Решение № 109558232, 09.03.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Cправа № 902/1284/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Христини Манзюк,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", 79035, Львівська обл., місто Львів, вулиця Хлібна, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 05511001

до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 22800, Вінницька обл., Вінницький (Немирівський) р-н, місто Немирів, вулиця Шевченка, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 04818298

про стягнення 53 049,39 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Пашук А.В., згідно довіреності (у режимі відеоконференції)

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 09.12.2022 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 53 049,39 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки продукції № 6 від 04.01.2021, у тому числі 38 347,44 гривень основного боргу, 658,74 гривень 3% річних, 8 961,74 гривень пені та 5 081,47 гривень інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 14.12.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/1284/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.01.2023 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 12.01.2023 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1284/22 на 09.02.2023 року о 10:30, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 09.02.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1284/22, призначено справу № 902/1284/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 09.03.2023 о 10:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання у режимі відеоконференції з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся завчасно та належним чином ухвалою суду від 09.02.2023, яку було надіслано за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про судове засіданні у справі №902/1284/22, в якій відповідачем є Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

У постанові Верховного Суду від19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 09.03.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 53 049,39 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки продукції № 6 від 04.01.2021, у тому числі 38 347,44 гривень основного боргу, 658,74 гривень 3% річних, 8 961,74 гривень пені та 5 081,47 гривень інфляційних втрат.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції № 6 від 04.01.2021 року в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

04 січня 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Концерн Хлібпром" (далі - постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки продукції № 6 (далі - договір, т.1 а.с. 7-8).

Згідно пунктів 1.1., 1.2. договору сторони погодили, що постачальник приймає на себе зобов`язання на умовах і протягом терміну дії цього договору поставити (передати), а покупець прийняти та оплатити хлібобулочні вироби (в подальшому поіменовані - "продукція"). Цей договір укладено сторонами з метою проведення багаторазових операцій поставки продукції.

Асортимент та кількість продукції визначається сторонами у замовленні на поставку партії продукції, яке здійснюється за тел. (0432) 52-51-05, по кожній окремій партії продукції. (п. 2.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) продукцію за цінами зазначеними накладних. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній.

Поставка продукції покупцю згідно із замовленням здійснюється протягом наступного дня після погодження постачальником замовлення транспортом постачальника до складу покупця, що знаходиться за адресою 22800, місто Немирів, вул. Шевченка, 16 або у інший визначений сторонами спосіб (п. 4.1. договору).

Згідно пункту 4.3. договору поставка продукції здійснюється на підставі накладних, узгоджених та підписаних сторонами або їх уповноваженими представниками.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника. Покупець оплачує вартість поставленої продукції протягом 30 календарних днів з моменту передачу продукції покупцю, відповідно до умов розділу 4 цього договору.

Положеннями підпункту 5.2.1. договору сторони передбачили, що підписавши цей договір, покупець погодився з тим, що при наявності дебіторської заборгованості, сплачені ним грошові кошти будуть зараховуватися постачальником в першу чергу на погашення цієї заборгованості. При цьому призначення платежу, вказане в платіжному дорученні, до уваги не приймається.

Відповідно до пунктів 12.1., 12.2. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент визначений п.12.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року. Якщо жодна із сторін не подасть письмового повідомлення про припинення дії договору за місяць до настання вказаного терміну, договір вважатиметься пролонгованим на один календарний рік. Аналогічний механізм діє і на майбутній строк.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов укладеного договору за період з 21 січня 2022 по 28.02.2022 року згідно товарно-транспортних накладних на відпуск хлібобулочних виробів за формою 1-ТТН (хліб):

№ VNN004083137 від 21.01.2022 на суму 1 512,02 гривень,

№ VNN004088651 від 25.01.2022 на суму 1131,65 гривень,

№ VNN004089983 від 26.01.2022 на суму 1370,18 гривень,

№ VNN004091482 від 27.01.2022 на суму 1 256,59 гривень,

№ VNN004092954 від 28.01.2022 на суму 1004,86 гривень,

№ VNN004094343 від 29.01.2022 на суму 1996,06 гривень,

№ VNN004096601 від 31.01.2022 на суму 1089,38 гривень,

№ VNN004098270 від 01.02.2022 на суму 853,98 гривень,

№ VNN004099659 від 02.02.2022 на суму 1007,04 гривень,

№ VNN004100893 від 03.02.2022 на суму 1 155,89 гривень,

№ VNN004102319 від 04.02.2022 на суму 1 069,51 гривень,

№ VNN004103767 від 05.02.2022 на суму 2104,82 гривень,

№ VNN004106259 від 07.02.2022 на суму 1 154,04 гривень,

№ VNN004107555 від 08.02.2022 на суму 1 416,86 гривень,

№ VNN004109025 від 09.02.2022 на суму 1 280,83 гривень,

№ VNN004110431 від 10.02.2022 на суму 1 301,04 гривень,

№ VNN004111860 від 11.02.2022 на суму 1 323,10 гривень,

№ VNN004113156 від 12.02.2022 на суму 1 970,64 гривень,

№ VNN004115591 від 14.02.2022 на суму 1 071,36 гривень,

№ VNN004117055 від 15.02.2022 на суму 1313,98 гривень,

№ VNN004118461 від 16.02.2022 на суму 1 133,83 гривень,

№ VNN004119920 від 17.02.2022 на суму 1 133,83 гривень,

№ VNN004121281 від 18.02.2022 на суму 1 027,25 гривень,

№ VNN004122680 від 19.02.2022 на суму 2240,86 гривень,

№ VNN004125224 від 21.02.2022 на суму 1049,30 гривень,

№ VNN004126613 від 22.02.2022 на суму 1 270,58 гривень,

№ VNN0041280026 від 23.02.2022 на суму 857,06 гривень,

№ VNN004129345 від 24.02.2022 на суму 1 007,04 гривень,

№ VNN004130702 від 25.02.2022 на суму 648,72 гривень,

№ VNN004132002 від 26.02.2022 на суму 1 176,10 гривень,

№ VNN004134176 від 28.02.2022 на суму 419,04 гривень позивач поставив, а відповідач прийняв товар (хлібобулочні вироби) на загальну суму 38 347,44 гривень (т. 1 а.с. 9-24).

Товарно-транспортні накладні на відпуск хлібобулочних виробів за формою 1-ТТН (хліб) містять підписи уповноважених представників сторін.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар за договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 38 347,44 гривень основного боргу, 658,74 гривень 3% річних, 8 961,74 гривень пені та 5 081,47 гривень інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № 6 від 04.01.2021 року 38 347,44 гривень основного боргу, 658,74 гривень 3% річних, 8 961,74 гривень пені та 5 081,47 гривень інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар на суму 38 347,44 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо) матеріали справи не містять.

Положеннями статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 38 347,44 гривень.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 38 347,44 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 961,74 гривень пені, 658,74 гривень 3% річних та 5 081,47 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд у постановах від 20.09.2020 року у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20 зазначив, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями пункту 9.2. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення термінів платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період прострочення виконання зобов`язання без обмеження строку її нарахування, визначеного ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

При цьому, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова Верховного Суду від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20).

Пунктом 9.2. договору поставки визначено, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період прострочення виконання зобов`язання без обмеження строку її нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що пункт 9.2. договору не містить іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, із зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20).

Таким чином, умову, передбачену у пункті 9.2. укладеного сторонами у цій справі договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини 6 статті 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Тобто, у спірних правовідносинах правомірним є строк нарахування пені протягом 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок пені в межах шести місяців на суму заборгованості, суд дійшов висновку, що сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості складає 7 648,48 гривень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 7 648,48 гривень, в іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 1 313,26 слід відмовити у зв`язку із їх необгрунтованістю.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість за договором поставки в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що такий розрахунок не перевищує розрахунку суду, а відтак позовні вимоги щодо стягнення 5 081,47 гривень інфляційних втрат та 658,74 гривень 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги, відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 38 347,44 гривень основного боргу, 7 648,48 гривень пені, 5 081,47 гривень інфляційних втрат, 658,74 гривень 3% річних, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 01468112 від 26.10.2022 року сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 419,47 гривень покладаються на відповідача, в решті такі витрати в сумі 61,53 гривень залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (22800, Вінницька обл., Вінницький (Немирівський) р-н, місто Немирів, вулиця Шевченка, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 04818298) на користь Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (79035, Львівська обл., місто Львів, вулиця Хлібна, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 05511001) 51 736,13 (п`ятдесят одну тисячу сімсот тридцять шість гривень, 13 копійок) заборгованості, у тому числі 38 347,44 гривень основного боргу, 7 648,48 гривень пені, 5 081,47 гривень інфляційних втрат, 658,74 гривень 3% річних, та 2 419,47 гривень судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 313,26 гривень пені відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 61,53 гривень залишити за позивачем.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - info@hlibprom.com.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 15 березня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 79035, Львівська обл., місто Львів, вулиця Хлібна, будинок 2; info@hlibprom.com.ua;

3 - відповідачу, 22800, Вінницька обл., Вінницький (Немирівський) р-н, місто Немирів, вулиця Шевченка, будинок 16.