Решение № 109746379, 16.03.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2023 р. Справа № 911/156/23

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заатбау Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт»

про стягнення 330 181, 49 грн

Представники:

від позивача: Бонтлаб В.В.

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № П26/2021 від 30.12.2020 у розмірі 330 181, 49 грн, з яких: 133 715, 81 грн основного боргу, 96 204, 74 грн пені, 42 974, 08 грн 10 % річних та 57 286, 86 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2023 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 16.02.2023 та витребувано у сторін певні документи.

27.01.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення вих. № 24-1/01 від 24.01.2023 (вх. № 1645/23 від 27.01.2023) по справі.

До Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 15/02-2023/1 від 15.02.2023 (вх. № 2979/23 від 15.02.2023) про відкладення судового засідання, у якому він просить судове засідання, призначене на 16.02.2023, відкласти на іншу дату задля реалізації прав учасників справи на подання заяв по суті справи (відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2023 продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву по суті позовної заяви до 27.02.2023, зобов`язано відповідача завчасно направити на адресу позивача копію відзиву на позов та доданих до нього документів, докази про що надати суду, розгляд справи відкладено на 27.02.2023.

Після судового засідання 16.02.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.02.2023 (вх. № 500/23 від 16.02.2023) про відкладення розгляду справи, що призначений на 16.02.2023, надання можливості відповідачу звернутися до адвоката для отримання професійної правової допомоги та продовження строку на подання відзиву на позовну заяву. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач повідомляє, що між сторонами ведуться перемовини щодо врегулювання спору.

21.02.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла довідка вих. № 20-1/02 від 20.02.2023 (вх. № 3389/23 від 21.02.2023) про заборгованість відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2023, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог суду, з метою виконання завдань та основних засад господарського судочинства, розгляд даної справи відкладено на 16.03.2023.

До Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 15/03-2023/2 від 15.03.2023 (вх. № 4996/23 від 15.03.2023) про відкладення судового засідання, у якому він просить визнати причини неявки представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» у судове засідання поважними та відкласти судове засідання у справі, що призначене на 16.03.2023, на іншу дату у зв`язку із прийняттям уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» - адвокатом Фоменком М.С. участі у судовому засіданні Вінницького окружного адміністративного суду (м. Вінниця) з розгляду адміністративної справи № 120/15977/21-а по суті спору.

Розглянувши вищезазначене клопотання представника відповідача, суд зазначає, що розгляд даної справи двічі відкладався, зокрема, у зв`язку з неявкою у судове засідання представника відповідача. При цьому, з метою виконання завдань та основних засад господарського судочинства, судом було продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву по суті позовної заяви (ухвала суду від 16.02.2023), а тому він не був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальним правами та обов`язками на подання (направлення) відзиву чи письмових пояснень по справі.

Проте, представник відповідача жодного разу у судові засідання не з`явився та відзиву по суті спору суду не надав.

Отже, оскільки строки розгляду справи є обмеженими процесуальним законодавством, представник позивача заперечує проти відкладення розгляду справи, а відповідач не був позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника або скористатись правом участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд залишає без задоволення клопотання представника відповідача № 15/03-2023/2 від 15.03.2023 (вх. № 4996/23 від 15.03.2023) про відкладення судового засідання.

Присутній у судовому засіданні 16.03.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач (його представник), належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 16.03.2023 не з`явився та відзиву на позовну заяву не подав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.03.2023, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Заатбау Україна» (продавець/постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» (покупець - відповідач) укладено договір поставки № П26/2021, за умовами якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача бактеріальні препарати (далі - товар), а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, строк та базис (в тому числі адреса місця) поставки товару, а також за необхідності інші умови, визначаються сторонами у відповідному додатку (специфікації), що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено документи, які позивач зобов`язується передати відповідачу на кожну партію товару: видаткова накладна; сертифікат якості.

Згідно з пунктами 1.5 та 3.5 договору відповідач надає позивачу довіреність на отримання товару, засвідчену уповноваженою на це особою та скріплену печаткою, крім випадків, коди надання довіреності не вимагається згідно договору чи законодавства України.

Відповідно до п. 4.1 договору ціни, загальна вартість, найменування товару, вид обробки, одиниця виміру зазначаються у додатку (специфікації). В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що на дату підписання відповідного договору (специфікації) до цього договору ціна вказується в національній валюті України гривні.

Згідно з п. 4.3 договору відповідач здійснює оплату вартості товару в порядку, визначеному у відповідному додатку до цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору у випадку порушення відповідачем строків проведення оплати відповідно до графіку (порядку, строків) платежів, встановленого договором, позивач з десятого банківського дня порушення такого графіку (порядку, строків) платежів має право стягнути з відповідача загальну вартість відвантаженого, але не сплаченого відповідачем товару (партії товару), строк оплати по якому вже настав (умови цього пункту застосовуються в разі, якщо відбулося відвантаження товару).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позивача. В платіжному документі відповідач зобов`язаний зазначити в призначені платежу номер та дату укладення договору та номер додатку (специфікації), за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення позивачем). Відсутність виписаного позивачем рахунку-фактури не звільняє відповідача від оплати за товар. В іншому випадку позивач зараховує суму оплати на власний розсуд для погашення загальної заборгованості відповідача по всім іншим зобов`язанням.

Згідно з п. 5.5 договору позивач здійснює поставку товару на умовах та за адресою, що вказані в додатку до договору.

