Приговор № 109331849, 03.03.2023, Барський районний суд Вінницької області

125/580/22

1-кп/125/88/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2023 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бар Вінницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2021за № 12021025140000214 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Регентівка, Барського району Вінницької області, місце проживання: АДРЕСА_1 , освіта повна загальна середня, не працевлаштований, розлучений, судимості відсутні,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України

У С Т А Н О В И В:

08.10.2021 о 20:45 ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи поза службою, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на ділянці польової дороги між с. Мигалівці та с. Регентівка Барської МТГ, Жмеринського району Вінницької області, на ґрунті неприязних особистих відносин із своєю колишньою дружиною ОСОБА_7 , почав ображати її нецензурною лайкою та реалізовуючи свій умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар кулаком правої руки у праве плече ОСОБА_7 , від чого остання відчула різкий біль. Після чого, ОСОБА_5 , умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки повторно наніс ОСОБА_7 ще один удар кулаком правої руки в область живота, від чого остання відчула різкий біль в животі.

Тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_7 за вищевикладених обставин у вигляді синця по зовнішній поверхні правого плеча в середній третині, за ознакою розладу здоров`я (тривалістю не більш як шість днів) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасного розгляду здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною1статті 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_7 , належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, подавала заяви про проведення підготовчого засідання і судового розгляду без її участі у зв`язку із перебуванням за кордоном. 01.03.2023 надіслала до суду заяву, підписану електронним підписом, у якій просила провести наступне судове засідання без її присутності у зв`язку із перебуванням за кордоном і просила призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що свідчить про підтримання нею висунутого обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 після оголошення висунутого обвинувачення і роз`яснення суті обвинувачення під час висловлення позиції захисту зазначив, що повністю визнає свою винуватість у вчиненні проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

Під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що 08.10.2021 близько восьмої години вечора він з братом та односельчанином їхав з села Мигалівці в сторону села Регентівка. Коли виїхали на польову дорогу, у тракторі закінчилось пальне. Брат пішов додому по пальне, а він з односельчанином залишився чекати в причепі. Поряд стояли два буси, один на узбіччі, а інший на проїжджій частині. ОСОБА_5 підійшов до буса, відкрив двері та побачив колишню дружину, і сказав їй, щоб вона перепаркувала автомобіль, з`їхала на узбіччя. Колишня дружина висловилась в сторону ОСОБА_5 нецензурною лайкою. Разом із нею в автомобілі знаходився ОСОБА_8 , який подзвонив у поліцію і повідомив, що ОСОБА_5 керує трактором у стані алкогольного сп`яніння. Тоді потерпіла разом із ОСОБА_9 вийшли з автомобіля, і між ними зав`язався конфлікт, колишня дружина хотіла вдарити ОСОБА_5 по обличчю, він поставив руку, сварка продовжилась. Тоді під`їхав ще один автомобіль, в якому була особа на ім`я ОСОБА_10 , який підійшов до обвинуваченого, взяв його за шию та хотів повалити на землю. ОСОБА_5 вирвався, і коли падав схопив потерпілу за руку, але не встояв і впав. Тоді вона вдарила його два рази в живіт, а Ліпський наніс удар в область голови, а другий раз по руках. Після чого ОСОБА_10 сказав, що їде поліція, щоб вони заспокоїлись. Потерпіла сказала поліції, що обвинувачений їхав у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_5 пояснював поліцейським, що керував трактором брат, він зараз прийде, однак поліцейські з пояснень свідків ОСОБА_9 і потерпілої, склали на нього протокол за статтею 130, оскільки він їхав у стані сп`яніння. Після чого потерпіла сказала, що напише заяву за те, що обвинувачений її побив.

Обвинувачений зазначив, що не пам`ятає факту нанесення потерпілій тілесних ушкоджень. Також вказав, що не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Зазначив, що вину визнає оскільки під час того, як захищався міг вдарити потерпілу, однак не пам`ятає, щоб він навмисно її бив. Щодо факту побиття ОСОБА_5 потерпілою та ОСОБА_9 , він звертався із заявою, було порушено кримінальну справу, однак рішення по ній ще не прийнято. Обвинувачений повідомив, що в нього неприязні відносини із потерпілою, тому що вона перешкоджає йому бачитись із дитиною.

На запитання прокурора, чи визнає обвинувачений свою вину, останній зазначив, що визнає вину. На уточнююче запитання суду, чи добровільною є така позиція, чи не висловлена вона під тиском, обвинувачений зазначив, що твердження про повне визнання вини висловлене ним добровільно і без будь-якого тиску.

Зміст наданих обвинуваченим під час допиту показань, і неодноразове уточнення загальної позиції сторони захисту під час судового розгляду свідчить про те, що обвинувачений свою вину визнає, частково визнає обставини, викладені в обвинувальному акті, однак намагається применшити ступінь вини і суспільну небезпеку вчиненого, представити ситуацію нанесення тілесних ушкоджень колишній дружині у вигідному ракурсі.

