№ 109787162, 22.03.2023, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/261/23

2-а/385/4/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Гришака А.М.,

з участю секретаря судового засідання Зеленко О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи) в залі судових засідань Гайворонського районного суду Кіровоградської області в м. Гайворон Кіровоградської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив постанову про адміністративне стягнення від 30.12.2022 року серії БАВ №453411 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП вважати протиправною та необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог КУпАП та таку, що слід скасувати; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП закрити.

В обґрунтування позову покликається на те, що 30.12.2022 року він власним автомобілем Renault Scenic 2, номерний знак НОМЕР_1 , рухався до свого місця проживання, коли о 18:40 інспектором СРПП Гайворонського ВП №1 ГУНП в Кіровоградській області Білоусом І.В. на автодорозі Т0207 перед в`їздом у місто Гайворон зі сторони с. Хащувате його було зупинено за допомогою червоного проблискового маячка та винесено стосовно нього постанову серії БАВ № 453411 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 121 ч. 3 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу 1190 грн. У постанові відповідач не вказав пункт порушеного ним ПДР та вказав, що він порушив вимоги ст. 121 ч.3 КУпАП, пояснюючи, що освітлення номерного знаку має забезпечити визначення символів або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, що не було ним забезпечено (в постанові нерозбірливо).

Вважає, що зазначена постанова винесена з істотними порушеннями та не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню:

Копія постанови про накладання адміністративного стягнення, яку отримав позивач від інспектора Білоуса І.В., не містить розбірливих відомостей щодо: 1) найменування органу, а саме посади посадової особи, який виніс постанову, 2) опису обставин, установлених під час розгляду справи 3) місця вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, постанова не може вважатися законною, так як не дотримані вимоги статті 283 КУпАП.

Окрім вище наведеного вважає, що відповідачем винесено постанову без надання будь - яких доказів про правопорушення,

Посадовою особою ОСОБА_2 не було надано жодних доказів щодо неможливості розгледіти задній номерний знак з причини його неосвітлення, з чим позивач не згоден: в той же вечір о 19:15 позивачем особисто було встановлено, що задній номерний знак був достатньо освітлений, щоб ясно розгледіти його символи з відстані 20 метрів. До постанови не долучено доказів, передбачених ст. 251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо.

За таких умов вважає, що постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів.

Окрім цього, вищезгадана постанова була винесена із істотним порушенням моїх прав на захист та правових гарантій. Постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено.

За таких умов позивач не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.

Хоча перед розглядом справи посадовою особою ОСОБА_2 формально проговорено права позивача, він зразу ж озвучив своє рішення щодо накладання стягнення та приступив до його оформлення, тим самим не надав позивачу можливості надати свої пояснення, ознайомитися з доказами його порушення та надати докази щодо своєї правоти. Таким чином, розгляд справи про адміністративне порушення, проведений посадовою особою не відповідає вимогам ст. 245 КУпАП щодо забезпечення всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Крім того, зазначає, що нескладання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало йому можливості навіть ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, він свою позицію зафіксувати не зміг би. Ніяких пояснень відповідачем у нього не відбиралося. У оскаржуваній постанові ніяким чином його пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Тим більше він не міг подати клопотання, скористатися правовою допомогою, тощо, за такої процедури.

Ухвалою судді від 20.02.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня отримання ним копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

24.02.2023 року недоліки позовної заяви позивачем усунуті в строк наданий судом. Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24.02.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та надано строк для подачі відзиву, відповіді на відзив.

17.03.2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому він просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів зазначає, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, було накладено в межах наданих працівнику поліції повноважень і під час виконання службових обов`язків та було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

17.03.2023 року від ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області надійшов рапорт поліцейського СРПП ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Білоуса І. від 15.03.2023 року, диск з відеозаписом про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121-3 ч. 1 КУпАП, копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положенняКАС Українине містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч. 5 ст. 262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.12.2022 року поліцейським СРПП ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержантом поліції Білоусом І.В. винесено постанову серії БАВ №453411 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. (а.с. 13).

В постанові вказано, що 30.12.2022 року о 18.37 год. на автодорозі Т 02-07 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак (далі текст постанови записано нерозбірливо), чим порушив п. 2.9 «в» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Однак, суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), є необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.

Згідност. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справи.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підставі доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Також, згідно абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям283і284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, відповідно до положень ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду .Відповідач,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,повинні податисуду доказиразом ізподанням відзивуабо письмовихпояснень третьоїособи. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи положення ст. 79 КАС України, суд не бере до уваги докази, які 17.03.2023 року надійшли від ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області, а саме: рапорт поліцейського СРПП ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Білоуса І. від 15.03.2023 року, диск з відеозаписом про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121-3 ч. 1 КУпАП, копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, так як суду не надано підтвердження надсилання їх копій позивачу.

Позивач вважає, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки він вказані норми не порушував та керував транспортним засобом у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України.

Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001року №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9в Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, зокрема, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

З матеріалів справи не вбачається, що 30.12.2022 року керуючи автомобілем ОСОБА_1 порушив вищевказані вимоги Правил дорожнього руху. Жодних доказів вини позивача, відповідачі суду не надали.

Суд звертає увагу на те, що, виходячи з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено саме на відповідачів.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16а.

Зі змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності буде відповідати вимогамст. 283 КУпАПтоді, коли в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст. ст.278,279 КУпАП, зумовлює недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови інспектора поліції.

При цьому варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року.

Відтак, суд відхиляє обставини зазначені у постанові серії БАВ №453411 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 , оскільки при винесенні постанови не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема відсутні посилання на відеодокази, тобто повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи. Крім того позивач заперечує факт вчинення ним даного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

При виконанні обов`язку, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем до відзиву не було додано жодного документу чи матеріалу, які могли б бути використані в якості доказу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в такій поліцейський щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, обмежився лише описом правопорушення без належної мотивації, оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Більше того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.

Відповідачами всупереч вказаному вище, не було вказано в постанові жодних достатніх, належних та допустимих доказів винності водія, а тому така постанова не може вважатись обґрунтованою.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідност. 62 Конституції Українивина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані вище обставини та відсутність належних доказів свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимогПравил дорожнього руху, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за яке позивача було піддано адміністративному стягненню.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачам порушено норми вищезазначених нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №453411 від 30.12.2022 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.

В той же час, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1 ст.121-3 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог

Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.

Крім того, відповідно до ч. 1 статті 8 Закону № 580-VIII «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3 цього Кодексу.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених устаттях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року № 724/716/16-а.

За наведених обставин, суд вважає, що в задоволенні позову до поліцейського Білоуса І.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення необхідно відмовити, оскільки належним відповідачем у даній справі є саме Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат, то суд зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №543/775/17, яка є обов`язковою для застосування суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з відповідача - Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 280 КУпАП, ст. ст. 77, 205, 229, 246, 250, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Головного управлінняНаціональної поліціїв Кіровоградськійобласті прооскарження постановиу справіпро адміністративнеправопорушення усфері дорожньогоруху,зафіксовані нев автоматичномурежимі задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №453411 від 30.12.2022, складену поліцейським СРПП ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержантом поліції Білоусом ІгоремВолодимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1190 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

У задоволенні позовних вимог до поліцейського СРПП ВП № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Білоуса ІгоряВолодимировича про оскарженняпостанови усправі проадміністративне правопорушенняу сферідорожнього руху,зафіксовані нев автоматичномурежимі відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Віктора Чміленка, 41, м.Кропивницький, код ЄДРПОУ 40108709) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. М. Гришак

Дата документа 22.03.2023