Решение № 109327221, 09.02.2023, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/437/22

Провадження № 2/216/1143/23

РІШЕННЯ

іменем України

09 лютого 2023 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Гулковського О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідач звернувся до суду з вимогами про солідарне стягнення зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 6553,67 грн, інфляційні збитки в розмірі 1840,45 грн, 3% річних в розмірі 303,58 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 2481,00 грн. Разом з цим, до позову не додано належних і допустимих доказів існування спірних правовідносин, так і існування спірних зобов`язань, а також і обсягів спірних зобов`язань, що свідчить про відсутність цивільно-правових відносин. Споживач був зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, який виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Натомість до позову не додано ні укладеного договору, ні проєкту такого договору. Позивач вважає, що для набуття статусу виконавця послуг є обов`язковим укладення договору про надання послуг, який відповідає типовому договору, оскільки укладення такого договору є обов`язком споживача лише за умови, що запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Крім того, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт виконання ним робіт послуги з утримання, як за адресою: АДРЕСА_1 , так і взагалі в цьому будинку, чим порушене право позивача на отримання своєчасних належних послуг. Крім того, відсутні законні підстави для нарахування та стягнення 3% річних і індексу інфляції за час прострочення зобов`язань, оскільки такого прострочення не існує ні фактично, ні формально, оскільки сам кредитор, яким себе вважає відповідач, не вчинив дії до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок. Послуга з утримання житлового будинку та прибудинкової території надаватись відповідачем не могла, оскільки її надання не передбачена законом, а усі роботи, які відносяться до цієї послуги виконуватись не могли. За таких обставин, позивач просив суд: стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 32500,00 грн.

Ухвалою суду від 11 січня 2023 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Крім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та не надав суду відзив на позовну заяву.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядаєсправу впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленнясторін занаявними усправі матеріалами.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 17 частини 1 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

За статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободвизнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі статтею 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами цьогоЗаконує органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття1, частина друга статті3, стаття19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Судом встановлено, що позивач є споживачем житлово-комунальних послуг квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які з 01.02.2014 надає ТОВ «Сітісервіс-КР» як управитель будинків, споруд та прибудинкової території у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.

Таким чином, між позивачем та відповідачами існували фактичні договірні правовідносини, передбаченіст.11 ЦК України.

Відповідно дост. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст.20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У відповідності до п. 1 ст. 10Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-ХII, з наступними змінами і доповненнями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків. Згідно п. 7 зазначених Правил, затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 року, власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ст.ст. 64, 156 ЖК Україниповнолітні члени сім`ї несуть з наймачем (власником) солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 3, частини 5,ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, законодавством встановлений обов`язок споживача сплачувати в повному обсязі спожиті комунальні послуги. Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідачів коштів за надання житлово-комунальних послуг. А тому, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі № 3- 184цс14 та від 20 квітня 2016 року по справі № 6-2951 цс-15.

Згідно з вимогамист. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно дост. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із вимогч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу та 3% річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених устатті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбаченаст. 625 ЦК України.

Вищевказані нормисвідчать проте,що відповідач діяв в межах своїх повноважень.

Також, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22листопада 2022року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 6553,67 грн, суму інфляційних збитків в розмірі 1840,45 грн, та 3% річних в розмірі 303,58 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» судовий збір у сумі 1240,50 грн з кожного.

Відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Критеріями визначення розміру відшкодування моральної шкоди є характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди; тривалість негативних наслідків (короткочасні, тривалі, довічні); істотність вимушених змін у способі життя потерпілого (неістотні, істотні). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері слід також враховувати характер стосунків позивача та померлого за час його життя: сімейний стан позивача, ступінь близькості, спільно чи окремо проживали, способи та регулярність спілкування тощо.

Суд при визначенні розміру морального відшкодування, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ІІПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 6 статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Разом зцим,матеріали справине містятьжодних доказів,які бпідтверджували незаконністьчи неправомірністьдій товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР», які б могли спричинити позивачу моральної шкоди, та які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, саме на тих умовах які заявлені позивачем, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

За приписами частини 1 статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 137, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовної заяви відмовлено, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати повинні бути покладені на позивача.

Однак, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, відповідно до ст.141ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 1, 6, 8, 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про захист прав споживачів», 5-8, 12-19, 23, 76, 77, 81, 89, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 277-279, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Сітісервіс-КР»про стягненняморальної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП:не встановлено, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР», місце проживання (знаходження): 50024, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд. 9А, ЄРДПОУ 38788964.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