Враховуючи позицію сторони захисту, яка не оспорювала вини обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, стороною обвинувачення представлено суду лише письмові та електронні (відеозаписи) докази.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими та електронними доказами, належність, допустимість і достовірність яких сторона захисту не оспорювала.

Зокрема, даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 12021025140000214 станом на 23.05.2022 підтверджується, що відомості про вчинення кримінального проступку 09.10.2021 були належним чином внесені до реєстру за заявою потерпілої ОСОБА_7 про нанесення їй тілесних ушкоджень.

Даними протоколів огляду від 14.05.2022, 17.05.2022 з додатками: компакт-диском DVD+R 16x 4.7GB з надписом «Perfeo», компакт-диском CD-R 52x DATA/VIDEO 700MB/80 MIN з надписом «VIDEX MAMBA», на яких містяться відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських та відеозаписи, надані потерпілою з відображенням подій, які мали місце 08.10.2021, підтверджується конфліктна ситуація між обвинуваченим та потерпілою, присутність на місці події свідка ОСОБА_11 , складання на місці поліцейськими адміністративних матеріалів за статтею 130 КУпАП. В протоколі від 17.05.2022 та на відеозаписі, який є додатком до нього, зафіксовано як потерпіла ОСОБА_7 повідомляє, що у неї болить живіт.

Механізм нанесення обвинуваченим ударів потерпілій і отримання нею тілесних ушкоджень підтверджується даними протоколів слідчих експериментів за участі потерпілої, свідка і висновком експерта, дані яких повністю узгоджуються між собою.

Зокрема, згідно з даними протоколу слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 16.04.2022 з додатком (картою пам`яті micro CD 32 GB), потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_12 наніс їй всього три удари. Так, перший, коли ОСОБА_7 перебувала на водійському місці свого автомобіля. В цей момент ОСОБА_12 підійшов до автомобіля з пасажирської сторони, та перебуваючи справа від водія, кулаком правої руки наніс один удар в праву руку (вище ліктя в плечову частину) ОСОБА_7 . Далі, перебуваючи на вулиці, біля автомобіля Інни, ОСОБА_12 наніс повторний удар правою рукою в живіт ОСОБА_7 . Після цього, знаходячись на тракторі, та перебуваючи на водійському місці, ОСОБА_12 наніс ще один удар правою рукою в верхню праву частину спини ОСОБА_7 .

Згідно з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 13.04.2022 за участі свідка ОСОБА_11 , свідок повідомив, що ОСОБА_12 наніс ОСОБА_7 всього три удари. Перший відбувся, коли ОСОБА_7 перебувала на водійському місці свого автомобіля. В цей момент ОСОБА_12 підійшов до вказаного автомобіля з пасажирської сторони, та перебуваючи з права від водія, кулаком правої руки наніс один удар в праву руку (вище ліктя в плечову частину) ОСОБА_7 . Далі, перебуваючи на вулиці, біля автомобіля Інни, ОСОБА_12 наніс повторний удар правою рукою в живіт ОСОБА_7 . Після цього, знаходячись в кабіні трактора, та перебуваючи на водійському місці, ОСОБА_12 наніс ще один удар правою рукою в грудну клітину ОСОБА_7 , від чого останню відштовхнуло від трактора.

Отримання потерпілою легких тілесних ушкоджень у виді синця по зовнішній поверхні правого плеча в середній третині, підтверджується висновкомексперта Барськоговідділення Вінницькогообласного бюросудово-медичноїекспертизи Вінницькоїобласної ради№143від 09.10.2021за результатамипроведення судово-медичноїекспертизи. Згідно із вказаним висновком, синець по зовнішній поверхні правого плеча в середній третині за медико-морфологічними ознаками виник внаслідок травмуючої дії-удару (контрудару), тупим твердим предметом (предметами), по давності утворення може відповідати терміну 08.10.2021 та за ознакою розладу здоров`я (тривалістю не більш як шість днів) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасного розгляду здоров`я (п.2.3.2. «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995р.).

Ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_5 і потерпіла ОСОБА_7 є колишнім подружжям, підтверджуються рішенням Барського районного суду Вінницької області від 23.11.2018, що набрало законної сили 26.12.2018. Вказаним рішенням суду було розірвано шлюб, який був зареєстрований між обвинуваченим і потерпілою 15.04.2016 виконавчим комітетом Мигалівської сільської ради Барського району Вінницької області (актовий запис №1).

Згідно з постановою Барського районного суду Вінницької області від 02.02.2022 у справі №125/1786/21 обвинуваченого ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Згідно з даними єдиного державного реєстру судових рішень в режимі загального доступу була залишена без змін апеляційною інстанцією та набрала законної сили 11.03.2022. Наведеним підтверджується перебування обвинуваченого під час нанесення тілесних ушкоджень у стані алкогольного сп`яніння.

Ті обставини, що обвинувачений на момент скоєння кримінального проступку був працівником правоохоронного органу, мав звання старшого сержанта поліції і займав посаду помічника чергового чергової частини відділення поліції № 1 Жмеринського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підтверджуються даними наказу начальника ГУНП у Вінницькій області № 225 о/с від 31.12.2020, даними посадової інструкції ОСОБА_5 , затвердженої начальником Відділення поліції №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області 04.05.2021.

На момент вчинення кримінального проступку обвинувачений не перебував при виконанні службових обов`язків, оскільки наказом ГУНП від 07.09.2021 №144 о/с йому було надано чергову відпустку з 08.10.2021 по 11.10.2021.

Згідно з наказом начальника ГУНП у Вінницькій області № 174 о/с від 28.10.2021 обвинуваченого було звільнено зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.

Таким чином, надані стороною обвинувачення докази, які є належними і допустимими, в сукупності із показаннями обвинуваченого у судовому засіданні, суд визнає достатніми для висновку про те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно дочастини 1статті 65Кримінального кодексуУкраїнисуд призначаєпокарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене ОСОБА_5 діяння є кримінальним проступком. Характер вчиненого діяння визначає непропорційне насильство, яке застосував обвинувачений, який будучи на той момент працівником поліції, мав спеціальну фізичну підготовку, був фізично розвинутий, що підтверджується даними його службової характеристики, виданої начальником ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області від 10.11.2021, до потерпілої, яка такої спеціальної фізичної підготовки не мала.

Як дані, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує дані таких документів: довідок КНП «Барська міська лікарня», КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради», КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради», за якими ОСОБА_5 під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; службової характеристики помічника чергового чергової частини ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_5 , за якими під час проходження служби він зарекомендував себе в цілому добре, проте був звільнений у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.

Згідно із довідкою з інформаційної системи МВС №878/хм-вс/14-01-04-22 від 01.04.2022, ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставин, які пом`якшують покарання відповідно до приписів статті 66 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Суд вважає помилковим посилання сторін на щире розкаяння обвинуваченого, оскільки таке не підтвердилося під час судового розгляду.

Так, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює правопорушення, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Подібні правові висновки викладені у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 643/13256/17, які суд враховує у цій справі.

Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 559/1037/16-к.

Суд враховує, що обвинувачений під час судового розгляду не продемонстрував усвідомлення суспільної небезпеки і справжнього щирого жалю з приводу вчиненого, осуду своєї поведінки і готовності нести відповідальність. Під час надання показань обвинувачений намагався применшити свою провину і виправдати застосування насильства, частково перекладаючи вину на саму потерпілу, чим не продемонстрував поваги до фізичної недоторканності іншої особи. Вказане свідчить про відсутність щирого розкаяння обвинуваченого.

В обвинувальному акті прокурор вказував, що тілесні ушкодження нанесені колишній дружині обвинуваченого, тобто виклав обставину, яка відповідно до пункту 6-1 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України є такою, що обтяжує покарання. Вказана обставина підтвердилася під час судового розгляду на підставі наданого стороною обвинувачення письмового доказу - копії рішення суду про розірвання шлюбу.

Отже, суд враховує вказану обставину як таку, що обтяжує покарання.

Крім того, обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обираючи міру покарання суд враховує наявність двох вказаних обставин, що обтяжують покарання, а також характер застосованого насильства, яке було непропорційним, що збільшує суспільну небезпеку вчиненого.

Водночас, суд враховує й характеристики особи винного, який не ухилявся від суду, хоч і не беззастережно, однак визнав свою винуватість, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання і сталі соціальні зв`язки, майновий стан обвинуваченого, який є непрацевлаштованим.

Зваживши обставини, які свідчать на користь обрання міри покарання більшої від найнижчої межі, а також ті, які зменшують суспільну небезпеку вчиненого, суд вважає за неможливе призначити обвинуваченому найменшу міру покарання у виді штрафу, оскільки характер вчиненого насильства, наявність двох обставин, які обтяжують покарання і відсутність щирого розкаяння значно переважають встановлені позитивні обставини.

Отже, необхідним покаранням, яке сприятиме досягненню його мети і вихованню в обвинуваченого поваги до права інших людей на вільне від насильства життя, запобігатиме вчиненню насильницьких дій в майбутньому буде покарання у виді громадських робіт, достатнім строком яких буде 100 (сто) годин.

Цивільний позов потерпілою у кримінальному провадженні заявлено не було.

Заходи забезпечення кримінального провадження, не вживалися.

За даними обвинувального акта процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальних документів про визнання речей речовими доказами, інформації щодо речових доказів у кримінальному провадженні, долю яких слід вирішити, сторони не надали.

Керуючись статтями 368, 370, 374, 395 КПК Українисуд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.

Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Барський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій і прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Юлія САЛДАН