Решение № 109754227, 23.03.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2023 р. справа № 300/109/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2022 №926160171056, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про

визнання протиправним та скасування рішення відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.12.2022 №926160171056 про відмову у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за іншим законом (Закону України "Про судоустрій і статус суддів");

зобов`язання відповідачів провести з 04.10.2022 перерахунок пенсії по втраті годувальника в розмірі 50 відсотків від щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 06.01.2023 з суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з суми 184976 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яка визначена у відповідності із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач 12.12.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про перерахунок пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Однак, за результатом розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 13.12.2022 №926160171056 відмовило у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за Законом України "Про судоустрій і статус суддів", з мотивів, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII пенсія у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні не передбачена. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки зазначає, що розмір, з якого треба виходити при призначенні такої пенсії, - 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" померлого годувальника. Зазначено, що основною визначальною складовою призначеної позивачу пенсії, є щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке не є сталою, конкретно визначеною сумою та підлягає перерахунку у разі зміни (збільшення) суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, зміна розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є підставою для зміни розміру пенсії, в спірному випадку, у зв`язку з втратою годувальника, яка призначена у встановленому відношенні до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідачі скористались правом на подання відзивів на позовну заяву.

30.01.2023 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с.31-33). У відзиві представник Головного управління зазначив, що законних підстав для перерахунку пенсії позивача - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за Законом України "Про судоустрій і статус суддів" немає. Водночас зазначено, що оскільки, з 1 січня 2018 року, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченими законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то в разі смерті судді у період перебування на посаді судді чи перебування у відставці непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника які були на його утриманні призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на умовах та в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також зазначено, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом України "Про статус суддів" ні Закон України "Про судоустрій і статус суддів". Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства. Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

30.01.2023 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (а.с.37-39). Згідно відзиву Головне управління вважає позов необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що в даному випадку, померлий годувальник перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Виплати ж спеціальних видів пенсій регулюються окремими спеціальними законами. Зазначено, що не має правових підстав про переведення позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки право на призначення довічного грошового утримання має тільки суддя у відставці. Призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" не передбачено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та до 04.10.2022 позивач отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника - матері, яка визначена у відповідності із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З 05.10.2022 позивач отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника - батька ОСОБА_2 , яка визначена у відповідності із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.16).

Згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.01.2023 №04.12/1-23, виданої Івано-Франківським апеляційним судом ОСОБА_2 , про те станом на 01.01.2021 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 184976,00 грн. (а.с.11).

Позивач 12.12.2022 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відділ обслуговування громадян №6 (сервісний центр) із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с.40).

За результатом розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 13.12.2022 №926160171056 відмовило у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Зазначено, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII пенсія у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні не передбачена (а.с.15).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі також - Закон України №1058-IV).

Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону України №1058-IV, відповідно до частини 1 якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти.

Пунктом 2 частини 2 статті 36 Закону України №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї, серед визначених, вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Дітям-сиротам пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України №1058-IV, зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Спірним у даній справі є питання про базову величину для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника-судді, що перебував у відставці.

Позивач вважає, що до розрахунку слід брати розмір щомісячного довічного грошового забезпечення судді, а відповідач - розмір пенсії за віком за Законом № 1058, яку мав би отримувати суддя.

Законом №1058 передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у ст. 27 цього Закону. Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника (ч. 1 ст. 37 Закону № 1058).

Отже, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.

З огляду на це, та обставина, що суддя у відставці пенсії за віком не отримував, а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці, не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402 (надалі також - Закон №1402) в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї. Зокрема, у ч. 1, 2 ст. 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Відповідно до ч. 1 ст. 144 цього ж Закону суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя.

Про членів сім`ї йдеться також в контексті обов`язків судді. Вони, як і суддя, перебувають у полі суспільної уваги та під постійним моніторингом з метою встановлення відповідності рівня життя судді наявному у нього та членів його сім`ї майну і одержаним ними доходам (ч.1 ст. 59 Закону №1402). Прискіплива увага до судді безумовно призводить до розкриття окремих аспектів приватного життя членів його сім`ї, зокрема про майно, доходи та витрати. Не обіймаючи посади судді, вони в силу вимог закону, перебувають під посиленим контролем та несуть обов`язки та зазнають обмежень, що випливають з високого статусу судді.

Однак гарантії незалежності суддів мають функціональний характер і поширюються виключно на суддів, якщо інше прямо не визначено законом.

Таким чином, відмова у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є правомірною.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено, позивач до 04.10.2022 позивач отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника - матері, з 05.10.2022 позивач отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника - батька (а.с.16).

В даному випадку для ефективного захисту прав позивача, суд вважає, що слід вийти за межі позовних вимог.

01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» №889 пунктами 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до абзацу 5 ч. 2 статті 46 Закон України "Про державну службу" №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.

Аналогічні приписи закріплено і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).

Так, відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Аналогічна правова норма закріплена і в пункті 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, у зв`язку із набранням 01.05.2016 чинності яким Порядок № 283 втратив чинність.

Отже, як Порядок № 283 (пункт 2), так і чинний на теперішній час Порядок № 229 (пункт 4) передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах судді.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що суддя, є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади, наділений повноваженнями здійснювати правосуддя та одержує суддівську винагороду за рахунок державних коштів.

Відповідно до частин 13, 14 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та "Про державну службу" №3723 регламентовано різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку.

Отже, за наявності умов, передбачених Законом України "Про державну службу" - стажу державної служби у годувальника позивача - судді, що перебував у відставці, позивач має право на таку пенсію.

Крім того, право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов`язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №752/5153/17.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В даному випадку станом на 01.05.2016 у ОСОБА_2 був стаж державної служби більше 10 років, а саме ОСОБА_2 з серпня 1994 року працював на посаді секретаря судового засідання військового суду Івано-Франківського гарнізону, а з травня 1995 року на посаді судді цього ж суду. У лютому 2005 року переведений у розпорядження голови Військового місцевого суду Чернівецького гарнізону для подальшого проходження військової служби. У грудні 2005 року обраний на посаду судді Апеляційного суду Івано-Франківської області безстроково, працював в судовій палаті з розгляду цивільних справ. В грудні 2016 року вийшов у відставку. При цьому, стаж ОСОБА_2 сукупно становив більше 20 років.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 перебуваючи на посаді судді (стаж, на якій підлягає зарахуванню до державної служби) мав стаж більше 20 років, то його син, який перебував на його утриманні, має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної їй на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №3723.

У справах "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (заяви №№65731/01 та 65900/01), "Пічкур проти України" (заява №10441/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті і Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці Європейський Суд з прав людини напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статтею і Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою Європейського Суду з прав людини не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.

Також суд зауважує, що однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.

З огляду на спірні правовідносини, а також період, в яких виник цей спір дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.

За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17 та від 31.05.2021 у справі № 569/10026/16-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

«Ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019р. у справі № 2а-204/12).

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.12.2022 №926160171056 про відмову у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за іншим законом; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести позивача на пенсію по втраті годувальника згідно частини 10 статті 37 Закону України "Про державну службу" з 12.12.2022 та здійснити перерахунок та виплату пенсію по втраті годувальника в розмірі 70% заробітної плати на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.01.2023 №04.12/1-23, виданої Івано-Франківським апеляційним судом ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 600,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61000) від 13.12.2022 №926160171056 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за іншим законом.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника згідно частини 10 статті 37 Закону України "Про державну службу" з 12.12.2022 та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника в розмірі 70% заробітної плати на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.01.2023 №04.12/1-23, виданої Івано-Франківським апеляційним судом ОСОБА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 600 (шісттсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.