Решение № 109333371, 27.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року Справа № 160/1108/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-2) , в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової діяльності відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.07.1980 року;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_2 від 01.11.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.07.1980 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії від 26.10.2022 року, призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.10.2022 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач 05.12.2022р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте, оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.12.2022 року №046450010221 позивачеві протиправно відмовлено у призначенні пенсії, а також у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки по батькові позивача не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 ; періоду навчання з 01.09.1978р. по 20.07.1980р. згідно з дипломом №5154 та довідкою №74 від 08.11.2022р., оскільки по батькові позивача, вказане у цих документах, не відповідає його паспортним даним; періоду роботи в колгоспі з 1983р. по 2000р. згідно з архівною довідкою №С-560 від 25.10.2022 року, оскільки вказане в ній по батькові позивача не відповідає його паспортним даним; відтак, страховий стаж позивача, за позицією пенсійного органу, склав лише 9 років 4 місяці 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, однак, наведені доводи оскаржуваного рішення є безпідставними та необґрунтованими, позаяк на титульній сторінці трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ПІБ власника зазначено російською мовою як « ОСОБА_1 », що, в свою чергу, відповідає паспортним даним позивача, зазначеним українською мовою як « ОСОБА_1 », відтак, трудова книжка позивача, як основний документ про трудову діяльність працівника, підтверджує стаж роботи та навчання ОСОБА_1 , оскільки містить відповідні записи з цього приводу, а наявність розбіжностей у зазначенні по батькові позивача в довідці №74 від 08.11.2022р. та в архівній довідці №С-560 від 25.10.2022 року на зарахування цих періодів роботи та навчання до загального трудового стажу позивача не впливає, бо відповідні записи про ці періоди містяться в трудовій книжці і такі записи в ній є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. При цьому формальні недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу особи певних періодів її роботи та навчання, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах у певний період.

Таким чином, пенсійний орган, відмовляючи зарахувати всі періоди роботи та навчання позивача, вказані в його трудовій книжці, до загального трудового стажу позивача, діяв необґрунтовано та в такий спосіб, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 року. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1108/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 10.02.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

09.02.2023 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Вінницькій області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, до страхового стажу позивача на обґрунтованих підставах не зараховано періоди його навчання та роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , оскільки існує ряд розбіжностей між по батькові позивача, зазначеному на титульній сторінці цієї трудової книжки, та по батькові позивача, вказаному у його паспорті, а також по батькові позивача, вказаному у наданих архівних довідках. Так, період навчання з 01.09.1978 року по 20.07.1980 року не може бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки існує розбіжність між по батькові, вказаному в дипломі №5154 від 13.07.1978р., та по батькові, вказаному у паспорті позивача, а саме: « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 », відповідно. Крім цього, по батькові позивача, вказане у довідці №74 від 08.11.2022 року, також не співпадає з паспортними даними ОСОБА_1 . Також період роботи в колгоспі з 1983 року по 2000 рік згідно з архівною довідкою №С-560 від 25.10.2022 року не може бути зарахований до трудового стажу позивача, оскільки існує розбіжність між по батькові, вказаному в архівній довідці №С-560 від 25.10.2022 року, та по батькові, зазначеному у паспорті позивача, а саме: « ОСОБА_4 » - « ОСОБА_3 », відповідно. Таким чином, загальний страховий стаж позивача склав 9 років 4 місяці 16 днів (зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу), чого недостатньо для призначення пенсії за віком в 60 років. Виходячи із зазначеного, Головним управлінням у Вінницькій області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

23.02.2023 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що пенсійним органом при розгляді заяви позивача про призначення пенсії та всіх доданих до неї документів було встановлено, що надані документи містять ряд недоліків, наявність яких виключає можливість зарахування певних періодів роботи та навчання до загального страхового стажу позивача, необхідного для призначення пенсії. Так, до страхового стажу позивача не зарахований період роботи і навчання згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки на її титульному аркуші вказано по батькові як « ОСОБА_5 », що не відповідає паспортним даним позивача. Також до страхового стажу позивача не зарахований період роботи згідно з довідкою №С-560 від 25.10.2022р., оскільки вказане у ній по-батькові « ОСОБА_4 » не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 . Згідно з наданими документами загальний стаж роботи позивача становить 9 років 4 місяці та 16 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Зважаючи на вищевикладене, відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

