Постановление суда № 109730516, 22.03.2023, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 535/556/22

провадження № 1-кп/619/41/23

УХВАЛА

іменем України

22 березня 2023 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Дергачівського районного суду Харківської області кримінальне провадження №12022221230000029 від 10.01.2022 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження №12022221230000029 від 10.01.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просить справу слухати за її відсутності, за винятком виклику для допиту, згідно встановленого порядку дослідження доказів.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить висновку про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та на потерпілого, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, та пояснив, що не має наміру перешкоджати судовому розгляду будь-яким чином та ухилятися від суду, вважає кваліфікацію його дій за ч.2 ст.121КК України безпідставною.

Захисник ОСОБА_4 у ході підготовчого судового засідання проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечує, та вказала, що прокурором не надано будь-яких доказів обгрунтованості підозри.

Також зазначила про відсутність ризиків, на наявність яких посилається прокурор. Просила відмовити у клопотанні прокурора.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою з наступних підстав.

Прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вбачає наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що його дії були направлені на позбавлення життя іншої людини, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до порушення належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілу, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Допит потерпілого також проводиться в судовому засіданні під час судового розгляду справи.

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків та потерпілого з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність продовження запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Що стосується ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає його наявності, оскільки обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, а прокурор не надав жодних доказів на підтвердження існування такого ризику.

За таких обставин, ризик передбачений п. 5 ст. 177 КПК України відсутній.

Також суд не вбачає підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки прокурор не вказує, яким саме іншим чином обвинувачений може перешкоджати провадженню.

Щодо ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст.177КПК України, то вони є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого. на більш м`який, так як на даний час це не забезпечать належний рівень процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше тримання обвинуваченого. під вартою. Відсутні передумови для застосування обвинуваченого. менш суворого виду запобіжного заходу.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» зазначено, що факти, які підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення.

Доводи сторони захисту про недовденість ризиків суд не приймає, оскілки ризики є реальними та триваючими.

Судом розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Суд вважає, що наявні обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, для продовження тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

До того ж, судове провадження ще не розпочате, при цьому суд вважає, що існують ризики, які передбачені ст.177 КПК України, у зв`язку з цим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити.

Також суд вважає, що в даному кримінальному провадженні можливо продовжити дію альтернативного заходу у виді застави.

Враховуючи місце судового розгляду справи, віддаленість м. Полтава від м. Дергачі Харківської області, де проводиться розгляд кримінального провадження відносно нього, періодичне знеструмлення та відсутність інтернет з`єднання, які ускладнюють забезпечення участі обвинуваченого в судових засіданнях у режимі відеоконференції з ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», суд вважає за необхідне змінити подальше місце утримання обвинуваченого з ДУ «Полтавська установа виконання покарань» на ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та залишити його там на час судового розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 315, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221230000029 від 10.01.2022 у відкритому судовому засіданні о 12.45 год. 31.03.2023 року в залі судових засідань № 4 у приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 20 травня 2023 року включно.

Продовжити ОСОБА_5 обраний в якості альтернативи запобіжний захід у виді застави, в розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень.

У випадку внесення застави ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Етапувати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подвірки Харківського району Харківської області, з ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», адреса: вул. Пушкіна, буд. 91, м. Полтава, Полтавська область, 36000 до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», адреса: вул. Полтавський Шлях, буд. 99, м. Харків, Харківська область, 61093 для тимчасового тримання в слідчому ізоляторі з метою його подальшої доставки до Дергачівського районного суду Харківської області для розгляду кримінального провадження №12022221230000029 від 10.01.2022.

Виконання етапування покласти на начальників «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Копію ухвали направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», та ДУ «Харківський слідчий ізолятор», із покладенням обов`язку повідомити суд про дату прибуття обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_7