Решение № 10975673, 29.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2010 р. Справа № 9/086-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/086-10 29.06.2010 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 12412,50 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача предст. Фіняк У.Л. (дов. б/н від 01.04.2010 р.)

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс»(позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення основної суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних, штрафу, пені на загальну суму 12 412, 50 грн. за неналежне виконання відповідачем Договору-заявки на перевезення № 11 від 02.12.2008 року.

Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що свої зобовязання по наданню транспортно-експедиторських послуг виконав належним чином, що підтверджується даними CMR (транспортної накладної) № 81512330 та відміткою вантажоотримувача в графі “24” CMR про отримання вантажу, але відповідач належним чином та в повному обсязі не розрахувався.

Ухвалою від 14.05.2010 року порушено провадження у справі № 9/086-10 та призначено її до розгляду на 15.06.2010 року; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, а також письмове пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; обґрунтувати дату, з якої починається нарахування пені; надати уточнений розрахунок пені з урахуванням ст. 232 ГК України, 3 % річних та інфляційних збитків з зазначенням періоду нарахування (число, місяць, рік); надати підписаний та скріплений мокрими печатками товариств акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.06.2010 р.; письмове нормативно-правове обґрунтування позовних вимог щодо стягнення штрафу та пені одночасно з посиланням на норми чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 14.05.10 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обовязковою.

В судове засідання 15.06.2010 р. представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 14.05.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, в звязку з чим ухвалою суду від 15.06.2010 року розгляд справи відкладено на 29.06.2010 р. на підставі п. 1 статті 77 ГПК України, зобовязано позивача надати в судове засідання обґрунтований розрахунок суми боргу, та зобовязано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 14.05.2010 року.

В судове засідання 29.06.2010 р. представник відповідача вдруге не зявився, вимоги ухвали суду від 14.05.2010 р. та 15.06.2010 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав та не надіслав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 29.06.2010 р. представник позивача надав письмові пояснення б/н від 29.06.2010 р. щодо обґрунтування суми боргу та нарахування штрафних санкцій, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були направлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та, яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про призначення справи господарським судом до розгляду та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Оскільки, відповідач на виклик суду не з'явився, про місце і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, то справу розглянуто за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

2 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс»(позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено Договір-заявку №11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Німеччина Україна (Київ), автомобілем НОМЕР_1, н/п НОМЕР_3.

Згідно п. 2 договору-заявки маршрут перевезення Німеччина-Україна.

Вартість перевезення становить 2400 євро по курсу НБУ в гривнях (п. 12 договору-заявки).

На виконання умов заявки, позивач організував перевезення вантажу, при чому вантаж був доставлений 10.12.2008 р., тобто вчасно та виданий вантажоотримувачу, вказаному у договорі-заявці, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 81512330 та відміткою вантажоотримувача в ній в графі «24»про отримання товару.

Згідно частини другої статті 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документу (транспортної накладної, коносаменту) відповідно до вимог чинного законодавства. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 909 ЦК України.

В даному випадку таким документом є транспортна накладна CMR № 81512330.

Відповідно до п. 13 договору-заявки визначені умови оплати, згідно якої встановлено, що оплата здійснюється по безготівковому рахунку на протязі пяти банківських днів по оригінальним документам.

З метою отримання оплати послуг, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № ЕТ-0000191 від 10.12.2008 р. на суму 21611, 11 грн.

На виконання умов договору-заявки, позивачем на адресу відповідача були надіслані оригінали документів, які отримані відповідачем 30.01.2009 р., що підтверджується листом служби доставки ТNТ Express (ТОВ «Аеро-Експресс») № 9-31176/10 від 13.01.2010 р.

Пунктом 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідач за отримані послуги розрахувався частково у сумі 11361, 11 грн. (в строк з 19.02.2009 р. по 17.06.2009 р.), що підтверджено банківськими виписками, в яких зазначено, що відповідач проводив оплату транспортних послуг згідно рахунку № ЕТ-0000191 від 10.12.2008 р.

Тобто, своїми діями щодо оплати зазначених транспортних послуг, відповідач довів, що позивач свої зобовязання виконав належним чином, а відповідач транспортні послуги прийняв в повному обсязі без зауважень.

