 2023 року ОСОБА_2 у м. Дружківка по вул. Соборна, 24 керував автомобілем "Opel Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п.2.3В ПДР "України.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність рішень та дій поліцейського сектору реагування ПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецької області у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність, протиправність та скасування, суд виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, ст.7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Положеннями ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За правилами ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Положеннями «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 7.11.2015р. за №1395, якою встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Приписами ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ч.1,2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

У відповідності до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За правилами п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджено Наказом МВС України 18.12.2018р. за №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Аналізуючи вказане, суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Так, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає належних доказів, у розумінні ст.251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, оскільки окрім постанови про адміністративне правопорушення, яка не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять інформації щодо чітких подій 23 січня 2023 року.

На підставі викладеного, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності сторін, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушеня, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, та правомірність оскаржуваної постанови, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги .

При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду ВС/КАС від 8.07.2020р. у справі за №463/1352/16-а вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018р. у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Суд зазначає, що будь-яких належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення правил дорожнього руху.

Проте, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Відповідно до п. 3 ч.3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевказане, суд про задоволення вимог позивача та скасування спірної постанови, оскільки у справі немає беззаперечних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а тому відсутній склад цього правопорушення.

Заявлена сума витрат на професійну правову допомогу, пов`язана зі справою про скасування постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, становить 5000,00 грн, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої суми до 2500 грн.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. Проте представником позивача не надані розрахунки щодо тривалості та вартості наданих послу.

Згідно з ч. 1, п.п.1, 2, 5 ч. 3 ст. 132 КАС України до складу судових витрат ходять витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги від 24 січня 2023 року, додаток № 1 до договору від 24 січня 2023 року, за змістом якого сторони домовились, що вартість послуг адвоката щодо усної консультації, аналізу правового становища клієнта, оцінки перспективи досягнення бажаного для Клієнта результату, збирання доказів, складання процесуальних документів до суду 1 інстанції, подання суду 1 інстанції доказів, заяв, клопотань, участь у судових засіданнях становить 5000,00 грн, квитанція від 24 січня 2023 року та ордер (а.с.21-25,27).

Із даного договору вибачається послуги, які надавались адвокатам, але не вибачається здійснені ним витрати, необхідні для надання правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Що позбавляє суд можливості перевірити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Як вибачається із журналів судових засідань адвокат приймав участь у судовому засіданні 20 лютого 2023 року - 5хвл. (а.с.61).

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Оцінюючи здійснені адвокатом послуги встановлено, що сума витрат позивача на професійну правову допомогу, пов`язана зі справою, що заявлена до відшкодування позивачем, становить 5 000,00 грн, до складу яких, окрім іншого входить представлення інтересів позивача в суді і інстанціі.

Суд, вважає, що заявлена сума до відшкодування у сумі 5 000,00 грн. свідчить про невідповідність понесених позивачем витрат критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними.

Оскільки в матеріалах справи відсутній документ, який би надавав можливість визначити суму вартості послуг адвоката, пов`язаних із поданням позову та представленням інтересів позивача в суді першої інстанції та конкретизувати вартість кожної окремої послуги наданої адвокатом в межах отриманого доручення, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2500,00 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір за подання позову у цій справі 547,54 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.2), у зв`язку із задоволенням позовних вимог, вказана сума підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч. 1ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 257-263 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов ОСОБА_2 до поліцейського сектору реагування ПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецької області, Головного управління Національної поліції в Донецької області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Визнати дії поліцейського сектору реагування ПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецької області Кіора Олександра Сергійовича неправомірними.

Скасувати постанову серії БАА № 909979 від 23 січня 2023 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецької області (ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , витрати з оплати судового збору у сумі 547 (п`ятсот сорока сіми) гривень 54 коп. та правову допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Судове рішення складено у нарадчій кімнаті 28 березня 2023 року.

Суддя: А. Л. Гонтар