Решение № 109490391, 01.03.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023м. ХарківСправа № 922/1163/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП", Кіровоградська область, м. Світловодськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м.Харків про стягнення коштів 1 414 435,15 грн за участю представників:

позивача: Кушнір С.Л., адвокат;

відповідача: Каблучко Д.О., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг від 13.09.2021 року в розмірі 1 414 435, 15 грн., з яких : 1235 992,18 грн. - основна заборгованість, 99 354,81 грн. - пеня, 65 093,12 грн. - інфляційні втрати, 13 995,04 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2022 відкрито провадження у справі №922/1163/22, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 05.10.2022 відкладено підготовче засідання на 09.11.2022 о 12:30.

Протокольною ухвалою від 09.11.2022 відкладено підготовче засідання на 07.12.2022 о 14:10.

06.12.2022 відповідачем до суду надано клопотання про залишення позовної заяви без руху.

У підготовчому засіданні 07.12.2022 представник відповідача підтримав заявлене ним раніше клопотання про залишення позовної заяви без руху, посилаючись на те, що доданий позивачем до позовної заяви опис вкладення до цінного листа не відповідає вимогам чинного законодавства та не є належним доказом направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 на підставі ч.11 ст.176 ГПК України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду належних доказів надіслання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" копії позовної заяви і доданих до неї документів.

27.12.2022 позивач з заявою про усунення недоліків позовної заяви (вх.№17224) подав документи на виконання ухвали суду від 07.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 призначено підготовче засідання на 11.01.2023 о 14:00.

Під час підготовчого провадження відповідачем було подано відзив на позовну заяву (вх.№ 2297 від 31.01.2023), у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав про їх необґрунтованість та недоведеність належними доказами, оскільки з огляду на визначені сторонами умови договору та тип перевезення, основним документом на підтвердження факту організації позивачем виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України має бути товарно-транспортні накладні, а у міжнародному сполученні CMR, які в матеріалах справи відсутні.

Розгляд справи в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи в умовах дії в Україні воєнного стану.

Суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

При цьому суд зазначає, що, указом Президента УкраїниПро введення воєнного стану в Українівід 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону УкраїниПро правовий режим воєнного станув Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому неодноразово строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.

Відповідно до статті 26 Закону УкраїниПро правовий режим воєнного стану, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 177, 195 Господарського процесуального кодексу України, і який не є розумним. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Протокольною ухвалою господарського суду від 01.02.2023 підготовче провадження у справі № 922/1163/22 закрито; розгляд справи по суті призначено на 01.03.2023 о 15:00.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.03.2023, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 01.03.2023 представник відповідача заперечував проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" (надалі- Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (надалі- Відповідач, Замовник) був укладений Договір №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг.

Відповідно до умов цього договору Виконавець зобов`язався надати Замовникові транспортні послуги , пов`язані з обслуговуванням вантажів Замовника, а Замовник зобов`язався надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного Договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги. (п.2.1 Договору)

На підтвердження надання Виконавцем послуг за цим Договором, складаються відповідні Акти виконаних робіт. (п.2.2 Договору).

Згідно до п.5.1 Договору розрахунки між Виконавцем і Замовником здійснюються шляхом переказу коштів на поточний рахунок Перевізника впродовж трьох банківських днів згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п.5.2 Договору Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати Виконавцеві вмотивовані зауваження в письмовому вигляді.

При відсутності таких зауважень в п`ятиденний строк з моменту отримання, Акт вважається погодженим, а послуги прийнятими, відповідно до умов дійсного Договору (п.5.3 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ ТРАНС БІТ ГРУПП" на виконання умов Договору надало відповідачу транспортні послуги на загальну суму 2 057 017,18 грн., що підтверджується Актами надання послуг від 19.09.2021 на суму 111 798,40 грн., від 20.09.2021 на суму 149 341,76 грн., від 21.09.2021 на суму 144 714,40 грн., від 22.09.2021 на суму 161 988,80 грн., від 24.09.2021 на суму 144 172,48 грн., від 25.09.2021 на суму 72 909,44 грн., від 27.09.2021 на суму 208 435,64 грн., від 03.10.2021 на суму 111 203,20 грн., від 04.10.2021 на суму 256 699,84 грн., від 07.10.2021 на суму 141 272,64 грн., від 08.10.2021 на суму 112 641,60 грн., від 09.10.2021 на суму 199 143,68 грн., від 10.10.2021 на суму 55 998,40 грн., від 22.10.2021 на суму 73 074,30 грн., від 27.10.2021 на суму 108 999,20 грн., від 28.10.2021 на суму 4 684,00 грн. підписаними представником відповідача без зауважень, рахунками на оплату №2688 від 14.09.2021, №2687 від 14.09.2021, №2908 від 19.09.2021,№2907 від 19.09.2021, №2717 від 19.09.2021, №2718 від 20.09.2021, №2720 від 20.09.2021, №2719 від 20.09.2021, №2722 від 21.09.2021, №2721 від 21.09.2021, №2743 від 21.09.2021, №2742 від 21.09.2021, №2749 від 21.09.2021, №2750 від 22.09.2021, №2747 від 22.09.2021, №2748 від 22.09.2021, №2754 від 24.09.2021, №2753 від 24.09.2021, №2756 від 24.09.2021, №2755 від 24.09.2021, №2758 від 25.09.2021, №2874 від 25.09.2021, №2757 від 25.09.2021, №2818 від 27.09.2021, №2875 від 27.09.2021, №2821 від 27.09.2021, №2820 від 27.09.2021, №2819 від 27.09.2021, №2885 від 03.10.2021, 2888 від 03.10.2021, №2887 від 03.10.2021, №2886 від 03.10.2021, №2897 від 04.10.2021, №2910 від 04.10.2021, №2909 від 04.10.2021, №2902 від 04.10.2021, №2901 від 04.10.2021, №2900 від 04.10.2021, №2899 від 04.10.2021, №2898 від 04.10.2021, №2914 від 07.10.2021, №2913 від 07.10.2021, №2912 від 07.10.2021, №2911 від 07.10.2021, №2922 від 08.10.2021, №2921 від 08.10.2021, №2920 від 08.10.2021, №2919 від 08.10.2021, №2923 від 09.10.2021, №2925 від 09.10.2021, №2924 від 09.10.2021, №2928 від 09.10.2021, №2927 від 09.10.2021, №2926 від 09.10.2021, №2932 від 10.10.2021, №2931 від 10.10.2021, №3133 від 22.10.2021, №3132 від 22.10.2021, №3160 від 27.10.2021, №3163 від 27.10.2021, №3162 від 27.10.2021, №3161 від 27.10.2021.

Проте, відповідач зобов`язання з оплати транспортних послуг виконав неналежним чином, вартість послуг сплатив частково у сумі 821 025,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Отже вартість наданих та неоплачених транспортних послуг складає 1 235 992,18 грн.

12.05.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, в якій вимагав негайно розрахуватися за надані послуги. Вказана претензія була отримана відповідачем 17.05.2022, проте залишена без будь-якого реагування.

За приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Представник відповідача у судових засіданнях та у наданих до суду заявах по суті заперечував наявність у ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" боргу за Договором №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг від 13.09.2021 року, вважає недоведеним факт надання транспортних послуг у звязку із відсутністю в матеріалах справи товарно-транспортних накладних або вантажних накладних CMR, які ,на його думку, мали б підтверджувати факт організації позивачем виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Перевіряючи доводи сторін та вирішуючи спір по суті, господарський суд врахував наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, в матеріалах справи містяться копії актів надання послуг від 19.09.2021 на суму 111 798,40 грн., від 20.09.2021 на суму 149 341,76 грн., від 21.09.2021 на суму 144 714,40 грн., від 22.09.2021 на суму 161 988,80 грн., від 24.09.2021 на суму 144 172,48 грн., від 25.09.2021 на суму 72 909,44 грн., від 27.09.2021 на суму 208 435,64 грн., від 03.10.2021 на суму 111 203,20 грн., від 04.10.2021 на суму 256 699,84 грн., від 07.10.2021 на суму 141 272,64 грн., від 08.10.2021 на суму 112 641,60 грн., від 09.10.2021 на суму 199 143,68 грн., від 10.10.2021 на суму 55 998,40 грн., від 22.10.2021 на суму 73 074,30 грн., від 27.10.2021 на суму 108 999,20 грн., від 28.10.2021 на суму 4 684,00 грн. , що були підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, вказані акти є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за наведеним договором свідчить відсутність з боку замовника претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цього правочину.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу, яка складає 1 235 992,18 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення цієї суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати 65 093,12 грн., 3% річних 13 995,04 грн. та пеню 99 354,81 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 6.5 договору сторони визначили, що за несвоєчасну сплату наданих послуг Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Доказів невідповідності наведених позивачем розрахунків та/або належного фактичного та юридичного спростування таких розрахунків відповідачем, матеріали справи не містять. Суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 995,04 грн., інфляційних втрат у розмірі 65 093,12 грн та пені у розмірі 99 354,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЙЛ» (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд.4; код ЄДРПОУ 42098572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» (27500, Кіровоградська обл., м.Світловодськ, вул. Будівельників, буд.16, кв.55; код ЄДРПОУ 38484105). основну заборгованість 1235 992 грн. 18 коп., пеню 99354 грн. 81 коп., інфляційні втрати 65093 грн. 12 коп., 3% річних 13995 грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору 21216 грн. 53 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "13" березня 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне