Постановление суда № 109747186, 23.03.2023, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 березня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/400/23

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №52-75-1866ВИХ-23 від 16.03.2023

За позовом: Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури,

вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, в інтересах держави в особі

Позивача- 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

код ЄДРПОУ 43173325, пр. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039

Позивача-2: Міністерства освіти і науки України,

код ЄДРПОУ 38621185, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини»,

код ЄДРПОУ 43649066, в`їзд Білостоцький, 3 м. Харків, 61038

Предмет спору: про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Міністерства освіти і науки України звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини», у якому прокурор просить суд:

- визнати недійсним договір оренди № 13/51-22 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2022, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини» (код ЄДРПОУ 43649066);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини» (код ЄДРПОУ 43649066) звільнити нежитлові приміщення площею 122,6 кв. м, розташовані на першому поверсі в будівлі гуртожитку № 2 Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (код ЄДРПОУ 02125668) за адресою площа Івана Франка, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, та повернути його балансоутримувачу Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя (код ЄДРПОУ 02125668) шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладенні договору оренди № 13/51-22 нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.11.2022, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармація Чернігівщини» (код ЄДРПОУ 43649066), орендоване майно, що обліковується на балансі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, використовується відповідачем для продажу фармацевтичних виробів, чим порушуються вимоги Закону України «Про освіту», адже він не допускає використання майна освіти поза межами цілей освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу. Як зазначає прокурор спірний договір суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, а відтак такий правочин підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності звільнення об`єкта оренди з метою подальшого його повернення балансоутримувачу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України Про судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір).

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 становить 2684,00 грн.

Предметом заявлених позовних вимог є: 1) визнання недійсним договору оренди нерухомого майна; 2) зобов`язання звільнити нежитлове приміщення та повернути його балансоутримувачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист прав або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах статті 1212 Цивільного кодексу України) як рухомих речей, так і нерухомості визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

При цьому суд не приймає доводи прокурора про те, що позовна вимога про повернення спірного приміщення є вимогою немайнового характеру з посиланням на висновки Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, від 02.12.2020 у справі № 905/105/20, від 18.01.2021 у справі № 905/561/20, від 09.04.2021 у справі № 923/938/20 ( у якій застосовані висновки з попередньо вказаних постанов), оскільки Верховний Суд у цих справах зазначив, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування майна або повернення майна може визначатися з урахуванням вартості спірного майна лише у позадоговірних зобов`язаннях та дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), як наслідок (результат) розірвання або припинення договору оренди.

Згідно абзацу 1 частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки вимога прокурора про повернення спірного приміщення заявлена саме як похідна від недійсності спірного договору оренди, за наслідками визнання судом недійсним укладеного між сторонами правочину взаємовідносини сторін із статусу договірних перетворюються в позадоговірні, що у свою чергу вже регулюються главою 83 ЦК України, зокрема ст. 1212, 1213 цього Кодексу.

Таким чином позовна вимог про зобов`язання відповідача повернути спірне нежитлове приміщення балансоутримувачу заявляється щодо позадоговірних зобов`язань, отже є вимогою майнового характеру, а тому судовий збір за подання цієї позовної вимоги підлягає сплаті з урахуванням вартості спірного майна.

Відповідно до п. 6.1 розділу І спірного договору оренди вартість спірного майна становить 908 254,00 грн.

Отже, прокурор за подання цієї майнової вимоги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 13 623,81 грн (908 254,00 х 1,5 %), а усього з урахуванням двох заявлених позовних вимог, одна з яких немайнового характеру, - 16 307,81 грн (13 623,81 + 2684,00).

Прокурор як доказ, що підтверджує сплату судового збору, до позовної заяви додав платіжну інструкцію № 460 (внутрішній номер 261647452) від 03.03.2023 на суму 5368,00 грн, тобто як за подання двох вимог немайнового характеру.

Таким чином, розмір недоплаченого судового збору становить 10 939,81 грн.

Отже, прокурор не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку.

Відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

У справах "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany", "Kreuz v. Poland", Пелевін проти України, Наталя Михайленко проти України та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі Вайт і Кеннеді проти Німеччини, п. 59; рішення у справі Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі Z. Та інші проти Сполученого Королівства (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати прокурору строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 162, 164, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити прокурору п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду та учасникам справи, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, доказів доплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 10 939,81 грн.

Докази направлення учасникам справи вказаних документів надати суду у встановлений судом п`ятиденний строк.

3. У разі зазначення у заяві про усунення недоліків нових обставин спірних взаємовідносин на обґрунтування своїх позовних вимог прокурор повинен зазначити та надати суду та іншим учасникам відповідні докази, що підтверджують викладені обставини, а за необхідності і правові підстави позову щодо таких нових обставин.

Звернути увагу прокурора, що повторне залишення позовної заяви без руху у разі зазначення нових обставин, але ненадання суду та іншим учасникам відповідних доказів, що підтверджують викладені обставини, нормами ГПК України не передбачено.

Таким чином, недотримання вимог ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України при наведенні у заяві про усунення недоліків таких нових обставин тягнуть за собою наслідки у виді повернення позовної заяви.

4. Роз`яснити прокурору, що відповідно до ч. 4, 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

5. Попередити прокурора про те, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі щодо неподання або несвоєчасного подання своїх доводів та доказів на їх підтвердження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 23.03.2023 та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун