Постановление суда № 109620221, 17.03.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4093/23

провадження № 2-з/753/37/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2023 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

до Дарницького районного суду міста Києва 13 березня 2023 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14 березня 2023 року матеріали позову передані судді Шаповаловій К.В.

Одночасно із позовною заявою АТ «Райффайзен Банк» подав до суду заяву про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14 березня 2023 року заяву про забезпечення позову передано судді Шаповаловій К.В. Фактично заяви було передано судді 15 березня 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, АТ «Райффайзен Банк» просив вжити таких заходів шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, позивач вказав, що оскільки відповідач має борг перед банком в розмірі 316724,22 грн, а заходи досудового врегулювання спірних правовідносин, які вживались позивачем, не були ефективними, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому призведе до утруднення виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

Вивчивши доводи заяви та подані до неї матеріали, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом зазначених норм процесуального законодавства забезпечення позову має на меті запобігти ускладненню чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначалось, АТ «Райффайзен Банк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 316724,22 грн, яка складається із суми боргу за дозволеним овердрафтом (300000 грн) та за недозволеним овердрафтом (16724,22 грн).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, позивач, на підтвердження наявності такого майна у ОСОБА_1 , долучив до заяви витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Відповідно до цього витягу за ОСОБА_1 серед іншого зареєстроване право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний витяг був сформований 30 листопада 2022 року, позивач звернувся із відповідною заявою про забезпечення позову 13 березня 2023 року, при цьому ним не долучено до заяви доказів того, що вказане нежитлове приміщення на праві приватної власності належить відповідачу станом на час звернення із позовом до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Позивачем до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів того, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також не надано доказів щодо співмірності такого заходу забезпечення позову до заявлених позовних вимог. Зокрема банком не надано доказів вартості такого нежитлового приміщення на час звернення із позовом до суду.

Поряд з цим, суд зазначає, що з наданого витягу вбачається, що за відповідачем також зареєстроване право власності на ще одне нежитлове приміщення за аналогічною адресою та два гаражі (паркомісця). Поряд з цим, заява про забезпечення позову не містить обґрунтування чому арешт необхідно накласти саме на нежитлове приміщення, а не на один чи обидва гаражі (довідки щодо вартості такого майна матеріали заяви не містять).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості особи користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Також варто зазначити, що позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача боргу в розмірі 316724,22 грн. Вказана сума боргу не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням приписів статті 19 ЦПК України відносить вказаний позов до категорій нескладних справ, які можуть бути визнані судом малозначними.

У позовній заяві представник позивача просить суд розглядати вказаний позов у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи що додатково підтверджує той факт що сам позивач визначає вказану справу як малозначну.

Отже, з урахуванням суми позову, заявлена вимога позивача про накладення арешту на нерухоме майно - нежитлове приміщення в місті Києві є явно неспівмірною.

Крім того, подана до суду заява про забезпечення позову не містить обґрунтування та доказів того, що відповідач вживає якісь активні дії щодо продажу належного йому майна (двох нежитлових приміщень та двох гаражів), що може свідчити про утруднення виконання майбутнього рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; зважаючи на те, що позивачем не надано належного обґрунтування та достатніх доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зважаючи на не співмірність обраного позивачем засобу забезпечення позову із ціною позову, суд вважає, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Шаповалова К.В.