№ 109417218, 07.03.2023, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/556/23

Провадження № 3/366/452/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2023 року смт. Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Державної екологічної інспекції Столичного округу Державної екологічної інспекції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

28.02.2023 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали зазначеної справи.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення № 001372 від 13.02.2023 року, по суті правопорушення зазначено наступне:

ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим, що о 16 год. 45 хв. 13.02.2023 року, на Київському водосховищі, Київської області, Вишгородського району, Іванківської ТГ поблизу с. Страхолісся був виявлений факт грубого порушення правил рибальства гр-ом ОСОБА_1 , який перевищив добову норму вилову риби та дозволену кількість гачків на одного чоловіка. ОСОБА_1 здійснював лов риби жерлицями 12 шт. (з гачками 12 шт.) та впіймав рибу: щука 8 шт., судак 1 шт., загальною вагою 15,150 кг., що порушує ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ», п. 2 розділу ІІ та п.п. 7 п. 1 розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства.

Судове засідання з розгляду справи призначене на 07.03.2023 року. Про дату, час і місце судового засідання повідомлено ОСОБА_1

06.03.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення до місцевого суду за місцем його проживання, а саме в м. Коростень Житомирської області.

Постановою судді від 07.03.2023 року у задоволені цієї заяви відмовлено.

Слід зазначити, що у цій заяві ОСОБА_1 окрім прохання передати справу до суду за місцем його проживання, зазначив, що в Іванківському районному суді Київської області знаходиться справа про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП, яка призначена до розгляду на 07.03.2023 року.

Таким чином, ОСОБА_1 достовірно знав про призначений розгляд цієї справи.

Крім цього, у зазначеній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що йому не вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно суть порушення йому невідома. Під час складання протоколу інспектор його повністю не заповнив, а тільки вписав його анкетні дані без суті правопорушення. Йому було повідомлено про попередження (про яке саме не уточнено), після чого він підписав протокол та у нього нічого не вилучалось. Також ОСОБА_1 у заяві зазначив, що ОСОБА_2 (без уточнення про те, хто ця особа) працівниками поліції не роз`яснено його права, передбачені ст. 268-271 КУпАП, а сам протокол складений безграмотно.

Інших заяв, клопотань (у тому числі про відкладення розгляду справи), заперечень тощо від ОСОБА_1 не надходило.

У судове засідання, призначене для розгляду справи, ОСОБА_1 не з`явився. Про розгляд справи ОСОБА_1 повідомлявся шляхом надсилання йому судової повістки за допомогою SMS - повідомлення, оскільки в матеріалах справи наявна його заявка від 13.02.2023 року про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS повідомлення.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, причин своєї неявки не повідомив, як і не подав клопотання про відкладення розгляду справи, хоча у цьому не був обмежений, про що свідчить подача ним до суду заяви про передачу матеріалів справи від 06.03.2023 року.

Таку поведінку ОСОБА_1 суддя розцінює як спосіб реалізації ним своїх прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6), Конституцією України та КУпАП (ст. 268).

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За змістом положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, не є обов`язковою.

За таких обставин, суддя приходить до висновку про розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Відповідальність за ч. 4 ст. 85 КУпАП настає у разі грубого порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).

Правила любительського та спортивного рибальства затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.09.2022 року за № 700. (далі Правила).

Згідно п. 2 розділу ІІ Правил, любительське рибальство дозволяється здійснювати рибалкам безоплатно у порядку загального використання водних біоресурсів для особистих потреб (без права реалізації) не забороненими цими Правилами знаряддями добування (вилову) та у мінімально дозволених для добування (вилову) розмірах видів водних біоресурсів під час здійснення любительського, спортивного рибальства та підводного полювання, визначенихдодатком 1до цих Правил, за нормами добування (вилову) дозволених видів водних біоресурсів на одного рибалку за добу (далі - добова норма улову), визначенимидодатком 2до цих Правил.

Любительське, спортивне рибальство та підводне полювання, що перевищує встановлені цими Правилами обсяги безоплатного добування (вилову) водних біоресурсів здійснюється за плату уПорядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 992.

Згідно додатку 2 до Правил (норми добування (вилову) дозволених видів водних біоресурсів на одного рибалку за добу), за добу дозволено видобування риб у кількості 3 кг. + 1 шт. (особина, будь-якої маси у мінімально дозволених для добування (вилову) розмірах видів водних біоресурсів під час здійснення любительського, спортивного рибальства та підводного полювання, визначенихдодатком 1до цих Правил).

Відповідно до пп. 7 п. 1 розділу IV Правил, забороняється добування (вилов) такими знаряддями: гачковими, у тому числі нахлистовими, донними, поплавковими, зимовими вудками, жерлицями (кружками) та спінінгами всіх видів з використанням штучної або природної принади у разі, якщо загальна кількість гачків перевищує сім одиниць на одного рибалку.

Таким чином, 12 жерлиць із загальною кількістю 12 гачків є забороненими знаряддями лову.

Згідно ч. 11 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 цього Закону, риби відносяться до об`єктів тваринного світу.

Щодо заяви ОСОБА_1 .

У своїй заяві від 06.03.2023 року ОСОБА_1 посилається на те, що йому не вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно суть порушення йому невідома. Разом з цим, у заяві ОСОБА_1 зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений безграмотно.

Судді є незрозумілим, яким чином ОСОБА_1 надав свою суб`єктивну оцінку протоколу, якщо попередньо у заяві стверджував, що сам протокол повністю не був заповнений, відповідно він не міг його бачити та надавати таку оцінку.

Крім цього, суддя критично ставиться до посилання ОСОБА_1 про не роз`яснення йому суті інкримінованого порушення та не отримання ним копії протоколу, оскільки у своїй заяві він чітко зазначив, що справа відносно нього за ст. 85 КУпАП та те, що ця справа за незаконний вилов риби (розповсюджена назва суті порушення у побуті громадян за порушення, передбачені ст. 85 КУпАП).

Разом з цим, у протоколі під процитованою статтею 268 КУпАП (права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) міститься підпис ОСОБА_1 , достовірність якого ніким не оспорюється та не викликає у судді сумнівів. Аналогічні підписи ОСОБА_1 наявні і в інших долучених до протоколу матеріалах справи, відповідно посилання ОСОБА_1 про те, що у нього нічого не вилучалось (суддя розцінює це як рибу) також не заслуговують на увагу. Твердження ОСОБА_1 стосовно цього також спростовуються долученими до матеріалів справи фотознімками.

За таких обставин, подану ОСОБА_1 заяву суддя не приймає до уваги та розцінює її як надання недостовірних відомостей з метою спотворення фактичних обставин справи, направленого на спонукання судді до надання оцінки та хибних висновків про порушення уповноваженими особами визначених КУпАП процедур складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання долучених до матеріалів справи доказів.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку матеріальної шкоди до протоколу № 001372, скоєної ОСОБА_1 та опису знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, об`єктів тваринного світу, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів, вилучених у ОСОБА_1 від 13.02.2023 року слідує, що у останнього вилучено рибу наступних видів та у наступній кількості:

Щука 8 шт. (вагою 13,150 кг.);

Судак 1 шт. (вагою 2 кг.).

Згідно розписки ОСОБА_1 від 13.02.2023 року, вилучену рибу він прийняв на відповідальне зберігання.

Кількість вилученої у ОСОБА_1 риби також підтверджується долученими до протоколу про адміністративне правопорушення фотознімками.

Разом з цим, суддя не приймає до уваги відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно того, що ОСОБА_1 здійснив вилов переліченої вище риби за допомогою заборонених знарядь лову, а саме 12 жерлиць з 12 гачками, оскільки такі відомості відображені лише у протоколі про адміністративне правопорушення та не підтверджуються жодним з долучених до протоколу доказом.

Про цю невідповідність слід зазначити окремо.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд немає права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Разом з цим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Суддя звертає увагу, що визнання цього протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом у справі лише за його часткової невідповідності фактичним обставинам справи, яка у цьому випадку є незначним недоліком, що не становить фундаментального порушення, буде застосуванням принципу правового пуризму, про що слід зазначити окремо.

За умов очевидності дослідженої сукупної доказової бази, процесуальної поведінки винуватої особи, урахування суддею певних незначних недоліків протоколів, які за своєю правовою природою є способом процесуальної фіксації певного факту, обставини якого встановлюються та доповнюються іншими доказами, є правовим пуризмом на шкоду інтересам правопорядку та правосуддя.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 2а-475/09/1370 застосовані релевантні для цієї справи висновки та практика ЄСПЛ, за якими не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом. Правовий пуризм може мати як добровільний характер і виявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, недопущення відступу від правових приписів. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них. Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого. Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, в ході дослідження матеріалів справи суддею встановлено, що ОСОБА_1 , 13.02.2023 року, приблизно о 16 год. 45 хв., на Київськомуводосховищі поблизус.Страхолісся Іванківськоїтериторіальної громадиВишгородського районуКиївської області, здійснив вилов риби: 8 щук та 1 судака, загальною вагою 15,150 кг., чим порушив вимоги п. 2 розділу ІІ Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 року за № 700, за передбачена відповідальність ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ».

Отже, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному іоб`єктивному дослідженнівсіх обставинсправи вїх сукупності,керуючись закономі правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені в цілому відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, а саме грубого порушення правил рибальства, тобто вилову водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти.

Його вина у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 001372 від 13.02.2023 року;

- розрахунком матеріальної шкоди до протоколу № 001372;

- описом знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, об`єктів тваринного світу, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів, вилучених у ОСОБА_1 від 13.02.2023 року;

- долученими до протоколу про адміністративне правопорушення фотознімками (4 кольорові знімки на 2 аркушах).

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.

Вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої.

Суддя приходить до висновку, що незаконно добуті водні живі ресурси, а саме риба: щука 8 шт. та судак 1 шт., конфіскації не підлягають, оскільки ще 13.02.2023 року передані під розписку ОСОБА_1 , вони є продуктами, які швидко псуються без належного зберігання (відомостей про те, що ОСОБА_1 зможе забезпечити зберігання вилученої риби в належних умовах до вирішення справи по суті матеріали справи не містять, ОСОБА_1 таких відомостей також не надано), внаслідок чого можуть виділяти шкідливі речовини, відповідно здійснювати їх конфіскацію вже є недоцільно, тим більше, що з моменту вилову риби пройшов значний час.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, а також вид і міру адміністративного стягнення, яке може бути застосоване до правопорушника за його вчинення, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 4 ст. 85 КУпАП без конфіскації незаконно добутих водних живих ресурсів.

Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення правопорушником нових правопорушень, його виховання у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Судовий збір

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За ч. 1 цієї статті Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, ставку судового збору слід розраховувати від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році, який становить 2684 грн., відповідно сума судового збору, яка підлягає стягненню становить 536,80 грн. (2684*0,2 = 536,80).

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а тому, з нього слід стягнути встановлену суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 24, 40-1, 85, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень без конфіскації незаконно добутих водних живих ресурсів.

отримувач коштів:ГУК уКиїв.обл/Іванківськасел/21081100,код отримувача(ЄДРПОУ)37955989,банк отримувача:Казначейство України(ел.адм.подат.),рахунок отримувача:UA228999980313000106000010812,код класифікаціїдоходів бюджету:21081100.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Строк пред`явлення до виконання цієї постанови становить три місяці.

Суддя Н.П. Слободян