Решение № 109535183, 14.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року № 640/14793/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві від 09.08.2022 №345190 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позов мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесеної на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем правил перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм, з огляду на відсутність перевищення позивачем норм загальної ваги транспортного засобу. Крім того, вважає, що штраф застосовуються виключно до автомобільних перевізників, позивач є власником ТЗ, а не перевізником.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про правомірність винесення оскаржуваної постанови, з огляду на додержання контролюючим органом вимог законодавства про автомобільний транспорт.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2022 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/21526/22 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/14793/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 адміністративну справу №640/14793/22 прийнято до провадження та вирішено продовжити розгляд справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Стріт Компані» було укладено договір оренди транспортних засобів від 18.02.2020 (далі - договір).

На виконання умов договору позивачем було передано ТОВ «Стріт Компані» у тимчасове платне користування транспортний засіб марки MAN модель TGX 18.440, колір - білий, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип Т3 - спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , дата першої реєстрації 07.03.2019, дата реєстрації 03.04.2019, ТСЦ 8046, який належить позивачеві на праві власності.

На підставі товарно-транспортної накладної №397 від 10 лютого 2022 року ТОВ «Стріт Компані», як автомобільний перевізник, здійснювало перевезення вантажу - «Соняшник 2021 р.» транспортним засобом марки MAN модель TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричіпом марки KRONE моделі SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_5 із пункту навантаження Україна, Вінницька область, Барський район, с. Мальчівці, вантажовідправник ТОВ «Диннастія», до пункту розвантаження Україна, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 44, вантажоодержувач ТОВ «Українська Чорноморська Індустрія».

На адресу позивача надійшла постанова №345190 від 09.08.2022 про застосування адміністративного-господарського штрафу, з якої слідує, що: « ОСОБА_1 10.02.2022 допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 % відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у зв?язку з чим вирішено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі також Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області.

Відділи державного нагляду (контролю) відповідно до покладених повноважень здійснюють функції державного контролю на автомобільному транспорті загального користування та застосовують до порушників законодавства про автомобільний транспорт фінансові санкції у вигляді штрафу від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

У відповідності до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

VІ. Оцінка суду

Із вказаних норм вбачається, що рейдова перевірка проводиться щодо суб`єкта господарювання та виявлені порушення фіксуються в акті. При цьому, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Таким чином, спеціальним суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, є автомобільний перевізник, який надає послуги чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно положень цих Правил, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 Правил №363).

18.02.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Стріт Компані» було укладено договір оренди транспортних засобів від 18.02.2020, згідно з яким позивачем було передано ТОВ «Стріт Компані» у тимчасове платне користування транспортний засіб марки MAN модель TGX 18.440, колір - білий, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип Т3 - спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Договором передбачено, що строк дії договору 5 років, розмір плати становить 400,00 грн. на місяць.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №397 від 10 лютого 2022 року автомобільним перевізником є ТОВ «Стріт Компані», вантажовідправник - ТОВ «Диннастія», вантажоодержувач ТОВ «Українська Чорноморська Індустрія», водій ОСОБА_2 , автомобіль марки MAN модель TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричіпом марки KRONE моделі SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-III і не може нести відповідальність, передбачену законом України "Про автомобільний транспорт".

У матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання вказаного договору недійсним, а тому, у силу вимог статей 73-74 КАС України, він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт". Протилежного суду не доведено.

Наведена правова позиція підтверджена практикою Верховного Суду, сформованою при розгляді справи №806/1450/16 від 09.08.2019.

Що стосується перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 % відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», суд зазначає таке.

Згідно абз. 15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників остосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п?ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 1 ч. 1 ст.60 Закону).

Відповідно до постанови №345190 від 09.08.2022 відносно позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 00,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20%, відповідальність за яке передбачена аб3.15 ч. 1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»».

Відповідно до частини 9 Розділу II та частиною 3 Розділу III Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 №255 визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Відповідно до квитанції та довідки №0053358 від 10.02.2022 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, яку було складено на підставі квитанції про зважування від 10.02.2022 навантаження на строєну вісь Т3 складає 26,87 т. (26 870 кг.), з розрахунку: вісь 3 (9090 кг.) + вісь 4 (8990 кг.) + вісь 5 (8790 кг.).

Разом з тим, під час зважування контролюючий орган зобов?язаний врахувати 2% похибки агового комплексу, що складає від нормативно допустимої законодавством ваги в 24 т. - 0,44 кг. (2%).

Отже, з урахуванням похибки вагового комплексу, що складає 2%, відповідно розрахунок проценту ймовірного перевищення потрібно обраховувати від фактичного навантаження на строєну вісь в сумі 26,39 т, з розрахунку 26.87 т (фактична маса транспортного засобу) 0,48 т (2% похибка вагового комплексу).

Виходячи з наведеного, різниця навантаження на строєну вісь Т3 між фактичною вагою 26,39 т та нормативно допустимою в 24 т. складає 2,39 т, відповідно відсоток від ваги строєної вісі складає 9,96%, а не 11,96%, як зазначає контролюючий орган.

Таким чином, враховуючи, що відповідальність передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідно у разі перевищення вагових норм на 2,39 т., що у відсотковому співвідношенні складає 9,96% та відповідно не утворює склад адміністративно-господарського правопорушення за вказаною нормою, а отже до позивача не може бути застосована таку санкцію, у зв?язку із відсутністю факту перевищення понад 10%.

3 огляду на викладене, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений абз. 15 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно не може бути застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 00,00 грн., а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

Інші доводи відповідача жодним чином не спростовують обґрунтування позивача щодо неправомірності спірної постанови.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no.4241/03, від 28.10.2010).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 992,40 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в м. Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві від 09.08.2022 №345190 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в м. Києві (код ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: 03083, м. Київ, проспект Науки, 57) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн.( дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 14.03.2023