Решение № 109550461, 14.03.2023, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 490/10318/18 провадження №2/489/603/23

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк», Банк) до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної роботодавцю

встановив:

У жовтні 2017 року ПАТ «Ощадбанк» (в подальшому змінено назву на АТ «Ощадбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_1 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної роботодавцю.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 27.03.2018 відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Ухвалою того ж суду від 18.10.2018 роз`єднано позовні вимоги АТ «Ощадбанк» заявлені у даній справі щодо кожного відповідача та виділено вимогу ПАТ «Ощадбанк» про стягнення матеріальної шкоди щодо кожного відповідача в самостійне провадження.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 05.09.2022 матеріали цивільної справи в частині виділених вимог до відповідача ОСОБА_1 передано за підсудністю Ленінському районному суду міста Миколаєва.

Позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що остання працювала на посаді старшого контролера територіально відокремленого безбалансового відділення №8351/063 з 11.03.2008, з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю. Наказом №167-к від 26.05.2008 ОСОБА_1 переведено на посаду старшого контролера територіально відокремленого безбалансового відділення №8351/051 з 26.05.2008, з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю. 06.03.2008 з ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким остання виконує роботу, пов`язану зі зберіганням, обробленням, прийманням, видачею довірених установою банку цінностей та бере на себе зобов`язання по їх збереженню.

Відповідно до договору про відкриття пенсійного рахунку та його розрахункове касове обслуговування укладеного між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_30 17.10.2003, останньому було відкрито рахунок на зарахування пенсійних виплат.

За період з лютого 2004 року по вересень 2016 року під час роботи відповідачки з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_31 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було незаконно виплачено пенсійні кошти на загальну суму 101271,17 грн., які рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 стягнуті з АТ «Ощадбанк» на користь Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва та відшкодовані 31.07.2017.

Позивач зазначає, що в ході службового розслідування було встановлено відповідних посадових особі Банку, які виконували функції контролера та/або касира при оформленні та видачі коштів неналежному отримувачу з рахунку померлого клієнта Банку ОСОБА_32 . Зокрема, висновком службового розслідування від16.03.2018 встановлена видаткова операція за рахунком ОСОБА_33 в сумі 709,00 грн., оформлення якої було проведено відповідачем, що підтверджується випискою з рахунку та дублікатом заяви на видачу готівки № 17 від 10.09.2010.

Посилаючись на викладене та на порушення ОСОБА_1 обов`язків щодоідентифікації клієнтів та перевірки належності пред`явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідності даних паспорта тим, що зазначені в касовому документі покладається в рівній мірі, як на касирів так і на контролерів АТ «Ощадбанк», позивач в порядку регресу просить стягнути з вказаного відповідача на його користь 354,50 грн. заподіяної матеріальної шкоди.

Відповідач правом на надання відзиву не скористалася.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.11.2022 справу прийнято до провадження та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Ухвалою суду від 28.12.2022 продовжено розгляд справи у зв`язку із повторним направленням відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади.

Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятоїстатті 279 ЦПК Українине надходило.

Згідно вимогстатті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом з дослідженого рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2017 по справі № 915/1627/16, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк», правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», стягнуто на користь Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва збитки в сумі 101271,17 грн.

Вказаним рішенням встановлено, що 03.01.2006 між управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, правонаступником якого є Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва, та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» укладено договір №51 про виплату пенсій та грошової допомоги. На підставі додаткових угод до договору та рішень конкурсних комісій з відбору банків, договір щороку пролонговувався та діяв на час виникнення спірних правовідносин.

На обліку Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва з 16.12.2003 перебував пенсіонер ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно із особистою заявою пенсіонера, пенсія направлялась на виплату ОСОБА_35 на банківський рахунок (на ощадну книжку) у відокремленому підрозділі відповідача, а саме - філії Миколаївське обласне управління «Державний ощадний банк України», територіальне відокремлене безбалансове відділення №10014/187 (раніше - територіальне відокремлене безбалансове відділення №10014/0221).

В ході перевірки достовірності персональних даних одержувача пенсійних виплат, Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва було встановлено недійсність паспорта ОСОБА_33 , а в подальшому отримано інформацію про те, що ОСОБА_34 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаним рішенням встановлено, що видача банком пенсійної виплати ОСОБА_36 третій особі, свідчить про невиконання банком вимог положень чинного законодавства та положень договору, укладеного між сторонами.

01.08.2017 позивач відшкодував Пенсійному фонду 101271,17 грн.

Із досліджених письмових доказів, доданих до додаткових пояснень АТ «Ощадбанк» від 21.10.2019, в т. ч. висновку службового розслідування від 16.03.2018 (пункт 2 висновку), встановлено, що згідно наказу № 80-к від 11.03.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду територіального відокремленого безбалансового відділення № 8351/063 філії Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк» з 11.03.2008, з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю.

Наказом № 167-к від 26.05.2008 ОСОБА_1 переведено на посаду старшого контролера територіального відокремленого безбалансового відділення № 8351/051 з 26.05.2008, з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю.

06.03.2008 із ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким вона виконує роботу, пов`язану із зберіганням, обробленням, прийманням, видачею довірених установою банку цінностей та бере на себе зобов`язання по їх збереженню.

10.09.2010 ОСОБА_1 оформлено 1 (одну) видаткову операцію за рахунком ОСОБА_33 на суму 709,00 грн. У зв`язку із цим, позивач вважає, що заподіяна відповідачем шкода складає 354,50 грн.

Наказом №154 від 19.04.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади старшого контролера-касира територіально відокремленого безбалансового відділення №10014/0199 з 20.04.2016, у зв`язку з скороченням чисельності працівників.

Обґрунтовуючи підстави матеріальної відповідальності ОСОБА_1 , як працівника банку з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю, АТ «Ощадбанк» посилалося на порушення відповідачем посадових обов`язків, а саме неналежне здійснення ідентифікації особи, яка звернулась від імені ОСОБА_33 та отримувала належні йому грошові кошти.

Згідно Посадової інструкції старшого контролера територіально відокремленого безбалансового відділення філії міського відділення № 8351 ВАТ «Ощадбанку», затвердженої 01.03.2008, до обов`язків старшого контролера належить, зокрема, виконання завдань та обов`язків щодо проведення та обліку банківських операцій, передбачених чинним законодавством відповідно до ліценції Національного банку України, а саме: відкриття та ведення рахунків клієнтів та здійснення розрахунків за їх дорученнями; касове обслуговування клієнтів; здійснення ідентифікації клієнтів тощо.

Посадовою інструкцією також передбачено, що старший контролер ОСОБА_1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених установлю банку цінностей та матеріальну шкоду, заподіяну з її вини.

Відповідно достатті 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Предметом регулювання законодавства про працю є забезпечення гарантій при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (глава ІХ КЗпП України).

Згідно зістаттею 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

Пунктом першим частини першої статті 134 КЗпП Українипередбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно достатті 135-1 КЗпПписьмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 522/4619/16-ц (провадження № 14-634цс18) зроблено висновок, що підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина другастатті 130 КЗпП). Згідно з частиною другоюстатті 130 КЗпПумовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала. Суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями130,135-3,137 КЗпП Українизалежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність. Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина, виражена у формі умислу або необережності.

Нормативно-правовими актами, що регулюють порядок видачі готівки з поточних рахунків одержувачів та були чинними у спірний період, встановлено обов`язок відповідача перевіряти особу одержувача грошових коштів за пред`явленим документом, що посвідчує його особу. Зокрема, пунктом 5 глави 3 Розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженоїпостановою правління Національного банку України від 14.08.2003 №337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за №768/8089, чинної з 01.02.2004 по 14.07.2011, визначено, що у видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) працівник банку перевіряє: повноту заповнення реквізитів на документі; наявність підписів посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам; належність пред`явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі; у разі отримання готівки за довіреністю правильність оформлення довіреності на отримання готівки; наявність підпису отримувача.

Відповідно до пункту 1.7 розділу 1, пункту 2.1.12 розділу 2 Порядку з організації касової роботи в установах ВАТ «Ощадбанк», затвердженої постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 29.01.2004 № 11-1, виконання касових операцій в установах банків здійснюється відповідальними виконавцями банку відповідно до їх посадових обов`язків та обов`язків покладених наказами чи розпорядженнями керівників установ банку, щодо належного виконання технічних процедур при здійсненні касових операцій, визначених цим Порядком та нормативно-паровими актами Національного банку України. Відповідальний виконавець, який підписав документ, несе відповідальність за правильність здійснення по ньому касової операції в установі банку.

У наданих позивачем документах (позовній заяві, додаткових поясненнях та висновках службового розслідування від 16.03.2018) наведено положення пункту 5.42 Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами АТ «Ощадбанк», затвердженогопостановоюправління АТ «Ощадбанк» від 16.02.2004 №17-2, яким встановлено порядок ідентифікації клієнта. Цей порядок передбачає, що при видачі частин вкладу чи нарахованих відсотків контролер приймає від особи, яка отримує кошти, ощадну книжку (якщо вона видавалась), паспорт або документ, що його замінює, та заповнену заяву на видачу готівки; пересвідчується в особі вкладника, перевіряє зазначені на заяві на видачу готівки данні паспорта особи, яка отримує кошти, або документа, що його замінює, перевіряє відповідність підписів в ощадній книжці із записами в картці особового рахунку дату видаткової операції, суму видачі та залишок вкладу (нарахованих відсотків) після видаткової операції; проставляє на заяві на видачу готівкою цифрами видану суму, залишок вкладу (нарахованих відсотків), підписує ці записи та реєструє операцію в касовому журналі (операційному щоденнику); видає особі, яка отримує кошти, номерний жетон для виклику його касиром), проставляючи номер цього жетона на заяві на видачу готівки; ощадну книжку, разом із заявою на видачу готівки та іншими документами, на підставі яких проводиться виплата, внутрішнім порядком передає касиру. Касир викликає особу, яка отримує вклад (відсотки) за постановленим в заяві на видачу готівки номером жетона; перевіряє правильність та повноту оформлення переданих контролером документів; підписує записи операцій в ощадній книжці та заяву на видачу готівки; видає кошти; видає особі, яка отримує вклад (відсотки) ощадну книжку. Якщо ощадна книжка по вкладу не видавалась, повертає контролеру другий примірник заяви на видачу готівки для проставлення печатки і видає його особі, яка отримує вклад (відсотки).

