Решение № 109700925, 20.03.2023, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 20.03.2023

Справа № 501/1387/22

2/501/572/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (третя особа приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Тисячна Ірина Костянтинівна) про визнання права власності на майно за договором та в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом в якому просять визнати право власності по 1/2 частки за кожним з позивачів на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 48,2 кв.м., житлова площа 32,00 кв.м. та на земельну ділянку площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої визначені Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 038731 виданим 25 березня 1998 року Олександрівською селищною радою народних депутатів міста Іллічівська Одеської області (а.с.2-12).

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/3 частку земельної ділянки площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Тисячною І.К. було заведено спадкову справу №69135024 щодо майна померлої ОСОБА_5 . 14.02.2022 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Тисячною І.К. було відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням повного пакету оригіналів документів про право власності спадкодавця на спадкове майно, у зв`язку з чим позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права власності за договором та в порядку спадкування.

Представник озивачів адвокат Кузнєцова Л.О. надала суду заяву в якій просить провести розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.80).

Представник відповідача Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Охотніков В.В. також надав суду заяву в якій просить провести розгляд справи без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.78).

Третя особа приватний нотаріус Тисячна І.К. надала суду заяву в якій просить провести розгляд справи без її участі (а.с.60).

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та перевіривши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 16 квітня 1994 року Відділом РАГС Іллічівської міськадміністрації Одеської області, Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 11 вересня 2014 року Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області, Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 04 січня 1983 року Іллічівським міським відділом ЗАГС в Одеській області, Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 Відділом РАЦС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області (а.с.18,19,20,23).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 20 грудня 2017 року Чорноморським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.24).

За життя ОСОБА_5 заповіту не склала.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

14 лютого 2022 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Тисячною І.К. було заведено спадкову справу, номер у спадковому реєстрі: 69135024, номер у нотаріуса: 3/2022, щодо майна померлої ОСОБА_5 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №68513313 від 14.02.2022 (а.с.16).

14 лютого 2022 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Тисячної Ірини Костянтинівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

14 лютого 2022 року Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Тисячна І.К. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням повного пакету оригіналів документів про право власності спадкодавця на спадкове майно, а також рекомендувала звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно (а.с.17).

Підставою відмови нотаріуса у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом стало те, що Договір купівлі-продажу житлового будинку від 1998 року ОСОБА_5 уклала після реєстрації шлюбу, але за паспортом який отримала до реєстрації шлюбу, тобто на дошлюбне прізвище ОСОБА_6 , право власності на будинок за Договором купівлі-продажу житлового будинку від 1998 року не зареєстрований в БТІ, інформація про право власності на земельну ділянку та житловий будинок відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Договором купівлі-продажу не визначені частки за кожним з співвласників.

Також судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу від 07 серпня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К., зареєстрованого в реєстрі за номером 5368, ОСОБА_7 та неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_9 житловий будинок з господарчими спорудами в АДРЕСА_2 , номер один, житловою площею 32,0 кв.м. (а.с.26).

05 серпня 1998 року Бюро технічної інвентаризації та приватизації житлового фонду Виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів Одеської області був виготовлений технічний паспорт на зазначений будинок, інвентарний номер 3685, реєстровий номер 10-1203-46.

25 березня 1998 року Олександрівською селищною радою народних депутатів міста Іллічівська Одеської області був виданий державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ОД №038731 на ім`я ОСОБА_9 (а.с.30).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, не прийняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.

Положеннями ч.3 ст.1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2ст.328 ЦК України).

Відповідно дост.392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.6 Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивачі прийняли спадщину згідно із ч.3 ст.1268 ЦК України як особи які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляли про відмову від неї, що підтверджується Довідкою про склад сім`ї №199 від 16 лютого 2022 року виданою Олександрівською селищною адміністрацією Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, домовою книгою та будинковою книгою.

ОСОБА_7 16 квітня 1994 року уклала шлюб з ОСОБА_10 та згідно даних Свідоцтва про укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_11 (а.с.23).

Як вбачається з даних паспорта ОСОБА_5 , паспорт на прізвище ОСОБА_11 вона отримала 04 листопада 1998 року (а.с.21).

