Постановление суда № 109679205, 21.03.2023, Кам'янський районний суд Черкаської області

21.03.2023

Справа № 696/160/23

1-кс/696/8/23

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2023 року м. Кам`янка

Кам`янський районнийсуд Черкаськоїобластів складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Кам`янського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023250350000062 від 19.01.2023 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України,

встановив:

В провадженні Кам`янського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями цього суду визначено, що слухання справи має відбуватись під головуванням судді ОСОБА_4 .

На початку підготовчого судового засідання суддя ОСОБА_4 подала заяву про самовідвід, яку мотивувала тим, що вона раніше розглядала іншу справу стосовно притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП, сформувала думку про стосунки між обвинуваченим та потерпілою, тоді як факт винесення такої постанови стосується суті висунутого обвинувачення.

В судовому засіданні прокурор просив заяву задовольнити. Обвинувачений, потерпіла на розгляд не з`явились, їх неявка не перешкоджала розгляду заяви.

Заслухавши думку учасника, дослідивши матеріали заяви та справи, суд вважає, що заява про самовідвід підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту висунутого обвинувачення ОСОБА_5 слідує, що сторона обвинувачення мотивує наявність кваліфікуючої ознаки «систематичність» домашнього насильства фактами притягнення особи до адміністративної відповідальності за такі дії по відношенню до потерпілої протягом тривалого часу.

Постановою Кам`янського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2022 року (справа № 696/616/22) обвинуваченого ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП. Дана постанова винесена головуючою у справі суддею ОСОБА_4 і посилання на неї міститься у сформульованому обвинуваченні.

Як слідує з долученої до заяви копії цієї постанови протиправне діяння було вчинено 07 серпня 2022 року по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 , таким чином у стороннього спостерігача може скластись уявлення, що головуючий суддя з`ясовував питання з подіями і стосунками між сторонами, які передували кримінальному провадженню, і результати такого аналізу у виді постанов суду про накладення адміністративних стягнень, викладені в обґрунтування наявності систематичності протиправного діяння у відношеннях між тими самими потерпілою та обвинуваченим.

Ухвалою ВССУ від 23.10.2012 року по справі № 5-4682км12 визнано обґрунтованими доводи щодо сумнівів в об`єктивності судді у випадку, коли суддя здійснювала розгляд кримінального провадження за статтею 286 КК України по факту дорожньо-транспортної пригоди, але до цього винесла постанову у справі про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП, на підставі матеріалів працівників міліції про спротив їх вимогам після цієї самої дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічного змісту висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі № 552/4932/17, де було констатовано наявність підстав для відводу судді, який розглядав справу за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, попередньо розглянувши та визнавши зазначену особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, де коло учасників як в кримінальному, так і в адміністративному провадженні були ідентичними, а аналіз показань свідків і потерпілого були аналогічні наведеним у рішенні в адміністративній справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2013 року у справі «Рудніченко проти України» також було констатовано порушення п.1 ст. 6 Конвенції у випадку, коли суддя попередньо розглядав матеріали про адміністративне правопорушення у подіях, які дотичні до кримінального правопорушення.

На виконання цього рішення ЄСПЛ постановою Великої палати Верховного Суду № 13-13зво18 від 14 листопада 2018 року також було констатовано, що в даному випадку мав бути задоволений відвід головуючому судді.

Таким чином, з огляду на таку судову практику, суд приходить до висновку, що визначальними для обґрунтованості заявленого відводу судді у кримінальних провадженнях через попередній розгляд цим суддею інших матеріалів про юридичну відповідальність однієї і тої самої особи, являється взаємопов`язаність висунутого в даному випадку обвинувачення з подіями в іншому провадженні (як по характеру, часу та колу учасників), що в свою чергу може сформувати у стороннього спостерігача сумнів у об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до п.4 ч.1ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно ч. 1ст. 76 КПК Українисуддя, який брав участь у кримінальному проваджені під час досудового розслідування, не має права брати участь у цьому ж провадженні в суді першої інстанції, апеляційної і касаційної інстанцій та при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами.

Згідно з ч. 1ст. 80 КПК Україниза наявності підстав, передбаченихстаттями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.5ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Підпунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН N 2006/23 від 27 липня 2006 року, визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Відтак, з огляду на те, що суддею ОСОБА_4 вирішувалось питання про адміністративну відповідальність обвинуваченого, і винесена нею постанова включена стороною обвинувачення у суть обвинувачення для обґрунтування систематичності протиправних дій обвинуваченого, і ця систематичність є складовою частиною висунутого обвинувачення, її обов`язковою кваліфікуючою ознакою, суд вважає, що у стороннього спостерігача може скластись уявлення, що суддею ОСОБА_4 вже сформовано думку в частині обґрунтованості обвинувачення наявності кваліфікуючої ознаки «систематичності», а тому з метою уникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді із зазначених вище підстав, заява про заявлений самовідвід підлягає до задоволення.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 75, ст. 81 КПК України,

постановив :

Заяву про самовідвід судді Кам`янського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023250350000062 від 19.01.2023 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України задовольнити та відвести її від розгляду даного кримінального провадження.

Передати матеріали кримінального провадження до канцелярії суду для перерозподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1