Постановление суда № 109361222, 06.03.2023, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/242/23

Провадження № 2-с/487/5/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 487/242/23 від 19 січня 2023 року виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з нього на користь ТОВ «Миколаївгаз збут» заборгованості та судових витрат. Також просив стягнути з ТОВ «Миколаївгаз збут» судовий збір у розмірі 134,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Заява мотивована тим, що джерело формування заборгованості та підстави нарахування не надано та вимоги виходять за межі позовних вимог. Окрім цього 02.12.2021 ТОВ «Миколаївгаз збут» надано довідку, що станом на 01.10.2021 у ОСОБА_1 заборгованість відсутня. Більш того, між боржником та заявником з 2017 року регулярно виникає спір щодо розрахунку заборгованості та застосування пільг. Заявником надано розрахунок заборгованості, який різниця із розрахунком із особистого кабінету боржника. Оскільки у боржника відсутня заборгованість по сплаті основної суми боргу, йому не може бути й нараховано жодних штрафних санкцій. З метою захисту свого порушеного права заявник звернувся до адвоката Родіонової В.Є. та уклав з нею договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2023. Витрати заявника на правничу допомогу склали 1500,00 грн.

Зазначена заява передана судді Сухаревич З.М. 20 лютого 2023 року.

03 березня 2023 року матеріали справи № 487/242/23 провадження № 2-н/487/165/23 передані судді Сухаревич З.М.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

19 січня 2023 року Заводським районним судом м. Миколаєва виданий судовий наказ (справа №487/242/23) за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу за вимогами про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» борг за спожитий природний газ по особовому рахунку НОМЕР_2 в сумі 7263,60 грн основного боргу; 1612,29 грн інфляційних втрат; 610,83 грн 3% річних, витрати по сплаті судового збору в розмірі 248,10 грн.

Стаття 161 ЦПК України містить вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.

Боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини 1 статті 161 цього Кодексу (частина 1 статті 170 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Форма та зміст заяви про скасування судового наказу відповідає вимогам, викладеним у ст.170 ЦПК України.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частини третя статті 19 ЦПК України).

Особливістю наказного провадження є те ,що суддя у встановленому законом випадку, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання та виклику заявника та боржника, на основі поданої заяви, приймає судове рішення у вигляді судового наказу.

Відповідно до частини 2 статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленого за подання позовної заяви.

Отже з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, видається судовий наказ без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв`язку з безспірністю вимог.

Однак, виходячи з обставин зазначених боржником, у учасників справи наявний спір щодо заборгованості.

Оскільки підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні, заява подана у встановлений строк, наявний спір щодо заборгованості, судовий наказ підлягає скасуванню.

Щодо вимог про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, у якій також просить про стягнення на його користь з ТОВ «Миколаївгаз Збут» понесених нею витрат на судовий збір та правничу допомогу. На підтвердження цього надав квитанцію та договір про надання правової допомоги від 14.02.2023 року.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За приписами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З зазначених норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3, 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

Суд звертає увагу на той факт, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 48ЦПКУкраїни).

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Окрім цього, у Розділі ІІ ЦПК України, що регулює наказне провадження, йдеться лише про зарахування сплаченого заявником (стягувачем) за подання заяви про видачу судового наказу судового збору до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви, при цьому це зарахування можливе у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу. Щодо ж судового збору, сплаченого боржником при поданні заяви про скасування судового наказу, то покладення таких судових витрат на заявника (стягувача) у наказному провадженні не передбачено.

У розумінні положень частини 2 статті 164 ЦПК України, яка передбачає для заявника (стягувача) зарахування судового збору при поданні позову, такі судові витрати боржника по аналогії можуть бути враховані та розподілені судом у разі розгляду вимог в порядку позовного провадження.

Крім того, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі, та за правилами наказного провадження стягувач по справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Суд вважає помилковими посилання заявника на правову позицію Верховного Суду у постанові № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року, оскільки питання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу у вказаній справі вирішувалося під час розгляду спору за позовом.

Отже, цивільне процесуальне законодавство розподілу судових витрат у наказному провадженні не передбачає; підстави для ухвалення судом рішення про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з поданням заяви про скасування судового наказу, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.164, 170,171 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задовольнити частково.

Судовий наказ №2-н/487/165/23 (справа №487/242/23), виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 19 січня 2023 року, за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу за вимогами про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 - скасувати.

Роз`яснити стягувачу його право на звернення з тією самою вимогою до суду у порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами частини другої статті 164ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

В задоволенні заяви в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» судового збору та витрат на правову допомогу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили після її підписання.

Суддя З.М. Сухаревич