Постановление суда № 109673095, 19.05.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" травня 2022 р. м. Черкаси справа № 925/465/21

Господарський суд Черкаської області у складі судді Грачова В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредиторів у справі № 925/465/21 за заявою Фізичної особи-підприємця Пентела Володимира Івановича про банкрутство Приватного акціонерного товариства Чорнобаївський завод продтоварів,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 22.04.2021 року, 20.07.2021 року, 27.07.2021 року відкрито провадження у справі №925/465/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Чорнобаївський завод продтоварів, введено процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Юринця А.В., проведено попереднє засідання, затверджено перелік конкурсних кредиторів Приватного акціонерного товариства Чорнобаївський завод продтоварів, розмір їх вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Зокрема, визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника на суму 487246 грн. 90 коп., як заборгованість, яка підлягає погашенню у четверту чергу, 4540 грн. судові витрати, які підлягають погашенню у першу чергу.

Кредитор - ОСОБА_1 в особі свого представника подав суду 19.04.2022 року заяву щодо забезпечення вимог кредиторів (вх. № 4340/22), в якій просив:

накласти арешт на корпоративні права, а саме 100% простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства Чорнобаївський завод продтоварів;

заборонити Публічному акціонерному товариству Національний депозитарій України та депозитним установам, що здійснюють облік прав власності на цінні папери, емітовані Приватним акціонерним товариством Чорнобаївський завод продтоварів здійснювати облікові операції щодо цінних паперів, а саме 100% простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства Чорнобаївський завод продтоварів;

зобов`язати Публічне акціонерне товариство Національний депозитарій України довести до відома депозитарних установ, що здійснюють облік прав власності на цінні папери, емітовані Приватним акціонерним товариством Чорнобаївський завод продтоварів, про заходи вжиті ухвалою Господарського суду Черкаської області по справі № 925/465/21 щодо накладення арешту на прості іменні акції та заборону здійснення облікових операцій щодо акцій Приватного акціонерного товариства Чорнобаївський завод продтоварів.

В обґрунтування заяви про забезпечення вимог кредиторів заявник зазначив, що укладені між ініціюючим кредитором - ОСОБА_2 та боржником Приватним акціонерним товариством Чорнобаївський завод продтоварів господарські договори на загальну суму 14018550 грн., невиконання зобов`язань боржника за якими стали підставою відкриття провадження у даній справі про банкрутство, з урахуванням їх статусу як платників єдиного податку відповідно 2-ї та 3-ї груп, були економічно невигідними для обох сторін, що дає підстави вважати умислом в діях керівника та одночасно акціонера цього товариства на доведення боржника до банкрутства. Враховуючи можливу субсидіарну відповідальність по зобов`язанням товариства перед кредиторами та імовірність зняття із себе цієї відповідальності шляхом переоформлення належних керівникові акцій боржника на користь третіх осіб, заявник просить на підставі ч. 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства вжити запропоновані ним заходи забезпечення вимог кредиторів.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредиторів, матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 року - Кодексу України з процедур банкрутства).

Таким чином, розгляд справи № 925/465/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Чорнобаївський завод продтоварів здійснюється із застосуванням норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Статтею 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням розпорядника майна чи кредитора, так і за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КУзПБ, господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладання його обов`язків на розпорядника майна, як захід забезпечення вимог кредиторів може бути застосований ухвалою господарського суду за наявності підтверджених відомостей про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню розпорядником майна своїх повноважень, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів (ч. 2 ст. 40 КУзПБ).

Таким чином, у ст. 40 КУзПБ наведено вичерпній перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) та безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб`єктів) таких заходів забезпечення боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті - керівник/орган управління боржника; визначено і мету задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.

Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 року у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.

Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 року у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N 910/13208/19).

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 року у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 року у справі № 922/3502/19).

Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів.

Отже, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.

За закріпленим у частині десятій статті 137 ГПК України правилом заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства, а спеціальний закон у частині чотирнадцятій статті 39, частині п`ятій статті 44 КУзПБ встановлює ряд необхідних і достатніх, на думку законодавця, обмежень корпоративних прав засновників (учасників, акціонерів) та органів управління боржника на стадії розпорядження майном, до переліку яких заборони на внесення змін до установчих документів; зміну місцезнаходження чи особи, уповноваженої вчиняти юридичні дії від імені товариства, щодо реєстрації/перереєстрації/внесення змін до відомостей про юридичну особу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не входять.

Відповідно до ч. 14 ст. 39 КУзПБ корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом.

Протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника.

Такі заборони і обмеження діють в силу закону та, за загальним правилом, не потребують реалізації (установлення) у судових рішеннях, а наслідком їх недотримання є недійсність/нікчемність рішення, правочину чи майнової дії боржника.

Отже, вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, що фактично призводять до більш суттєвих обмежень корпоративних прав засновників (учасників, акціонерів) чи повноважень органів управління боржника, ніж це передбачено спеціальним законом у певній процедурі банкрутства, має бути належним чином мотивоване господарським судом та ґрунтуватися на оцінці доводів і доказів того, що передбачених КУзПБ відповідних обмежувальних заходів недостатньо. Судом врахована позиція Верховного Суду викладена у постанові від 04.11.2021 року у справі № 922/4359/19.

Оцінюючи обґрунтованість заяви щодо забезпечення вимог кредиторів суд вважає, що припущення кредитора ОСОБА_1 про імовірність продажу корпоративних прав боржника його керівником, як підстава для вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на корпоративні права боржника, заборони Публічному акціонерному товариству Національний депозитарій України та депозитним установам, що здійснюють облік прав власності на цінні папери, емітовані боржником здійснювати облікові операції щодо цінних паперів належним чином не доведено та не обґрунтовано. Заявником не надано доказів наявності ризиків протиправного зменшення активів боржника чи неможливості задоволення його вимог як кредитора, а також доказів, що невжиття заявленого заходу забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити збереження майна боржника задля задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Чорнобаївський завод продтоварів у розумінні приписів ст. 40 КУзПБ, ст.ст. 136, 137 ГПК України, не дає підстав для вжиття таких заходів та задоволення поданої заяви.

Крім того, посилання заявника на можливість субсидіарної відповідальності керівника за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, передбачену ч. 2 ст. 61 КУзПБ, не мають підтверджених фактів, розгляд заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Чорнобаївський завод продтоварів, Фізичної особи-підприємця Пентела Володимира Івановича про визнання недійсними договорів поставки насіння соняшника № б/н від 06.09.2019 року, поставки кукурудзи № б/н від 09.10.2019 року у межах справи №925/465/21 триває.

Керуючись ст.ст. 39, 40 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 136-137, 139, 202, 233-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредиторів за вх. № 4340/21 від 19.04.2022 року у справі № 925/465/21 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені ст.ст. 253-259 ГПК України.

Суддя В.М. Грачов