Решение № 109592406, 16.03.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5007/23

Провадження № 2-а/522/183/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Науменко А.В.

за участі секретаря судового засідання Звонецької І.М.

розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16 березня 2023 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, в якому просив затримати громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 14.09.2023 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Позов обґрунтований тим, що 10.02.2023 під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів співробітниками ГУ ДМС в Одеській області було виявлено за адресою: АДРЕСА_1 , особу, який назвався громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у Відповідача було встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

ГУ ДМС в Одеській області встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України знаходиться не законно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має.

ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення від 10.02.2023 № 43 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 11.03.2023.

Рішення від 10.02.2023 № 43 про примусове повернення відповідач не оскаржував, проте у встановлений термін до 11.03.2023 громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_5 самостійно територію України не залишив.

У визначений термін громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з території України не виїхав та є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання такого рішення.

14.03.2023 ОСОБА_4 повторно виявлений співробітниками ГУ ДМС в Одеській області.

ГУ ДМС в Одеській області вважає за необхідне зазначити про наявність фактів порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконного перебування його на території України, не виконання ним рішення про примусове повернення, а також небажання залишати територію України.

Складені відносно відповідача протоколи про адміністративні правопорушення № 009508 від 10.02.2023 та № 009660 від 14.03.2023 містять пояснення останнього, які за своїм змістом є підтвердженням вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому в провину.

Беручи до уваги той факт, що Відповідач після перетину державного кордону України, в подальшому проживав на території України нелегально, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУаАП, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення. Враховуючи викладене, Відповідач підлягає примусовому видворенню за межі території України на підставі постанови адміністративного суду.

Ухвалою суду від 16 березня 2023 року провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 16.03.2023 року на 14:00.

У судовому засіданні представник позивача Діордіца В.В. просив задовольнити позов, адже посвідка відповідачу не видавалася, на території України знаходиться без законних підстав та у нього відсутні документи, що посвідчують особу.

Відповідач вказав, що має документи які знаходяться у родичів на квартирі. Вказав, що працював на ринку «Привоз», до праці ніхто не примушував. Зазначив, що хотів виїхати з України, але не було грошей повернутися до Азербайджану.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.02.2023 під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів співробітниками ГУ ДМС в Одеській області було виявлено за адресою: АДРЕСА_1 , особу, який назвався громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у Відповідача було встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Відповідно до пояснень Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що він прибув до України в 13.09.2022, по паспорту громадянина Республіки Азербайджан для виїзду за кордон № НОМЕР_1 терміном дії з 25.04.2019 по 24.04.2029. Зазначений паспортний документ зі слів відповідача знаходиться в нього вдома за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами перевірки було встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України 13.09.2022 легально через КПП «Маяки-Удобне» по паспортному документу для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , терміном дії з 25.04.2019 по 24.04.2029.

Під час виявлення оригінал паспорта громадянина Республіки Азербайджан для виїзду за кордон у відповідача був відсутній, відповідачем було надано лише копію зазначеного паспортного документа.

10.02.2023 за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), стосовно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД № 009508 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.02.2023 серії ПН МОД № 009599 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

10.02.2023 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення від № 43 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 11.03.2023.

З матеріалів справи вбачається, що рішення від 10.02.2023 № 43 про примусове повернення відповідач не оскаржував, проте у встановлений термін до 11.03.2023 громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_5 самостійно територію України не залишив.

14.03.2023 ОСОБА_4 був повторно виявлений співробітниками ГУ ДМС в Одеській області.

14.03.2023 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування в Україні стосовно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 009660 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 14.03.2023 ПН МОД № 009757 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відомості про перебування на території України на законних підставах у Відповідача відсутні, ОСОБА_4 прибув на територію України 13.09.2022. З моменту потрапляння на територію України відповідач не вчинив жодних спроб для легалізації власного становища. З 10.02.2023 до моменту повторного виявлення 14.03.2023 відповідачем не вчинено жодних дій щодо виконання рішення про примусове повернення чи оскарження його у судовому порядку, оскарження постанов про накладення адміністративних стягнень за незаконне перебування в Україні.

Складені відносно відповідача протоколи про адміністративні правопорушення № 009508 від 10.02.2023 та № 009660 від 14.03.2023 містять пояснення останнього, які за своїм змістом є підтвердженням вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому в провину.

Інформація щодо оскарження відповідачем рішення ГУ ДМС в Одеській області від 10.02.2023 № 43 про примусове повернення в країну походження та зобов`язання покинути територію України у термін до 11.03.2023 в матеріалах справи відсутня.

Беручи до уваги той факт, що Відповідач після перетину державного кордону України, в подальшому проживав на території України нелегально, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУаАП, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення.

Згідно до п. 14 ст. 1 Закону вищезазначеного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно до частини 3 статті 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 стаття 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухиляється від виконання такого рішення, та існує ризик його втечі…».

Проаналізувавши всі обставини перебування Відповідача на території України було встановлено наступне:

1. Відомості про перебування на території України на законних підставах Відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

2. Відповідач прибув на територію України в 2017 році. З моменту потрапляння на територію України відповідач не вчинив жодних спроб для легалізації власного становища.

3. Відповідач не виконав рішення про примусове повернення та не залишив територію України.

Беручи до уваги той факт, що Відповідач проживає на території України без документів на право проживання в Україні вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, у нього відсутній паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, які визначені ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Зважаючи, що при першому затриманні відповідач добровільно не виконав рішення позивача та не виїхав за межі території України, також зазначені вище обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, не має документів для перетинання державного кордону України на законних підставах і тому не має можливості на даний час здійснити виїзд з території України, що унеможливлює ідентифікацію особи Відповідача та забезпечення примусового видворення за межі України.

У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до частини 11 статті 289 (яка є спеціальною нормою) строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно пункту 27 частини 1 статті Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства:

- стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення;

- стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

- затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України;

- затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Частиною 2 ст. 101 КАС України (яка є загальною нормою) передбачено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про затримання відповідача метою ідентифікаціїта забезпеченняпримусового видворенняза межітериторії України .

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 229, 242, 244, 293, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Головного управлінняДержавної міграційноїслужби Українив Одеськійобласті (кодЄДРПОУ 37811384,м.Одеса,вул.Преображенська,44)до громадянина РеспублікиАзербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про затриманняз метоюідентифікації тазабезпечення примусовоговидворення замежі території - задовольнити.

Затримати громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 14.09.2023 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 16.03.2023 року.

Суддя А.В. Науменко

16.03.23