Крім того, 02.09.2009 р. на адресу позивача надійшов від відповідача гарантійний лист щодо оплати боргу до 30.11.2009 р. та оплати пені у розмірі 7% від суми заборгованості, починаючи з 20.08.2009 р.

Проте, станом на день розгляду спору по справі, відповідач свої зобовязання за договором-заявкою не виконав, вартість наданих послуг позивачу не оплатив у повному обсязі, чим порушив свої зобовязання.

04 лютого 2010 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплатити борг на протязі 30 днів (належним чином завірена копія долучено до матеріалів справи), але відповідач відповіді на претензію не надав і вимог претензії не виконав.

За ствердженням позивача, заперечень стосовно затримки чи якості надання послуг відповідач не надіслав; покладені на нього обовязки щодо своєчасної оплати отриманих послуг не виконав.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду сума основної заборгованості відповідача становить 10250, 00 грн.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач в жодне судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, заперечень щодо існування заборгованості або інших доказів в судове засідання не надав і не надіслав; про місце і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, то суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 10250,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3 % річних у сумі 307,50 грн. з 06.02.2009 року по 60.02.2010 року та інфляційні збитки на суму 1086,50 грн. з 01.02.2009 р. по 01.02.2010 р., які просить суд задовольнити.

Оскільки відповідач є таким, який не виконав зобовязання щодо оплати належним чином, то з нього підлягає стягненню сума інфляційних збитків у розмірі 932,75 грн. (за уточненим розрахунком суду).

Крім того, оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (стаття 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 307 грн. 50 коп. підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф за неналежне виконання умов договору у розмірі 399, 50 грн. (50 доларів США) по курсу НБУ на день подання позову.

Суд, дослідивши умови договору-заявки вважає за необхідне зазначену позовну вимогу задовольнити частково, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 договору-заявки відповідальність сторін визначається умовами Конвенції КДПГ, але сторони даного транспортного заказу в доповнення до Конвенції КДПГ в добровільному порядку приймають на себе обовязки та зобовязуються оплатити штрафні санкції, які передбачені договором чи умовами даного заказу.

Пунктом 6 договору-заявки встановлено, що заявка є невідємною частиною договору, будь-яке невиконання чи неналежне виконання умов заявки тягне за собою штраф у розмірі 50 у.е. (доларів США по курсу НБУ).

Станом на день подання позову, а саме 05.05.2010 р. офіційний курс валют становив 7, 9559 грн. за 1 долар США, що в перерахунку складає 397,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє штраф у розмірі 397, 80 грн. (за розрахунком суду).

Крім того, позивач нарахував відповідачеві пеню за прострочення оплати згідно гарантійного листа у розмірі 7 % з 20.08.2009 року у сумі 369, 00 грн. з посиланням на те, що 02.09.2009 року від відповідача надійшов гарантійний лист, в якому він зобовязується оплатити суму боргу до 30.11.2009 року та виплачувати пеню у розмірі 7 % від суми заборгованості, починаючи з 20 серпня 2009 року. Даний гарантійний лист, позивач вважає одностороннім правочином в розумінні статті 202 ЦК України, який створює обовязки для відповідача щодо оплати пені.

Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29.04.1994 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Оскільки зобовязання між сторонами здійснювались на підставі видаткових договору-заявки, умовами якого передбачені штрафні санкції у вигляді штрафів (п.п. 2, 3, 4, 6 договору заявки) і не передбачений такий вид відповідальності як пеня, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, то суд вважає, що вимоги про стягнення 369, 00 грн. пені задоволенню не підлягають як такі, що не відповідають вимогам законодавства України та відносинами, які існують між сторонами.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 80, 82-84 ГПК України, ст.ст. 526, 225 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс» (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Промислова, 6-Б, код ЄДРПОУ 31434759, р/р № 260035104 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570) основний борг в сумі 10 250 (десять тисяч двісті пятдесят) грн. 00 коп., 932 (девятсот тридцять дві) грн. 75 коп. інфляційних втрат; 307 (триста сім) грн. 50 коп. 3% річних, 397 (триста девяносто сім) грн. 80 коп. - штрафу; державне мито в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 89 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 06 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 29.07.2010 р.