Отже, порядок дій контролера та касира при видачі готівки мають суттєві відмінності. При цьому перевірка належності пред`явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу цей порядок прямо не передбачає.

Розмежування обов`язків цих осіб позивач не навів.

При цьому, посилаючись на порушення ОСОБА_1 порядку ідентифікації клієнта, банк взагалі не зазначив, які конкретні дії за Порядком №17-2 не виконала відповідач або як контролер, або як касир.

Крім того, встановивши у вересні 2016 року факт видачі працівниками банку готівкових коштів на ім`я ОСОБА_33 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , АТ «Ощадбанк» вчасно не провело службове розслідування, не вилучило документи, не опитало відповідальних працівників.

Відсутні відомості про звернення банку у цей період і до правоохоронних органів.

АТ «Ощадбанк» тільки після ухвалення рішення та відшкодування коштів Пенсійному фонду з 27.07.2017 по 16.03.2018 проведено службове розслідування стосовно видачі грошових коштів готівкою з рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_32 .

При проведенні службового розслідування не було встановлено механізму незаконного отримання коштів (або отримання коштів за довіреністю, або за підробленим паспортом (фото), або без документу, що посвідчує особу отримувача чи інш.).

Комісією не виявлено і причини, які створили можливість або сприяли незаконній видачі готівкових коштів, а висновки розслідування стосуються лише розміру шкоди, заподіяної кожним працівником.

Встановлені обставини та зазначені недоліки перешкоджають суду встановити, якими конкретно неправомірними діями ОСОБА_1 заподіяно шкоду позивачу у розмірі 354,50 грн.; який ступень її вини як контролера при здійсненні кожної операції.

Між тим, встановлення цих обставини є необхідною умовою застосування правил статей130,134 КЗпПщодо покладення на працівника повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну АТ «Ощадбанк».

Не доведено позивачем і те, що в установі банку були створені всі умови для забезпечення схоронності матеріальних цінностей, що також є підставою для покладення на працівника матеріальної відповідальності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що готівкові кошти незаконно видавались після смерті пенсіонера третій (невстановленій) особі без будь-яких зауважень більш ніж 12 років.

Протягом цього часу моніторинг клієнтів, звірки з податковими та пенсійними органами банком не проводилось.

Видаткові операції здійснювались різними працівниками банку (більше 29 працівників) з відмінною кваліфікацією, діловими якостями, ступенем відповідальності тощо.

Але ці фактори не вплинули на результат ідентифікації та не змогли перешкодити незаконним діям.

Такі обставини свідчать про те, що існуючий в АТ «Ощадбанк» порядок ідентифікації клієнта не міг забезпечити схоронність коштів від незаконного отримання пенсійних нарахувань.

Одночасно суд враховує, що посилання позивача нате, що порушення відповідачем своїх посадових обов`язків, підтверджується фактами, які встановлені рішенням господарського суду та мають преюдиційне значення у справі, яка розглядається, не заслуговують на увагу оскільки відповідно до частини четвертоїстатті 82 ЦПК України обставини, встановлені у рішенні суду, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено ОСОБА_1 не приймала участі у господарській справі за позовом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва до АТ «Ощадбанк», а тому обставини, навіть встановлені господарським судом щодо відповідача, преюдиційного значення не мають.

Крім того, предметом судового дослідження та оцінки у господарській справі був факт належного або неналежного виконання Ощадбанком умов господарського договору, укладеного 03.01.2006 між ним та Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про виплату пенсій та грошової допомоги в частині недотримання обов`язку.

Отже підстави відповідальності за порушення умов господарського договору та підстави відповідальності працівника за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, не є ідентичними та регулюються нормами різних галузей права (господарського та трудового).

Тому, встановлені судовим рішенням від 13.04.2017 підстави матеріальної відповідальності юридичної особи, як сторони господарського договору, не є доказом наявності підстав повної матеріальної відповідальності працівника цієї юридичної особи.

Також суд зазначає, що власник або уповноважений ним орган має не тільки покласти на працівника ті чи інші обов`язки, але й розробити певний механізм їх реалізації та забезпечити можливість їх належного виконання, що в свою чергу позивачем зроблено не було.

Враховуючи наведене та оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог процесуального законодавства, суд приходить висновку, що позивачем не доведено сукупність необхідних підстав для покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну установі, відповідно до статей130, 131, 134, 138КЗпП України, що є підставою для відмови в задоволені позову.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Так як суд дійшов висновку про відмову в позові, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати відшкодуванню позивачеві не підлягають.

Керуючись статтями 4,19,77, 81 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд

вирішив :

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної роботодавцю відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: м. Київ, вул.Госпітальна,12;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 14.03.2023.

Суддя І.В.Коваленко