Відповідно до п. 5.6 договору товар вважається прийнятим відповідачем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником відповідача від представника позивача у відповідності до видаткової накладної.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що право власності на товар переходить до відповідача з моменту прийняття товару відповідачем, що підтверджується підписаною з боку представника відповідача видатковою накладною.

Згідно з п. 8.5 договору у разі несплати/несвоєчасної сплати товару відповідачем в строки визначені цим договором, в тому числі несплати/неналежної сплати суми, що виникла внаслідок валютних коригувань, настають такі наслідки: позивач має право нарахувати відповідачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 8.8 договору сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє відповідача та позивача від виконання своїх зобов`язань за договором і не позбавляє позивача/відповідача права на інші заходи захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком № 1 (специфікація) від 30.12.2020 до договору поставки № П26/2021 від 30.12.2020 сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну в гривнях за одиницю товару, загальну вартість товару та інше.

Так, згідно з п. 2 додатку № 1 загальна вартість товару за цією специфікацією становить 2 412 698, 40 грн, у тому числі ПДВ 20% - 402 116, 40 грн.

Відповідно до п. 3 додатку № 1 строк оплати за товар, визначений даною специфікацією: 20 % оплата вартості товару за цією специфікацією у строк до 26.02.2021; 80 % оплата вартості товару за цією специфікацією у строк до 01.10.2021. Умови проведення розрахунків відповідачем за товар, що є предметом даної специфікації, визначено сторонами в розділі 2 договору.

Пунктом 4 додатку № 1 передбачено, що часткова оплата дозволяється в межах визначених строків та сум оплати. Факт передачі товару оформлюється видатковою накладною.

Згідно з п. 5 додатку № 1 строк поставки товару до 31.01.2021.

Відповідно до п. 7 додатку № 1 умови поставки FCA склад позивача за адресою: Київська обл., с. Білогородка, вул. Компресорна, 3.

Пунктом 8 додатку № 1 передбачено, що оплата здійснюється на підставі договору на поточний банківський рахунок позивача, визначений у договорі.

На виконання умов договору поставки № П26/2021 від 30.12.2020 та додатку № 1 від 30.12.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 412 698, 40 грн, а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною № 965 від 30.12.2020 та довіреністю № 1208 від 30.12.2020. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Проте, в порушення своїх договірних зобов`язань та норм чинного законодавства України, відповідач за поставлений вищевказаний товар не розрахувався.

Натомість, 15.11.2021 відповідачем було повернуто позивачу частину отриманого товару, а саме на загальну суму 2 278 982, 59 грн, що підтверджується накладною про повернення постачальнику № 181 від 15.11.2021, копія якої долучена до матеріалів справи, оригінал у судовому засіданні оглянуто.

Отже, у відповідача залишився отриманий та неоплачений товар на суму 133 715, 81 грн, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати товару настав, доказів його оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 133 715, 81 грн основного боргу за договором поставки № П26/2021 від 30.12.2020 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Також, позивач, на підставі п. 8.5 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання, яка за розрахунком позивача за період з 02.10.2021 по 28.11.2022 становить 96 204, 74 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин 4 і 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Відповідно до положень п. 8.5 договору у разі несплати/несвоєчасної сплати товару відповідачем в строки визначені цим договором, настають такі наслідки: позивач має право нарахувати відповідачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання.

За таких обставин, вбачається, що сторонами у договорі передбачено більшу тривалість періоду часу, за який нараховується пеня, ніж визначено 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і пеню у даному випадку належить рахувати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, з урахуванням визначеного ним періоду, та встановлено, що він є арифметично невірним, а сума пені є більшою, ніж заявлена позивачем.

Отже, зважаючи на положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі, що заявлена позивачем, а саме у розмірі 96 204, 74 грн.

Крім того, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку позивача 10 % річних з простроченої суми за період з 02.10.2021 по 28.11.2022 складають 42 974, 08 грн, а інфляційні втрати з простроченої суми за період з жовтня 2021 року по жовтень 2022 року складають 57 286, 86 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі несплати/несвоєчасної сплати товару відповідачем в строки визначені цим договором, настають такі наслідки: позивач має право нарахувати відповідачу 10 відсотків річних від простроченої суми.

Судом перевірено розрахунок 10 % річних, здійснений позивачем, з урахуванням визначеного ним періоду, та встановлено, що він є арифметично невірним.

Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10 % річних у розмірі 42 969, 04 грн, вимоги про стягнення з відповідача 5, 04 грн 10 % річних є необґрунтованими.

Разом з тим, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № П26/2021 від 30.12.2020 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 330 176, 45 грн, з яких: 133 715, 81 грн основного боргу, 96 204, 74 грн пені, 42 969, 04 грн 10 % річних та 57 286, 86 грн інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 5, 04 грн - 10 % річних суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Заатбау Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» (09201, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Каштанова, будинок 54, ідентифікаційний код 32010004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Заатбау Україна» (02132, місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 26-Ж, офіс 29, ідентифікаційний код 38833613) 133 715 (сто тридцять три тисячі сімсот п`ятнадцять) грн 81 коп основного боргу, 96 204 (дев`яносто шість тисяч двісті чотири) грн 74 коп пені, 42 969 (сорок дві тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 04 коп 10 % річних, 57 286 (п`ятдесят сім тисяч двісті вісімдесят шість) грн 86 коп інфляційних втрат та 4 952 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 65 коп - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Заатбау Україна» 5, 04 грн 10 % річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано: 23.03.2023.

Суддя Т.В. Лутак