А в проміжок цього часу, а саме 07 серпня 1998 року уклала з ОСОБА_9 договір від власного імені та від імені своїх дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно абз.2 ст.74 Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в Україні (Затверджено Міністром юстиції України 29 грудня 1984 р. № 22/5) яка діяла на час кладення договору та втратила чинністьна підставіНаказу Мін`юсту№52/5від 18.10.2000. Якщо особа в паспорті якої проставляється штамп про реєстрацію шлюбу, прийняла прізвище другого з подружжя, на першій сторінці паспорта зазначається, що паспорт підлягає обміну в місячний строк у зв`язку з переміною прізвища при вступі в шлюб.

Тобто ОСОБА_5 зобов`язана була на протязі одного місяця змінити паспорт, але законодавство того часу за невиконання цих норм права передбачала адміністративну відповідальність, але жодним чином не визначало недійсність старого паспорта до його заміни.

Отже укладення ОСОБА_5 договору купівлі-продажу житлового будинку на прізвище « ОСОБА_6 » за старим паспортом не призводить до нікчемності правочину.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини щодо укладання Договору виникли до набрання чинності новим Цивільним кодексом України тому при прийнятті рішення, суду слід керуватися положеннями Цивільного кодексу Української РСР 1963р. (далі ЦК УРСР) та іншими актами цивільного законодавства, чинними на той час.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про власність», в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР 1963 року передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України (в редакції від 16.01.2003р.), який набрав чинності з 01.01.2004 року, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ч.3,ч.4 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме на майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Отже, 07 серпня 1998 року ОСОБА_5 та позивачі у справі набули право власності на будинок по 1/3 частині за кожним, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу квартири дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, всі зобов`язання по договору сторонами були виконані в повному обсязі, перехід права власності відбувся, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме договору купівлі-продажу будинок. Отже правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України на момент вчинення. Оскільки у чинному законодавстві на момент укладення договору купівлі-продажу будинку існувало неоднозначне тлумачення щодо моменту набуття права власності, зазначена колізія у законодавстві на думку повинна тлумачиться на користь особи.

Відповідно до ст.30 ЗК України, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження.

У п.6 Договору купівлі-продажу житлового будинку від 07 серпня 1998 року зазначено, що зміст ст. 87 КК України та ст. 22, 30 Земельного кодексу сторонам роз`яснено. Тобто сторони за договором були обізнані про перехід права власності на земельну ділянку до покупців.

Оскільки під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, діючим на той час законодавством не передбачалось окремої угоди щодо відчуження земельної ділянки, а передбачався автоматичний перехід права власності на земельну ділянку, ОСОБА_5 та позивачі набули право власності на земельну ділянку по 1/3 частині за кожним визначену Державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-ОД № 038731 виданий 25 березня 1998 року Олександрівською селищною радою народних депутатів міста Іллічівська Одеської області.

Згідно Постанови №5 від 07.12.14 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Враховуючи те, що договором купівлі-продажу частки не були визначені, а на день укладення договору Позивачу ОСОБА_13 було 6 років (малолітня особа) а позивачу ОСОБА_2 було 14 років (неповнолітня особа, яка підписувала договір за згодою матері) та враховуючи позицію Постанови № 5 від 07.12.14 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» частки у праві спільної часткової власності на будинок та земельну ділянку вважаються рівними тобто по 1/3 за кожним.

ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік ОСОБА_5 ОСОБА_10 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 19 квітня 2017 року Чорноморським міським відділом ДРАЦС головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.25).

ОСОБА_5 як дружина померлого, була його єдиною спадкоємицею та прийняла спадщину згідно із ч.3 ст.1268 ЦК України як особа яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляла про відмову від неї, що підтверджується Довідкою про склад сім`ї №200 від 16 лютого 2022 року виданою Олександрівською селищною адміністрацією Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, домовою книгою та будинковою книгою (а.с.34,36-40).

Таким чином після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/3 частку земельної ділянки площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (третя особа приватний нотаріус Чорноморського міського округу Одеської області Тисячна Ірина Костянтинівна) про визнання права власності на майно за договором та в порядку спадкування, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 48,2 кв.м., житловою - 32,00 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої визначені Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №038731, виданим 25 березня 1998 року Олександрівською селищною радою народних депутатів міста Іллічівська Одеської області.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 48,2 кв.м., житловою - 32,00 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої визначені Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №038731, виданим 25 березня 1998 року Олександрівською селищною радою народних депутатів міста Іллічівська Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя