Решение № 109802199, 22.03.2023, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/859/2023 Справа № 490/1294/22

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Позднякову Є.В., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації, Степівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивачка звернулася до суду із позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що 04 грудня 2019 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва між нею та відповідачем шлюб було розірвано. Від даного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.

Відповідач з донькою не бачиться та не спілкується, не приймає участі в її вихованні, не цікавиться її життям, в той час як позивачка ніколи не чинила йому перешкод у цьому. Зазначені обставини підтверджуються довідками закладу дошкільної освіти № 17 Управління освіти Миколаївської міської ради № 17 від 07.02.2022 року та КНП ММР «Центр первинної медико - санітарної допомоги №4» - сімейна амбулаторія № 1 від18.02.2022 року.

Вважає, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, передбачені законом та моральними засадами суспільства, самоусунувся від виховання дитини, не виконує батьківські обов`язки з її утримання, свої обов`язки переклав на позивачку, вказує на те, що відповідач не виконує свого батьківського обов`язку відносно дитини щодо участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні, про що свідчить розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, не проявляє інтерес до дочки, не приймає участь у її моральному становленні, як особистості.

Посилаючись на викладені вище обставини, позивачка просить позбавити батьківських прав відповідача відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

Ухвалою суду від 13.06.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 04.07.2022 року зобов`язано Службу у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації та орган опіки та піклування Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області скласти висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю в АДРЕСА_1 - в строк до 10.09.2022 року.

29.08.2022 року на адресу суду надійшов лист від 02.08.2022 р. № 464-02-14 Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, яким повідомлено, що висновок надати немає можливості, так як сільська рада не володіє жодною інформацією відносно ОСОБА_2 , а також просили слухати справу у їхню відсутність.

Підготовче судове засідання неодноразово, відкладалось у зв`язку із неявкою сторін та відсутністю висновку Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

20.01.2023 року на адресу суду надійшов висновок Службиу справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав від 26.12.2022 р., № 303.

Ухвалою суду від 20.01.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки адвокатка Школьнікова І.Б. у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явивися, повідомлявся судом належними чином за останнім відомим місцем проживання та через оголошення на сайті Судова влада. Відзив не надав.

Третя особа - Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації, в судове засідання не з`явилася, про час, день та місце слухання справи в суді повідомлена належним чином, причини неявки не повідомили.

Судовий розгляд справи здійснюється з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, розглянувши позовні вимоги позивача, дослідивши надані ним та третьою особою письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьком та матір`ю малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 09.03.2018 року актовий запис 299.

У зв`язку з тим, що відповідач систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків, соціальний контакт дитини з батьком втрачений, останній не піклується про стан здоров`я, фізичний стан, навчанням, не виявляє інтересу до життєдіяльності дитини, не задовольняє матеріальні потреби, Службою у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації прийнято висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо виконання ними їх батьківських обов`язків, які регулюються нормами СК України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року втручання держави у сімейне життя має не тільки ґрунтуватися на нормах національного права, тобто бути законним, та переслідувати легітимну мету у виді захисту прав дитини, а й бути «необхідним у демократичному суспільстві», а саме відповідати нагальній суспільній потребі такого виняткового втручання у відносини сторін (п. п. 49-51, 59, 60).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно з ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Аналогічне позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Крім того, Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11), в якому зазначив, що якщо батько не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої доньки.

Вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд бере перш за все до уваги те, що дитина є малолітньою. У формуванні самооцінки дитини значну роль відіграє сім`я, стиль сімейного виховання, який визначається батьківськими ціннісними орієнтаціями, установками, емоційним ставленням до дитини. Особливості сприйняття батьків дитиною і способи поведінки з ними обумовлюють засвоєння дітьми основних правил і норм поведінки, виробляють їх позицію по відношенню до світу і самого себе.

Враховуючи вищевикладене, у якнайкращих інтересах дитини, яка потребує постійного супроводу та догляду, з метою забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд, оцінюючи докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки, оскільки це буде відповідати насамперед інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав відповідача в свою чергу надасть дитині можливість у майбутньому отримати ряд гарантованих державою пільг та допоможе у подальшому самоствердитися у дорослому житті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 157, 164 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 18, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації, Степівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 . НОМЕР_3, проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації (адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Одеське Шосе, буд. 88Б.

Третя особа: Степівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області (адреса: Миколаївська область, Миколаївський район, вул. Козацька, буд. 1 А, 57107.

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО