Решение № 109408513, 28.02.2023, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/43/23

Провадження №2/193/155/23

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

28 лютого 2023 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шумської О.В.

за участю секретаря Мельникової Т.О.

розглянувши у судовому засіданні в смт.Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Софіївської селищної ради, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить визначити їй додатковий строк терміном у два місяці, з часу вступу рішення суду в законну силу, для подання заяви про прийняття спадщини яка відкрилася після померлої ОСОБА_3 .

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на ті обставини, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, яка проживає в Італії та є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 . Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 при народженні мала прізвище « ОСОБА_4 » . Лише після укладення шлюбу її прізвище змінилося з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » .Померла матір ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 7,7201 га, що розташована на території Запорізької сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підтвердженням цього є державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.11.2006 року серії ЯБ №873714. При цьому наразі Запорізька сільська рада ліквідована, а 18.08.2016 року була об`єднана з Софіївською селищною радою. Тому наразі дана земельна ділянка розташована на території Софіївської селищної ради. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина щодо вищезазначеної земельної ділянки. Оскільки інших спадкоємців немає та ніхто не прийняв в спадщину дану земельну ділянку, то відповідачем в справі є відповідна територіальна громада, на території якої знаходиться відповідне спадкове майно. Однак дочка померлої спадкоємець ОСОБА_1 пропустила 6-місячний строк для прийняття спадщини з моменту смерті її матері з поважних причин. На момент смерті матері та на теперішній час позивач та спадкоємець ОСОБА_6 проживала на території Італійської Республіки. Саме на строк для прийняття спадщини припав спалах короновірусної хвороби COVID-19. ОСОБА_1 не могла прилетіти в Україну через короновірусні обмеження, які діяли на той час в Італії та Україні. Так, в Україні постановою КМУ №211 від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було оголошено карантин та почали діяти певні обмеження. Карантин за даною постановою КМУ було оголошено до 22.05.2020 року. Відповідно до розпорядження КМУ від 14.03.2020 року №287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 17 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського залізничного, повітряного, автомобільного (для автобусів) сполучення, крім здійснення перевезень осіб з метою забезпечення захисту національних інтересів або у зв`язку з виконанням міжнародних зобов`язань, а також представників дипломатичних установ та гуманітарних місій. Лише постановою КМУ №477 від 12.06.2020 року №477 «Про внесення змін у додаток 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 р. № 288 та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», розпорядження КМУ від 14.03.2020 року №287-р втратило чинність. Тобто, з 0:01 17 березня (опівночі між 16 та 17 березня) Україна припинила міжнародне регулярне пасажирське сполучення, тож навіть громадяни України та іноземці, які мали право на постійне або тимчасове проживання на території України, не змогли прибути до України регулярним пасажирським сполученням - рейсовим літаком, потягом чи автобусом. Крім того, на той час на території України діяли і інші значні обмеження в пересуванні залізничним, автобусним та іншим транспортом. Наприклад, «Змінами, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», затвердженими постановою КМУ від 16.03.2020 року №215, з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями); перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому).

Внаслідок карантинних обмежень було зупинено рух громадського транспорту, обмежувалось пересування громадян та вводилось ряд інших обмежень. Листом Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року № 1534/19.5/32-20 "Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину" було рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії. Отже, обмеження, які діяли з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року в Україні у зв`язку із запровадженням карантину, внаслідок чого було зупинено рух громадського транспорту, обмежено пересування громадян, заборона на перетин кордону в тому числі повітряним простором, обмежено прийом громадян державними та приватними нотаріальними конторами, вплинули на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Постановою КМУ №342 від 20.05.2020 року продовжено дію карантину на території України з 22.05.2020 до 31.07.2020 року. Відповідно до пункту 1 Постановою КМУ від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі -COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236, дію карантину в Україні продовжено з 19.12.2020 року до 31.12.2022 року. 23.08.2022 набрала чинності постанова КМУ від 19.08.2022 № 928, якою також продовжили карантин до 31.12.2022 року. Тобто карантин триває з 12.03.2020 року і по теперішній час, але протиковідні заходи в Італії і Україні є менш жорсткими, ніж в попередні роки. Крім того, 09.03.2020 року в Італії також було оголошено карантин. Школи, університети і всі підприємства, чия робота не є життєво необхідною, були зачинені. Працювати могли лише супермаркети, банки, аптеки й поштові відділення. Поїздки в межах Італії були заборонені, за винятком випадків, пов`язаних зі здоров`ям або невідкладними справами. Людям в Італії дозволялося залишати помешкання тільки за певних обставин, у тому числі: спортивні тренування неподалік від помешкання, купівля продуктів або візит до лікаря. Кожен мусив мати при собі роздруковану пояснювальну записку із зазначенням причини свого перебування на вулиці на випадок перевірки поліцією. Порушникам загрожує штраф від 400 до 3000 євро або до трьох місяців ув`язнення. Відповідно до «Оперативної інформації щодо заходів, які вживаються іноземними країнами з протидії розповсюдженню COVID-19», опублікованою Міністерством закордонних справ України, в Італії обмежено авіа, залізничне та автомобільне пасажирське сполучення; запроваджено заборону залишати межі населеного пункту проживання без особливої потреби. За порушення встановлених заходів передбачена кримінальна відповідальність; посилено відповідальність за порушення режиму карантину (штраф до 4000 євро), до порушників також може бути застосована 30-денна заборона на «будь-яку активність», можуть вилучатися транспортні засоби; скасовано масові заходи, зачинено заклади громадського харчування, відвідання ігрових майданчиків. Італія особливо постраждала в пандемії COVID-19, де було безліч хворих та померлих осіб.

Слід зазначити, що і до періоду дії карантину кількість хворих була дуже високою. При цьому не можна не враховувати і ризики зараження даною невідомою хворобою у цей період, як до введення карантину, так і після цього. Безумовно за вище перелічених обставин позивач не мала можливості дістатися України для прийняття спадщини. Внаслідок епідемії Covid-19, згодом запровадження карантину, позивач не мала реальної можливості прибути до України та подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса, що слід розцінювати як об`єктивну перешкоду, що істотно утруднювала, здійснення передбачених законом дій щодо прийняття спадщини, а тому така причина пропуску строку для прийняття спадщини після смерті її матері є поважною.

Слід зазначити, що позивачем вчинялися дії на прийняття спадщини. Під час карантину всі консульські установи в Італії були зачинені. Фізично потрапити до консульства було не можливо. У період карантину консульства в Італії були зачинені і позивач не мала можливості подати туди документи для прийняття спадщини в належний 6-місячний термін для прийняття спадщини. Крім того, до Генерального консульства України в Мілані була велика електронна черга, зареєструватися було неможливо. Після того, як стало можливим зареєструватися в електронній черзі, позивач ОСОБА_1 написала заяву до Генерального консульства України в Мілані, де зазначила про те, що приймає спадкове майно за законом та за заповітом, просить відкрити спадкову справу, зареєструвати її в Спадковому реєстрі і після подачі усіх необхідних документів, визначених законодавством, просить видати їй чи її представнику свідоцтва про право на спадщину . Дана заява була прийнята, як видно із самої заяви (засвідчена печаткою та підписом віце-консула ГКУ в Мілані), але письмової відповіді на неї не було (було лише зазначено в усній формі про відмову в задоволенні заяви через пропуск строку для прийняття спадщини).

Cлід зазначити, що позивач ОСОБА_1 зробила на дочку ОСОБА_7 довіреність від 08.05.2019 року та на початку 2020 року (у встановлений 6-місячний строк для відкриття спадщини) дочка позивача ОСОБА_7 по цій довіреності намагалася допомогти позивачу вступити у спадщину. Були зібрані документи, однак нотаріус відмовив у вчиненні будь-який нотаріальних дій, прийнятті спадщини позивачем в усному порядку, зазначивши, що для вчинення будь-яких дій нотаріусом та для прийняття спадщини необхідна присутність особисто позивача, спадкоємця ОСОБА_1 . Після цього також було звернення до нотаріуса, але вимогою була також особиста присутність спадкоємниці, тому документи не подавалися, спадкова справа не заведена.

Також слід зазначити про інші поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини. До таких судова практика відносить: велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємця та місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними та інше (наприклад так зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.03.2020 року у справі №314/2550/17). Як видно із строкового договору про виконання хатньої роботи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.02.2018 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; є громадянкою України; має посвідку на перебування в Італії. Нею був укладений строковий договір про виконання хатньої роботи від 01.02.2018 року. Адресою місця роботи було ОСОБА_8 , АДРЕСА_2 . Договір укладено з громадянином Італії ОСОБА_9 .

Потім даний договір неодноразово продовжувався, в тому числі продовжувався на невизначений час з 01.07.2019 року.

Крім того, позивачем було укладено ще один договір на роботу в Італії, з 01.02.2020 року з ОСОБА_10 з обов`язком доглядальниці. На роботу була прийнята на невизначений час, графік роботи 29 годин на тиждень; місце роботи: Італія, Верчеллі, бульвар А.Саламано, 7 .

При цьому поняття «продовжується на невизначений термін» означає, що договір укладається або продовжується до смерті когось із його підписантів. Тобто, в період після смерті матері позивач проживала в Італії, тобто на великій відстані між місцем постійного проживання та місцем знаходження спадкового майна; працювала в Італії за договорами, що безумовно ускладнювало позивачу процес оформлення спадщини в Україні. Працює позивач в Італії і на даний час. Тривале проживання позивача в Італії; робота в Італії; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна створювало позивачу об`єктивні, непереборні, істотні труднощі на вчинення дій для прийняття спадщини.

Крім того, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, оголошено мобілізацію. Військовий стан та мобілізація неодноразово продовжувалися і тривають зараз. При цьому повітряний простір над Україною закритий; діяльність органів державної влади, нотаріусів, адвокатів під час військового стану обмежена та утруднена. Крім того, перебування в Україні, було вкрай небезпечним. Наразі стало менш небезпечно. Також зрозуміло, що земельна ділянка, яка підлягає спадкуванню, не перебуватиме під окупацією. Військовий стан значно ускладнює та іноді унеможливлює дії щодо прийняття спадщини. Тим більше, позивач проживає за межами території України. Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) належать зокрема: загроза війни, збройний конфлікт, військові дії, оголошена та неоголошена війна, загальна військова мобілізація, введення комендантської години, вибухи тощо. Вважаю, що військовий стан також створював позивачу об`єктивні, непереборні, істотні труднощі на вчинення дій для прийняття спадщини.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача надав заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Відзив суду не направляли.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, згідно ст.1269 ЦК України.

При цьому, такі дії повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкодавця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення нею позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені положення у повній мірі відповідають Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Судом встановлено, щопозивач ОСОБА_1 є громадянином України, яка проживає в Італії та є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 . Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 при народженні мала прізвище « ОСОБА_4 » . Лише після укладення шлюбу її прізвище змінилося з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » .Померла матір ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 7,7201 га, що розташована на території Запорізької сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підтвердженням цього є державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.11.2006 року серії ЯБ №873714. При цьому наразі Запорізька сільська рада ліквідована, а 18.08.2016 року була об`єднана з Софіївською селищною радою. Тому наразі дана земельна ділянка розташована на території Софіївської селищної ради. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина щодо вищезазначеної земельної ділянки. Оскільки інших спадкоємців немає та ніхто не прийняв в спадщину дану земельну ділянку, то відповідачем в справі є відповідна територіальна громада, на території якої знаходиться відповідне спадкове майно. Однак дочка померлої спадкоємець ОСОБА_1 пропустила 6-місячний строк для прийняття спадщини з моменту смерті її матері з поважних причин. На момент смерті матері та на теперішній час позивач та спадкоємець ОСОБА_6 проживала на території Італійської Республіки. Саме на строк для прийняття спадщини припав спалах короновірусної хвороби COVID-19. ОСОБА_1 не могла прилетіти в Україну через короновірусні обмеження, які діяли на той час в Італії та Україні. Так, в Україні постановою КМУ №211 від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було оголошено карантин та почали діяти певні обмеження.

Позивач ОСОБА_1 зробила на дочку ОСОБА_7 довіреність від 08.05.2019 року та на початку 2020 року (у встановлений 6-місячний строк для відкриття спадщини) дочка позивача ОСОБА_7 по цій довіреності намагалася допомогти позивачу вступити у спадщину. Були зібрані документи, однак нотаріус відмовив у вчиненні будь-який нотаріальних дій, прийнятті спадщини позивачем в усному порядку, зазначивши, що для вчинення будь-яких дій нотаріусом та для прийняття спадщини необхідна присутність особисто позивача, спадкоємця ОСОБА_1 . Після цього також було звернення до нотаріуса, але вимогою була також особиста присутність спадкоємниці, тому документи не подавалися, спадкова справа не заведена.

Суд зазначає про інші поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини. До таких судова практика відносить: велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємця та місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними та інше (наприклад так зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.03.2020 року у справі №314/2550/17). Як видно із строкового договору про виконання хатньої роботи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.02.2018 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; є громадянкою України; має посвідку на перебування в Італії. Нею був укладений строковий договір про виконання хатньої роботи від 01.02.2018 року. Адресою місця роботи було ОСОБА_8 , АДРЕСА_2 . Договір укладено з громадянином Італії ОСОБА_9 .Потім даний договір неодноразово продовжувався, в тому числі продовжувався на невизначений час з 01.07.2019 року.Крім того, позивачем було укладено ще один договір на роботу в Італії, з 01.02.2020 року з ОСОБА_10 з обов`язком доглядальниці. На роботу була прийнята на невизначений час, графік роботи 29 годин на тиждень; місце роботи: Італія, Верчеллі, бульвар А.Саламано, 7 .При цьому поняття «продовжується на невизначений термін» означає, що договір укладається або продовжується до смерті когось із його підписантів. Тобто, в період після смерті матері позивач проживала в Італії, тобто на великій відстані між місцем постійного проживання та місцем знаходження спадкового майна; працювала в Італії за договорами, що безумовно ускладнювало позивачу процес оформлення спадщини в Україні. Працює позивач в Італії і на даний час. Тривале проживання позивача в Італії; робота в Італії; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна створювало позивачу об`єктивні, непереборні, істотні труднощі на вчинення дій для прийняття спадщини.

Крім того, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, оголошено мобілізацію. Військовий стан та мобілізація неодноразово продовжувалися і тривають зараз. При цьому повітряний простір над Україною закритий; діяльність органів державної влади, нотаріусів, адвокатів під час військового стану обмежена та утруднена. Крім того, перебування в Україні, було вкрай небезпечним. Наразі стало менш небезпечно. Також зрозуміло, що земельна ділянка, яка підлягає спадкуванню, не перебуватиме під окупацією. Військовий стан значно ускладнює та іноді унеможливлює дії щодо прийняття спадщини. Тим більше, позивач проживає за межами території України.

Згідно ст.1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ч.3 ст.1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із положень ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач пропустила встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.60 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задоволити і визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Задовольняючи позов суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину.Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 335, 344 ЦПК України ст. ст. 1265, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Софіївської селищної ради, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк тривалістю в два місяці після набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.В.Шумська