Решение № 109849839, 28.03.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/1493/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2023 року (згідно даних на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15 серпня 2022 року за №164850007813 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності ІІ групи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію, як інваліду II групи по загальному захворюванню, з 15.08.2022 з урахуванням страхового стажу за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 05.01.2006 по 14.10.2010 згідно даних трудової книжки серія НОМЕР_1 від 15.08.2002.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15.08.2022 №164850007813 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності ІІ групи, оскільки період проходження служби в органах внутрішніх справ з 05.01.2006 по 14.10.2010 підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.08.2002. Аналіз пенсійного законодавства свідчить, що в період дії Закону від 09.07.2003 №1058-ІV з 01.01.2004 по 31.12.2006 діяв перехідний період, під час якого військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ не підлягали загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а компенсація та облік страхових внесків стосовно вказаної категорії громадян відбувались у спеціальному порядку, визначеному прикінцевими положеннями Закону від 09.07.2003 №1058-ІV. Відтак, в період спірних правовідносин з 01.01.2004 по 31.12.2006 сплата відповідних страхових внесків військовослужбовцями та особами начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ не здійснювалась, а зарахування періодів служби цієї категорії громадян відбувалось шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення, виданих військовими частинами та іншими уповноваженими на це органами. При цьому, держава взяла на себе зобов`язання передбачати кошти на відповідні дотації в Державному бюджеті України. Щодо іншого спірного періоду з 01.01.2007 по 14.10.2010, то у вказаний період позивач проходила службу та отримувала доходи (грошове забезпечення) в УМВС України в Харківській області. Отже, у відповідності до положень Закону від 09.07.2003 №1058-ІV у період з 01.01.2007 по 14.10.2010 між УМВС України в Харківській області, як страхувальником, ОСОБА_1 , як застрахованою особою, та Пенсійним фондом України, як органом, уповноваженим здійснювати керівництво та управління солідарною системою, виникли та тривали правовідносини із відповідними, визначеними законодавством, правами та обов`язками. Ведення персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є виключною компетенцією та обов`язком органів Пенсійного Фонду України, а тому ненадання структурним підрозділом Пенсійного фонду, відповідальним за ведення персоніфікованого обліку, відповідних довідок на підтвердження стажу та заробітної плати, в тому числі через відсутність даних у персоніфікованому обліку особи, яка є застрахованою, при наявності належних доказів сплати страховиком усіх відповідних страхових внесків, не може бути підставою для обмеження прав цієї застрахованої особи. До того ж, в будь-якому випадку, позивач не може нести відповідальність чи бути обмеженою у правах на соціальне забезпечення в разі неналежного виконання своїх обов`язків чи-то роботодавцем, чи-то органом Пенсійного фонду. Виходячи з викладеного, відповідач повинен був зарахувати період служби позивача в ОВС з 05.01.2006 по 14.10.2010 як до страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності, так і для врахування доходів при обчисленні розміру пенсії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927).

21.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 08.08.2022 про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням Головного управління від 15.08.2022 №164850007813 позивачу було відмовлено у призначення пенсії по інвалідності. Відповідь на звернення надавалася за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Мін`юсті 16.03.2021 за № 359/35961. Після надання відмови-відповіді, електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) / фактичного місця проживання особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Зазначає, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для осіб з інвалідністю 2 групи, у віці від 36 років до досягнення особою 37 років включно, становить 7 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 05.01.2006 по 14.10.2010 в органах внутрішніх справ України, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня сплата внесків за даний період. Для зарахування зазначених періодів необхідно надати довідку про розмір грошового забезпечення встановленої форми. Оскільки у позивача відсутній відповідний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по 2 групі інвалідності, винесено рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності. Поряд з цим, на переконання Головного управління, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Відтак, з урахуванням дискреційних повноважень, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача /а.с. 36-40/.

21.03.2023 до суду від третьої особи - ГУПФУ в Полтавській області надійшли письмові пояснення у справі, в яких представник управління просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що заява ОСОБА_1 від 08.08.2022 щодо призначення їй пенсії по інвалідності спеціалістами управління не опрацьовувалася. Відтак, згідно матеріалів електронної пенсійної справи, при аргументації своєї позиції у даній справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вважає за доцільне зазначити, що відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Розділу II Порядку №22-1, у разі якщо за період з 01 липня 2000 по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським відповідно до Закону), страховий стаж та заробітна плата (дохід) обчислюються на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04 лютого 2021 року № 3-1 Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески та Порядку розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.04.2021 року за № 463/36085. У спірному випадку відмовляючи позивачу у призначенні пенсії по інвалідності пенсійний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, адже позивач так і не надала необхідну довідку про розмір грошового забезпечення встановленої форми за період роботи в органах внутрішніх справ з 05.01.2006 по 14.10.2010 /а.с. 52-54/.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

08.08.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності та надала пакет документів /а.с. 58-59, 63-69/.

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення від 15.08.2022 №164850007813 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу /а.с. 57/. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для осіб з інвалідністю 2 групи у віці від 36 років до досягнення особою 37 років становить 7 років. Страховий стаж заявниці становить 3 роки 6 місяців 6 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 05.01.2006 по 14.10.2010 в органах внутрішніх справ України, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня сплата внесків за даних період. Для зарахування періоду роботи з 05.01.2006 по 14.10.2010 необхідно надати довідку про розмір грошового забезпечення встановленої форми.

Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд приходить до таких висновків.

Згідно приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами статей 16, 18, 21, 23-1 Закону України "Про міліцію" (чинного в період проходження позивачем служби в ОВС з 05.01.2006 по 14.10.2010) особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно, і відзнаки. Працівникам міліції видається службове посвідчення.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно статті 4 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання (стаття 26) призначаються незалежно від стажу роботи.

Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються при наявності такого стажу роботи на час настання інвалідності:

Стаж роботи (в роках)

До досягнення 23 років - 1

від 23 років до досягнення 26 років - 2

від 26 років до досягнення 31 року - 3

від 31 року до досягнення 36 років - 5

від 36 років до досягнення 41 року - 7

від 41 року до досягнення 46 років - 9

від 46 років до досягнення 51 року - 11

від 51 року до досягнення 56 років - 13

від 56 років до досягнення 61 року - 14

від 61 року і старші - 15.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, а саме, громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

В пункті 11 частини першої статті 11 Закону №1058-IV зазначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а саме, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

За приписами статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону, зокрема, є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію, - для осіб, зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону.

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є:

для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць;

для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

За осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації.

Згідно з приписами статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для осіб з інвалідністю I групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Відповідно до пункту 3 Розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Протягом п`яти років з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (набрав чинність 11.10.2017) військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач у період з 05.01.2006 по 14.10.2010 проходила службу в органах внутрішніх справ, у зв`язку з чим підлягала у цей період загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Отже, виходячи з наведеного, час проходження служби в органах внутрішніх справ з 05.01.2006 по 14.10.2010 має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .

Поряд з цим, згідно з приписами абзацу 7 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб, зокрема, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

У статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Суд зауважує, що у даному випадку страхові внески (єдиний внесок) у період з 05.01.2006 по 14.10.2010 не нараховувалися та не сплачувались у зв`язку зі звільненням від сплати такого податку в порядку наведеного вище Закону №2464-VI. Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обраховується особам, що проходили службу в ОВС, на підставі спеціальних норм права, у той час як норми Закону №1058-IV в частині обрахування страхового стажу на підставі персоніфікованого обліку і сплати внесків є нормами загальними і не регулюють спірні правовідносини.

Подібна правова позиція у схожих правовідносинах висловлена Верховним Судом в постановах від 14.02.2019 у справі №308/8839/16-а, від 23.07.2019 у справі №346/6411/16-а, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 18.09.2019 у справі №347/1233/17 та від 04.03.2020 у справі №415/2135/17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження нею служби в органах внутрішніх справ з 05.01.2006 по 14.10.2010 незважаючи на відсутність в системі персоніфікованого обліку сплати внесків за вказаний період.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 770 затверджено Порядок зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 року, а також Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Порядку зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 року територіальний орган Пенсійного фонду України зараховує відповідні періоди служби до страхового стажу на підставі реєстру застрахованих осіб, якщо в ньому є необхідні для обчислення страхового стажу відомості щодо грошового забезпечення та сплати страхових внесків (абзац 2 пункту 2).

У разі відсутності в реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо грошового забезпечення страховий стаж зараховується на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, виданої військовою частиною чи органом, який виплачує (виплачував) грошове забезпечення (абзац 3 пункту 2).

За періоди, зараховані до страхового стажу відповідно до абзаців другого та третього пункту 2 цього Порядку, за які не були сплачені страхові внески, територіальним органом Пенсійного фонду України обчислюється сума страхових внесків, яка підлягає сплаті з державного бюджету.

Сума страхових внесків, яка підлягає сплаті з державного бюджету, обчислюється за кожен місяць служби окремо виходячи із сум грошового забезпечення, що були нараховані особі за відповідні періоди служби.

Територіальні органи Пенсійного фонду України щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, подають до Пенсійного фонду України відомості щодо обчислених сум страхових внесків, які підлягають сплаті з державного бюджету.

При цьому, відповідно до пунктів 3, 4 Порядку подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами № 8 ДР і № 1 ДФ за період, за який подано інформацію.

У разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (далі - страхувальники), або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи), до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.

Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки:

за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2003 р. - не пізніше ніж 1 грудня 2019 р.;

за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2007 р. - не пізніше ніж 1 травня 2020 р.;

за період з 1 січня 2008 р. по 31 грудня 2011 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 р.;

за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2015 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 р.;

за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р. - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.

Кінцеві строки подання страхувальниками або уповноваженими органами звіту до територіальних органів Пенсійного фонду України, зазначені у цьому пункті, можуть бути змінені відповідними державними органами за погодженням з Пенсійним фондом України, але не пізніше ніж до 11 жовтня 2022 року.

Суд вважає, що позивач не може нести відповідальність чи бути обмеженою у правах на соціальне забезпечення в разі неналежного виконання своїх обов`язків чи-то роботодавцем, чи-то органом Пенсійного фонду, так як обов`язок щодо подання до пенсійного органу персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідних для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, покладено саме на військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства.

Водночас, ведення персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є виключною компетенцією та обов`язком органів Пенсійного фонду України, а тому ненадання структурним підрозділом Пенсійного фонду, відповідальним за ведення персоніфікованого обліку, відповідних довідок на підтвердження стажу та заробітної плати, в тому числі через відсутність даних у персоніфікованому обліку особи, яка є застрахованою, при наявності належних доказів сплати страховиком усіх відповідних страхових внесків, не може бути підставою для обмеження прав цієї застрахованої особи.

Відтак, судом критично оцінюються доводи відповідача щодо обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення з підстав ненадання позивачем разом із заявою про призначення пенсії по інвалідності довідки про розмір грошового забезпечення встановленої форми для зарахування періоду її служби в ОВС з 05.01.2006 по 14.10.2010.

Суд зауважує, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами, позивач зверталася до свого колишнього роботодавця з метою отримання довідки про розмір грошового забезпечення встановленої форми для зарахування періоду її служби в ОВС з 05.01.2006 по 14.10.2010, однак такої довідки так і не отримала.

В свою чергу матеріали справи не містять доказів звернення безпосередньо пенсійного органу до колишнього роботодавця ОСОБА_1 для отримання відомостей про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого останній у період проходження нею служби в ОВС з 05.01.2006 по 14.10.2010.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

За викладених обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15.08.2022 за №164850007813 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження нею служби в органах внутрішніх справ з 05.01.2006 по 14.10.2010.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 15.08.2022, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на передчасність заявлення таких вимог, оскільки на цей час пенсійним органом ще не здійснено зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження нею служби в органах внутрішніх справ з 05.01.2006 по 14.10.2010.

Водночас, з метою належного захисту порушених прав позивача суд вважає за доцільне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2022 про призначення їй пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду про необхідність зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження нею служби в органах внутрішніх справ з 05.01.2006 по 14.10.2010.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з одночасним виходом за межі заявлених позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ідентифікаційний код 22933548), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15 серпня 2022 року за №164850007813 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження нею служби в органах внутрішніх справ з 05 січня 2006 року по 14 жовтня 2010 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2022 року про призначення їй пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду про необхідність зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження нею служби в органах внутрішніх справ з 05 січня 2006 року по 14 жовтня 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава