Постановление суда № 109720556, 22.03.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4091/23

УХВАЛА

22 березня 2023 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Божук Д.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до суду, у якому просить стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 255 000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі також - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Приписами ч.1, 2, 3 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зі змісту зазначених правових норм слідує, що загальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців, однак у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, останній становить один місяць та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

Як свідчать обставини справи, предметом даного спору виступає правомірність стягнення 255 000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Зі змісту адміністративного позову слідує, що вказана сума є шкодою, завданою внаслідок невиплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, тобто під час проходження публічної служби.

З огляду на вказане, спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2019 у справі № 686/23445/17, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, з огляду на характер спірних правовідносин, до даного спору підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Початок місячного строку визначено альтернативно - це день коли особа: 1) дізналась або 2) повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазвичай, ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналась про рішення, дії чи бездіяльність.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 року (справа № 800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Не знання про порушення через байдужість до своїх прав, не бажання дізнатися або певна бездіяльність щодо цього не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Зі змісту адміністративного позову слідує, що позивач пов`язує звернення до суду з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 15.04.2020 року № 2-р (ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VII, яким із Закону № 2453-VI в редакції до внесення змін Законом України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Також позивач вказує та надає відповідні докази того, що 21.04.2020 він звернувся до Хмельницького апеляційного суду (правонаступника Апеляційного суду Хмельницької області) із заявою про виплачу 255200,00 грн. одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, яка належить на підставі ст. 136 Закону № 2453-VI (розрахунок: 25520,00 грн. місячної заробітної плати х 10 = 255200,00 грн.).

Однак листом Хмельницького апеляційного суду від 08.05.2020 №01-17/122/2020 у виплаті одноразової вихідної допомоги відповідно до ст.136 Закону № 2453-VI йому відмовлено. Як зазначено в цьому листі, підстави для її виплати відсутні з огляду на те, що закони та інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім того, в листі вказано, що на день розгляду заяви зазначений закон втратив чинність згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Отже, про порушення своїх прав позивачу було відомо після прийняття Конституційним Судом України наведеного рішення, та після звернення і отримання відмови щодо спірного питання (у квітні - травні 2020 року).

Однак адміністративний позов був поданий до суду 17.03.2023, тобто зі значним перевищенням місячного строку звернення до суду, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.

При цьому заява про поновлення строку звернення до суду, як то передбачено ст. 121 КАС України, позивачем до суду не подавалась. Також пояснень, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду, адміністративний позов не містить.

Крім цього, згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачем порушено його права, при цьому позивач заявляє лише одну вимогу про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, не поєднуючи її з вимогами про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача.

Тобто, зміст позовних вимог не відповідає положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, згідно вимог частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" передбачено, що розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2023 встановлений у розмірі 2684 грн.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який поданий фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлено ставку судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом цього позову є вимога майнового характеру (ціна позову - 255 000 грн., що становить суму двох оскаржуваних рішень).

Однак позивач не надав доказу сплати судового збору у розмірі 2550 грн. за вимогу майнового характеру.

Судовий збір слід сплачувати за наступними реквізитами: одержувач коштів - ГУК у Хмел обл/Хмельниц. мтг/22030101, код ЄДРПОУ 37971775, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок - UA888999980313161206084022775, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

У позовній заяві позивач зазначає про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 ч.2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Щодо цього слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Однак предметом позову в межах цієї справи є стягнення матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, а не внаслідок незаконного рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Отже, посилання позивача на пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", як на причину для звільнення його від сплати судового збору, є безпідставними.

Таким чином, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частина 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

У позовній заяві відповідачем визначено державу Україна в особі Міністерства юстиції України, а позовні вимоги звернуті до Державної казначейської служби України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин адміністративний позов належить залишити без руху. Перелічені недоліки можуть бути усунені позивачем шляхом подання до суду:

1) позовної заяви із зазначенням:

- позовних вимог відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;

- позовних вимог, звернутих до відповідача;

2) доказів сплати судового збору в розмірі 2550 грн. або документів, які підтверджують звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".

3) заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності його пропуску.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддяД.А. Божук