Решение № 109777553, 14.03.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2023 Справа №607/2720/23

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Крук А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП в Тернопільській області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 лютого 2023 року о 17 год. 15 хв. інспектором поліції, винесено постанову, серії БАД № 217052, про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

З винесеною постановою позивач не погоджується, за що саме його притягнули до адміністративної відповідальності невідомо, оскільки вважає, що нічого де порушив враховуючи наступні обставини.

03 лютого 2023 року біля 17 год. ОСОБА_1 рухався автомобілем та був зупинений працівниками поліції за те, що нібито їхав без увімкнених фар. Він повідомив, що таких дій не вчиняв та попросив поліцейського показати йому доказ вчинення правопорушення. Поліцейський нічого не показував, сказав, що немає доказу.

Отож, позивач вважає складення постанови серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року та накладення на нього адміністративного стягнення безпідставним, оскільки адміністративного правопорушення він не вчиняв. Постанова не містить інформації про докази вчинення правопорушення, показів свідків. Відповідач не надав жодних законних доказів вини позивача, що суперечить ст. 251 КУпАП, яка чітко визначає, що «доказами в справі про адміністративне правопорушення є: «... показання свідків, потерпілих, технічних приладів..., що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису».

З вказаних вище підстав, ОСОБА_1 просить суд: скасувати постанову серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) відносно нього, а справу про адміністративне правопорушення закрити; відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати по справі в розмірі 536 грн 80 коп.; проводити розгляд даної справи без участі позивача.

Ухвалою судді від 16 лютого 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року.

01 березня 2023 року судом зареєстровано відзив на позову заяву, в якому представник ГУНП в Тернопільській області просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 через його безпідставність. Свої доводи представник відповідача обґрунтував тим, що 03 лютого 2023 року близько 17 год. 15 хв. позивач ОСОБА_1 на автодорозі С200506 с. Бедриківці Заліщики керував транспортним засобом марки ВАЗ модель 21074, д.н.з. НОМЕР_1 в період часу з 1 жовтня по 1 травня без увімкненого ближнього світла фар чим порушив п.п. 9.8 ПДР України внаслідок чого водій скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Поліцейським СРПП ВП № 4 (м. Заліщики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Соколовським Максимом Валерійовичем було виявлено дане порушення та винесено на позивача постанову серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно п.п. 9.8 ПДР України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар. Денні ходові вогні мають бути передбачені виробником цього транспортного засобу. Якщо вони встановлені як допоміжне обладнання але не передбачені конструкцією водій повинен увімкнути ближнє світло фар.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підтвердженням порушень ОСОБА_1 вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення на відеозаписі під назвою 00000 00000020230203170417 0012А з 00:00 по 00:20 хв., де прослідковується факт не увімкнення водієм транспортного засобу марки ВАЗ модель 21074, д.н.з. НОМЕР_1 в період часу з 1 жовтня по 1 травня ближнього світла фар.

Відповідно до ст. 268 КУпАП позивач не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно допустив порушення вимог ПДР та норм КУпАП, а тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об`єктивних обставин справи, а тому позов до задоволення не підлягає.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в прохальній часині позовної заяви просить проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов також просив розглядати справу без його участі у зв`язку із зайнятістю по службі.

У зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 03 лютого 2023 року о 17 год. 00 хв. на автодорозі С200506 с. Бедриківці водій керував транспортним засобом марки ВАЗ модель 21074, д.н.з. НОМЕР_1 в період часу з 1 жовтня по 1 травня без увімкненого ближнього світла фар, чим порушив п.п. 9.8 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП; до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням позивач оскаржив постанову до суду у встановлений законом процесуальний строк.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будьяке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будьякими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).

Згідно п.1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

За змістом ст. 125 КУпАП, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

Відповідно до п. 9.1 (г) ПДР України, попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.

Згідно п. 9.8 ПДР України, з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар.

Денні ходові вогні це зовнішні світлові прилади і з точки зору ПДР України вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР України «Попереджувальні сигнали», в той час, як вимоги щодо користування зовнішніми світловими приладами передбачено у Розділі 19 ПДР України «Користування зовнішніми освітлювальними приладами».

Отже, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 не може бути підданий відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за не ввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки його дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження, що і мало місце в даному випадку.

З огляду на це суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки, як зазначено у постанові у справі про адміністративне правопорушення, останній під час зупинки інспектором вже рухався по автодорозі, а в розумінні ч. 2 ст. 122 КУпАП України, відповідальність настає у разі порушення водіями транспортних засобів правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Таким чином, дії позивача, який керував транспортним засобом поза населеним пунктом без увімкнення ближнього світла фар, підпадають під кваліфікацію ст. 125 КУпАП, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та, як наслідок, накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн є неправомірним.

Водночас суд звертає увагу і на те, що досліджував надані представником відповідача матеріали відеозапису відео з нагрудних відеокамер, про що які в п. 7 спірної постанови.

Су з`ясував,що надиск записановісім файлів:00000_00000020230203170417_0012А;00000_00000020230203170918_0013А;00000_00000020230203171418_0014А;00000_00000020230203171918_0015А;00000_000000202302031702918_0017А(1);00000_000000202302031702918_0017А;00000_000000202302031703418_0018А;00000_000000202302031703918_0019А(1),однак жодневідео немістить інформаціїпро рухтранспортного засобупозивача заобставин,які відображені постанові про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року. Відео з нагрудних камер поліцейських фіксує транспортний засіб ОСОБА_1 , який руху не здійснює, а в подальшому процедуру розгляду справи та складення протоколу в справі про адміністративне правопорушення, що вказує на недопустимість цього доказу.

Твердження сторони відповідача про те, що під час винесення постанови позивач не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною першою ст. 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, згідно вказаної статті особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Згідно ст. 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Щодо покликання представника відповідача на те, що позивач на місці розгляду не заперечував щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, суд роз`яснює, що згідно з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16а).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у даній адміністративній справі не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано до суду належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, та, зокрема, доказів вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В силу вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню частково, а постанова скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, невірну кваліфікацію дій позивача за умови, якщо порушення ПДР мало місце, що має бути підтверджено відповідачем шляхом надання належних та допустимих доказів, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП та надіслати справу на новий розгляд до ГУНП в Тернопільській області.

В силу вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 9, 122, 247, 251, 258, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 7277, 242, 244246, 257, 271, 286 КАС України, Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 217052 від 03 лютого 2023 року,якою ОСОБА_1 визнано винниму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.2ст.122КУпАП тазастосовано адміністративнестягнення увиді штрафув розмірі510грн скасувати та надіслати справу на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінняНаціональної поліціїв Тернопільськійобласті на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 268,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль, 46001.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О.Герчаківська