Решение № 109787113, 14.03.2023, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 452/2460/22

Провадження № 2/362/645/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю секретаря Шмагун М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Васильківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу в порядкуспрощеного позовного провадженнясправу за позовомАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 22.06.2009 р. ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви №б/н від 22.06.2009 р. Підписанням заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. 28.07.2009 р. відповідач підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем станом на 23.06.2022 р. виникла заборгованість за кредитом у розмірі 50864,09 грн., з яких: 47352,44 грн. заборгованість за тілом кредита, в т.ч.: 47352,44 грн. заборгованість за простроченим тілом кредита; 3511,65 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. За таких обставин, представник позивача просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.06.2009 р. у розмірі 50864,09 грн. станом на 23.06.2022 р. та судові витрати у розмірі 2481,00 грн.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа із занесенням ухвали до протоколу судового засідання) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом установлено, що 22.06.2009 р. ОСОБА_1 підписала заяву б/н від 22.06.2009 р.

28.07.2009 р. Відповідач ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового кредиту».

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у заяві від 22.06.2009 р. У довідці від 28.07.2009 р. вказано про те, що базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становить 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році, розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості.

Вказана заява не містить умов щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, штрафних санкцій.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав заяву від 22.06.2009 р., довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового кредиту» від 28.07.2009 р., розрахунок заборгованості, виписку з особового рахунку, довідку про видані картки та зміну кредитного ліміт, Умови та правили надання банківських послуг в ПриватБанку, наказ «Про внесення змін до договірної бази по платіжним картам, договірну базу по споживчому кредитуванню і в депозитні договори (в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів».

Інших доказів в обґрунтування своєї заяви позивач не надав.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за договором б/н від 22.06.2009 р. станом на 23.06.2022 р. становить 50864,09 грн., з яких: 47352,44 грн. заборгованість за тілом кредита, в т.ч.: 47352,44 грн. заборгованість за простроченим тілом кредита; 3511,65 грн. - заборгованість за простроченими відсотками

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приват Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на «Умови та Правила надання батьківських послуг в Приват Банку», копію наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та Правила надання батьківських послуг в Приват Банку», наказ банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву від 22.06.2009 р., а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приват Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.06.2009 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду (26.08.2022 р.).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви «Умови та Правила надання батьківських послуг в Приват Банку», наказ банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 22.06.2009 р.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Сам по собі факт ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 р. у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання Банку на те, що підписавши довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового кредиту» від 28.07.2009 р., Відповідач є ознайомленим з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового кредиту» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів.

У зв`язку з вище викладеним, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсоткамивідсутні, оскільки нарахування таких не передбачено укладеним між сторонами кредитним договором, а також фактичною сплатою Відповідачем суми кредитної заборгованості.

З огляду на довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки 24.01.2021 р. розмір кредитного ліміту було збільшено до 50 тис. грн., разом з тим судом встановлено, що Відповідачем ОСОБА_1 було погашено заборгованість за поточним тілом кредиту 46232,52 грн., за простроченим тілом кредиту 5533,26 грн., по нарахованим відсоткам 3953,07 грн., по простроченим відсоткам 9217,86 грн.

При визначенні суми, що підлягає стягненню, мають бути враховані незаконно нараховані та стягнуті банком відсотки, на що вказується у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №545/2248/17. Згідно розрахунку, наданого банком, з коштів, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості за кредитом, на погашення безпідставно нарахованих банком відсотків було спрямовано 18708,19 грн., що з урахуванням погашення Відповідачем заборгованості за поточним тілом кредиту 46232,52 грн., перевищує суму заборгованості за тілом кредиту, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положеньст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.

Суддя Л.М.Кравченко