Решение № 109740901, 23.03.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4159/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Кочко В.К.,

за участю секретаря судового засідання Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт.Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКОРД ФІНАНС", третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович

ВСТАНОВИВ:

У 2022 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В своєму позові позивач зазначає, що 25.06.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. був виданий виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 301126, про стягнення з нього на користь ТОВ "Дакорд Фінанс" заборгованості за кредитним договором.

З даним виконавчим написом позивач не згоден, вважає його таким, що виданий безпідставно та з порушенням вимог законодавства, оскільки заборгованість не є безспірною, жодних повідомлень про порушення зобов`язання від кредитора не надходило, нотаріусу не були подані всі документи, з якими закон пов`язує можливість видачі виконавчого напису.

За цих підстав просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 25.06.2021 р., зареєстрований у реєстрі за №301126, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. та покласти на відповідача судові витрати у розмірі 992,40 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 128, ч. 1 ст. 223, ст. 279, 280 ЦПК України судом ухвалено здійснити заочний розгляд справи.

Суд зазначає, що за змістом ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1ст. 83 ЦПК України).

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних письмових доказів, покладено саме на позивача.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, у т.ч. з посиланням на ч. 10 ст. 84 ЦПК України.

У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява № 4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, у т.ч. з точки зору їх достатності, суд робить висновок що спірний виконавчий напис нотаріуса не відповідає закону а, відтак, суд визнає його таким, що не підлягає виконанню і задовольняє позов повністю.

З`ясування правомірності вчиненні відповідачем чи приватним нотаріусом своїх дій, дотримання порядку листування повноти документів тощо не може бути вивчено та оцінено судом у зв`язку з не складення відповідачем відзиву на позов.

При розподілі судових витрат, суд виходить з положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати.

Відповідно до статті ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому статтею 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 141 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги №94 від 04.10.2022, укладений між позивачем і адвокатом Артем`євою К.М., додаток до договору №94 про надання правової допомоги від 04.10.2022 р., акт виконаних робіт №1 від 23.03.2023 р. на суму 10000 грн.

Суд ураховує, що відповідно до закону відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд вважає доведеним, що у зв`язку з поданням позову позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, яка була надана адвокатом Артем`євою К.М.

При цьому суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Отже, з урахуванням ціни позову, рівня складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, суд вважає, що у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу в сумі 10000 грн.

На переконання суду, витрати в такому розмірі повною мірою відповідатимуть критеріям, визначеним статтею 137 ЦПК України, є розумними, співмірними зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг. Підстав для їх зменшення суд не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також у зв`язку із задоволенням позову з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141,142, 258-259,263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №301126 виданий 25.06.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, на звернення стягнення на кошти у загальному розмірі 21092, 87 грн.

Скасувати виконавчий напис №301126 виданий 25.06.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, на звернення стягнення на кошти у загальному розмірі 21092, 87 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКОРД ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 43950742) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКОРД ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 43950742) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кочко В.К.