Решение № 109802156, 22.03.2023, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3442/2020 Справа № 490/7961/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених державних коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальних допомог та декларації про доходи та майновий стан осіб від 26.04.2018 року, доданих до них відповідних документів ОСОБА_1 призначено державну соціальну малозабезпеченим сім`ям з 01.04.2018 по 30.06.2018 року в сумі 2948,34 грн. щомісяця, з 01.07.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 3136,29 грн. щомісяця.

Відповідно до листа Центрального районного центра зайнятості №1742/2-18 від 14.08.2018 року відповідач знята з обліку в центрі зайнятості, оскільки згідно даних Єдиної Інформаційної Аналітичної Системи на платформі нового покоління встановлено, що особа надала недостовірну інформацію стосовно останнього місця роботи, у зв`язку з чим виникла переплата державних коштів по допомозі малозабезпеченим сім`ям за період з 01.04.2018 року по 31.08.2018 року у сумі 15117,60 грн. Суму заборгованості відповідачем частково погашено. Станом на 05.08.2019 року сума заборгованості складає 12830,60 грн.

За такого, позивач просить стягнути з відповідача надміру отримані кошти у вигляді допомоги в сумі 12830,60 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2021 року відкрито спрощене провадження по справі.

Заочним рішенням від 09.04.2020 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь на користь Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради кошти допомоги малозабезпеченим сім`ям в сумі 12830,60 грн., а також судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

25.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.04.2020 року у справі за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених державних коштів. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не отримувала судових повісток, а при вирішенні спору по суті судом неправильно встановлено обставини справи, матеріали справи не містять доказів, яка мають істотне значення для правильного вирішення справи, а у зв`язку із неналежним повідомленням сторін було порушене право відповідача на справедливий суд.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.06.2020 року вказану заяву залишено без руху, надано заявнику строк на усунення недоліків.

30.06.2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 01.06.2020 року надійшла уточнена заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою судді від 02.07.2020 року вказану заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.04.2020 року скасовано та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

03.09.2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволені позовних вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та стягнути з позивача на її користь повернені позивачу кошти у розмірі 2679,00 грн., а також судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Судові засідання неодноразово відкладалися у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 25.11.2022 року судове засідання відкладено на 11.01.2023 року, визнано явку ОСОБА_1 обов`язковою для надання особистих пояснень.

11.01.2023 року відповідач до судового засідання не з`явилася, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 22.03.2023 року.

22.03.2023 року від представника позивача Смірнової Т. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просила про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, також просила про стягнення коштів рівними частинами щомісячно, в зв`язку з скрутним фінансовим становищем.

За ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки відповідач позов визнала і таке визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, позовні вимоги належить задовольнити.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальних допомог та декларації про доходи та майновий стан осіб від 26.04.2018 року, доданих до них відповідних документів ОСОБА_1 призначено державну соціальну малозабезпеченим сім`ям з 01.04.2018 по 30.06.2018 року в сумі 2948,34 грн. щомісяця, з 01.07.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 3136,29 грн. щомісяця.

Відповідно до листа Центрального районного центра зайнятості №1742/2-18 від 14.08.2018 року відповідач знята з обліку в центрі зайнятості, оскільки згідно даних Єдиної Інформаційної Аналітичної Системи на платформі нового покоління встановлено, що особа надала недостовірну інформацію стосовно останнього місця роботи, у зв`язку з чим виникла переплата державних коштів по допомозі малозабезпеченим сім`ям за період з 01.04.2018 року по 31.08.2018 року у сумі 15117,60 грн.

27.08.2018 року на адресу відповідача направлено повідомлення про переплату державної соціальної допомоги у розмірі 15117,60 грн. з проханням повернути переплачену суму державної соціальної допомоги в строк до 20.02.2019 року, однак відповіді на повідомлення до цього часу не надано, повернення коштів не здійснено.

Позивач зазначив, що відповідачем суму заборгованості частково погашено.

Станом на 05.08.2019 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 12830,60 грн.

Згідно з Законом «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та Постанови Кабінету міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» допомога малозабезпеченим сім`ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї. Прожитковий мінімум для сім`ї - визначена для кожної сім`ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.

Малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Згідно з п. 8 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 року № 250, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям призначаються з місяця звернення на шість місяців. Для призначення допомоги подається в установленому порядку довідка про склад сім`ї та декларація про доходи та майновий стан ( заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї). При цьому допомога призначається на основі середньомісячного сукупного доходу сім`ї за останні шість місяців, що передують місяцю звернення, сукупного доходу осіб, які входять до складу сім`ї.

Відповідно до п. 14 вищезазначеного Порядку, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім`ї. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мінфіном, Держстатом, МОНмолодьспортом.

Згідно з п. 25 вищезазначеного Порядку, виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється у разі припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу сім`ї, з причин, передбачених абзацами шістнадцятим (крім припинення реєстрації у разі працевлаштування самостійно), вісімнадцятим - двадцять першим підпункту 1, підпунктами 2 і 3 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня

2018 р. N 792 ( 792-2018-п ) - з місяця, наступного за місяцем, у якому припинено реєстрацію безробітного, за інформацією центрів зайнятості.

Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та п.12 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 250, у разі коли особами, які входять до складу сім`ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

Відповідно до п. 28 Порядку, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Згідно частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції то захист драв людини і основоположних, свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вище наведеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 року №250, ст.ст. 4, 5, 76- 81, 259, 263-268, 273, 274, 279 ,354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених державних коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь на користь Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ 03194499) кошти допомоги малозабезпеченим сім`ям в сумі 12830,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь держави у розмірі 1921,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22 березня 2023 року.

Суддя Н.П. Черенкова