Також разом із відзивом на позовні заяву ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2023 року надано завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.12.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, зокрема: трудову книжку серії НОМЕР_1 від 21.07.1980 року, заповнену російською мовою на ім`я « ОСОБА_1 »; Атестат №5154, виданий на ім`я « ОСОБА_1 », про навчання у міському професійно-технічному училищі №10 м. Дніпропетровська; довідку №74 від 08.11.2022р. про навчання у міському професійно-технічному училищі №10 м. Дніпропетровська, що видана на ім`я « ОСОБА_6 »; архівну довідку №С-560 від 25.10.2022 року про відпрацьовані вихододні ОСОБА_1 у колгоспі ім. Кірова за період з 1983р. по 2000р.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.12.2022р. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням від 08.12.2022 року №046450010221 відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а також відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульній сторінці цієї трудової книжки по батькові не відповідає паспортним даним заявника; періоду навчання з 01.09.1978р. по 20.07.1980р. згідно з дипломом №5154 та згідно з довідкою №74 від 08.11.2022 р., оскільки зазначене в цих документах по батькові не відповідає паспортним даним заявника; періоду роботи в колгоспі з 1983р. по 2000р. згідно з архівною довідкою №С-560 від 25.10.2022р., оскільки зазначене в ній по батькові не відповідає паспортним даним заявника, відтак, страховий стаж позивача складає лише 9 років 4 місяці 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою відповідача-2 у зарахуванні до страхового стажу позивача означених спірних періодів роботи і навчання, а також з відмовою у призначенні йому пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Приписами частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

За приписами п.26 Порядку №637 якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Крім цього, у разі невідповідності ім`я, по батькові та прізвища, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і у трудовій книжці, паспортним даним громадянина України, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974р. №162 (зі змінами) (далі Інструкція №162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1980 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв`язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.

Пунктом 2.5 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з п.2.7 Інструкції №162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.

Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110.

При цьому, п.1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

З наведеного вище наведені приписи ч.2 ст.56 Закону №1788-XII та п.5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії НОМЕР_1 .

Так, з дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_1 слідує, що власником трудової книжки є « ОСОБА_1 » (російською мовою), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заповнення трудової книжки: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Титульний аркуш містить відтиск печатки та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, а також підпис особи на ім`я якої видана трудова книжка.

Суд звертає увагу, що анкетні дані викладені у трудовій книжці на ім`я « ОСОБА_1 » заповнена тільки російською мовою, дані ПІБ українською мовою відсутні.

При цьому відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 23.04.2002р., копія якого наявна в матеріалах справи, прізвище, ім`я та по батькові позивача: - українською мовою: ОСОБА_1 ; - російською мовою: ОСОБА_1 .

Отже, по батькові, вказане у трудовій книжці серії НОМЕР_1 російською мовою не є тотожним по батькові, зазначеному у паспорті позивача серії НОМЕР_4 російською мовою, а саме: є відмінність у написанні по батькові « ОСОБА_5 » (рос.) - у паспорті та « ОСОБА_7 » (рос.) - у трудовій книжці.

Водночас пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що він не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки у відповідності до пункту 2.12 Інструкції №58 він своїм підписом завірив правильність внесених відомостей на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки.

Крім цього, судом встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 міститься запис №1 про навчання ОСОБА_1 в ТУ-10 м. Дніпропетровська з 01.09.1978р. по 15.07.1980р., в якому також вказано, що цей запис зроблено на підставі атестату.

При цьому на підтвердження періоду навчання у міському професійно-технічному училищі №10 м. Дніпропетровська позивачем було надано до пенсійного органу:

- атестат №5154, виданий на ім`я « ОСОБА_1 » (рос.) про навчання у міському професійно-технічному училищі №10 м. Дніпропетровська;

- довідку №74 від 08.11.2022р., видану Державним професійно-технічним навчальним закладом «Дніпровський професійний залізничний ліцей», згідно з якою « ОСОБА_6 » (на російській мові в поіменній книзі), 1962 року народження, дійсно навчався в ТУ №10 м. Дніпропетровська (нині ДПЗЛ) з 01.09.1978 року по 15.07.1980р.за професією слюсар по ремонту рухомого складу тепловозів; його порядковий номер 5478 по «Поіменній книзі учнів» денного відділення;

- витяг з Поіменної книги учнів Технічного училища №10 м. Дніпропетровська, згідно з яким під порядковим номером 5478 значиться учень « ОСОБА_6 », 1962 г.р. (на російській мові).

Таким чином, надані позивачем на підтвердження періоду навчання у міському професійно-технічному училищі №10 м. Дніпропетровська документи містять різні відомості щодо по батькові особи, на ім`я якої вони були видані, а саме: « ОСОБА_5 » (рос.) - у трудовій книжці, « ОСОБА_8 » (рос.) у атестаті №5154, « ОСОБА_2 » (рос.) у довідці №74 від 08.11.2022р. та у витязі з Поіменної книги учнів Технічного училища №10 м. Дніпропетровська, в той час, як згідно з паспортом позивача його по батькові російською мовою « ОСОБА_7 ».

Судом також встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 містяться записи №№4-5 про період роботи ОСОБА_1 в колгоспі імені ОСОБА_9 з 01.12.1983р. по 26.02.2000р., згідно з якими 01.12.1983р. останнього прийнято у члени колгоспу ім. Кірова шофером відповідно до наказу №12 від 15.12.1983р. та звільнено у зв`язку із ліквідацією КСП ім. Кірова і переведенням в ПСК ім. Кірова 26.02.2000р. згідно з п.5 ст.36 КЗпП на підставі протоколу загальних зборів №2 від 25.02.2000р. При цьому, у розділі трудової книжки серії НОМЕР_1 «Відомості про заохочення» зазначено роки праці, прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві та його виконання, однак, за період з 1983р. по 1995р. не вказано яка саме із вказаної кількості річного мінімуму участі в громадському господарстві є прийнятою у колгоспі, а яка є безпосередньо виконаною ОСОБА_1 (вказано лише цифри без розмежування до чого саме вони відносяться).

При цьому, на підтвердження періоду роботи в колгоспі імені Кірова з 01.12.1983р. по 26.02.2000р. ОСОБА_1 надано архівну довідку №С-560 від 25.10.2022р., видану Комунальною установою «Новомосковський районний трудовий архів», згідно з якою у книгах обліку розрахунків з оплати праці працівникам колгоспу ім. Кірова за період з 193 року по 2000 рік є дані про відпрацьовані вихододні саме ОСОБА_1 (підстава: ф.68 оп 1-ОС).

Відтак, надані позивачем документи на підтвердження періоду роботи в колгоспі імені Кірова з 01.12.1983р. по 26.02.2000р. також містять різні відомості щодо по батькові особи, на ім`я якої вони були видані, а саме: « ОСОБА_5 » (рос.) - у трудовій книжці, « ОСОБА_8 » (рос.) в архівній довідці №С-560 від 25.10.2022р., в той час, як згідно з паспортом позивача його по батькові російською мовою « ОСОБА_7 ».

Отже, у даному випадку встановленню підлягає факт приналежності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 та атестату №5154, виданого Технічним училищем №10 м. Дніпропетровська, який, з урахуванням вищенаведених приписів п.26 Порядку №637, може бути встановлений лише у судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що встановлення юридичного факту врегульовано нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та вирішення даного питання відновиться до підсудності місцевих загальних судів.

Так, відповідно до положень п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Таким чином, суд роз`яснює позивачеві, що встановлення фактів, що мають юридичне значення регулюється розділом ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України». Питання встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а є повноваженнями виключно загальних місцевих судів.

У зв`язку із розбіжностями в написанні по-батькові позивача у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , атестаті №5154, виданому Технічним училищем №10 м. Дніпропетровська, в довідці №74 від 08.11.2022р., у витязі з Поіменної книги учнів Технічного училища №10 м. Дніпропетровська та в архівній довідці №С-560 від 25.10.2022р. з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 23.04.2002р., на ім`я ОСОБА_1 (українською мовою) та російською мовою на ім`я « ОСОБА_1 », суд зазначає про необхідність встановлення факту приналежності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 та атестату №5154 у судовому порядку, для чого позивачеві необхідно звернутись із урахуванням правил підсудності до місцевого суду загальної юрисдикції із заявою відповідно до розділу ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України» про встановлення факту, що має юридичне значення, що, у разі задоволення такої заяви, дасть позивачу можливість у подальшому звернутися до відповідача для забезпечення можливості включення спірних періодів роботи і навчання до його загального страхового (трудового) стажу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірні періоди роботи та навчання ОСОБА_1 правомірно та обґрунтовано не були зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до загального трудового (страхового) стажу позивача, відтак, оскаржуване рішення №046450010221 від 01.11.2022 року в цій частині є правомірним та скасуванню не підлягає.

Також суд не знаходить підстав для визнання протиправним і скасування спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046450010221 від 01.11.2022 року і в іншій частині щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оскільки, згідно з відомостями пенсійної справи позивача його загальний страховий стаж становить лише 9 років 4 місяці 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком у розумінні приписів статті 26 Закону №1058-IV.

Відтак, задоволенню не підлягають і похідні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.07.1980 року та переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії і призначити йому пенсію з 26.10.2022 року.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання розподілу судових витрат врегульовано ст.139 КАС України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до приписів ст.139 КАС України позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 27.02.2023 року.

Суддя: О.М. Турова