Решение № 109299698, 28.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023 cправа № 914/1507/22

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Дицької С.З., розглядаючи матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТРАНС ЛОГІСТИК»

про ухвалення додаткового рішення у справі

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТРАНС ЛОГІСТИК», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР», м. Львів

про: стягнення 1 291 801,46 грн.

За участю представників сторін:

від заявника (позивача): не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САН-ТРАНС ЛОГІСТИК» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» про стягнення 1 291 801,46 грн. за договором поставки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 р. у справі №914/1507/22 позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТРАНС ЛОГІСТИК» задоволено.

В судовому засіданні 31.01.2023 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТРАНС ЛОГІСТИК» поступило клопотання про долучення доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 02.02.2023р. розгляд питання про розподіл судових витрат призначено до розгляду на 14.02.2023р.

13.02.2023р. від представника відповідача поступили письмові заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Судове засідання 14 лютого 2023р. о 10:15 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 14.02.2023р. розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення було призначено на 28.02.2023р.

Відповідно до ч.1,3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву позивача, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне:

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «САН-ТРАНС ЛОГІСТИК» (замовник) та адвокатом Паніотовим О.К. (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №15/06-22 від 15.06.2022р.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, виконавець зобовязується надавати замовнику правничу допомогу в судовому процесі по господарській справі за позовом замовника до ТОВ «Баушпар», що може включати в себе: аналіз документів, надання консультацій з правових питань, підготовку претензій, листів, підготовку процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь в судових засідання.

В п. 4.1. договору сторони погодили ціну договору в розмірі:

-Підготовка позовної заяви 15 000,00 грн.;

-Підготовка відповіді на відзив 5 000,00 грн;

-Участь виконавця в судовому засіданні 5000 00, грн. (безпосередня участь в Господарському суді Львівської області) або 2 500,00 грн. (участь в режимі відеоконференції).

Як зазначається адвокатом позивача, у межах даного договору ним було надано позивачу правову допомогу на загальну суму 37 500,00 грн., а саме:

-Підготовка позовної заяви 15 000,00 грн.;

-Підготовка відповіді на відзив 5 000,00 грн;

-Участь виконавця в судовому засіданні в режимі відеоконференції 23.08.2022р. 2 500,00 грн.;

-Участь виконавця в судовому засіданні в режимі відеоконференції 04.10.2022р. 2 500,00 грн.;

-Участь виконавця в судовому засіданні в режимі відеоконференції 15.11.2022р. 2 500,00 грн.;

-Участь виконавця в судовому засіданні в режимі відеоконференції 29.11.2022р. 2 500,00 грн.;

-Участь виконавця в судовому засіданні в режимі відеоконференції 20.12.2022р. 2 500,00 грн.;

-Участь виконавця в судовому засіданні в режимі відеоконференції 10.01.2023р. 2 500,00 грн.;

-Участь виконавця в судовому засіданні в режимі відеоконференції 31.01.2022р. 2 500,00 грн.;

В підтвердження понесення зазначених вище витрат, позивач надав суду платіжне доручення №3266 від 29.06.2022р. на суму 15 000,00 грн.; платіжне доручення №3445 від 31.08.2022р. на суму 2500,00 грн.; платіжне доручення №3601 від 26.10.2022р. на суму 5000,00 грн.; платіжне доручення №3746 від 07.12.2022р. на суму 7500,00 грн.; платіжне доручення №3880 від 16.01.2023р. на суму 2500,00 грн.; платіжне доручення №3882 від 16.01.2023р. на суму 5000,00 грн.

Таким чином, позивач просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача 37 500,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Заперечення відповідача.

Відповідач просить суд відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу з наступних підстав:

1.Незаявлення представником позивача відповідної заяви в порядку ст. 129 ГПК України.

2.Представником позивача не надано документ, а саме акт приймання-передачі виконаних робіт та/або рахунок на оплату, в якому б зазначався детальний опис наданих послуг під час розгляду справи, що не узгоджується з приписами ч. 3 ст. 126 ГПК України.

3.Представником позивача не доведено, що оплата ТОВ «СТ Логістик», на підтвердження якої надано вищенаведені платіжні доручення, проведена за надання правової допомоги в судовому процесі по даній господарській справі.

4.Заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу є неспівмірними з обсягом наданих послуг.

Розглянувши подану заяву, суд, при ухваленні додаткового рішення, виходить з наступного:

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Верховним судом (в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019р. у справі №5023/5587/12) зроблено правовий висновок, що для цілей розподілу судових витрат судом необхідно встановити:

-розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, що визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги;

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із висновками, наведених у постанові Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

- Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права;

- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, в договорі про надання правової допомоги сторонами було визначено конкретний розмір та вартість послуг адвоката, а саме 15 000,00 грн. за написання позовної заяви, 5 000,00 грн. за підготовку відповіді на відзив та по 2 500,00 грн. за кожне судове засідання, в якому адвокат брав участь в режимі відеоконференції.

Так, позовна заява та відповідь на відзив містяться в матеріалах справи, що в свою чергу підтверджує надання адвокатом такого виду юридичної допомоги на суму 20 000, 00 грн..

Також, як вбачається з протоколів судових засідань від 23.08.2022р., 04.10.2022р., 15.11.2022р., 29.11.2022р., 20.12.2022р. 10.01.2023р., 31.01.2023р. в даних судових засіданнях в режимі відеоконференції брав участь адвокат позивача Паніотов Олег Констянтинович. Відтак, відповідно до п. 4.1 договору про правову допомогу, позивач зобов`язаний відшкодувати адвокату по 2 500,00 грн. за кожне судове засідання, що в загальному розмірі складає 17 500,00 грн.

З огляду на наведене, враховуючи фіксований розмір кожного виду правової допомоги, яка визначена договором, позивач має відшкодувати адвокату 37 500,00 грн. Так, представником позивача надано суду платіжні доручення про сплату таких коштів, що вже було здійснено позивачем.

У своїх заперечення представник відповідача звертала увагу суду на те, що в згаданих платіжних дорученнях є посилання в призначенні платежу на різні рахунки, однак самих рахунків позивач не представляє, що на думку відповідача свідчить про недоведеність реального понесення витрат позивачем на розгляд даної господарської справи.

Стосовно наведеного, суд звертає увагу відповідача на те, що ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачає можливість стягнення судових витрат на правову допомогу, які ще не понесені стороною, а мають бути понесені в майбутньому. Таким чином, закон не вимагає станом на час ухвалення додаткового рішення пред`явлення доказів оплати адвокатських витрат стороною. Натомість, основною передумовою відшкодування таких витрат закон називає наявність доказів, що підтверджують обсяг наданих послуг.

Суд наголошує на тому, що обсяг наданих послуг є доведений матеріалами справи, про які вже суд зауважував вище, зокрема це стосується таких документів як позовна заява, відповідь на відзив та підтверджену протоколами судових засідань участь адвоката позивача у 7 (семи) судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Що стосується заперечення відповідача в частині відсутності детального опису наданих послуг та акту їх приймання, то суд наголошує на відсутності необхідності надання детального опису правової допомоги, оскільки обраний фіксований порядок обчислення гонорару цього не вимагає. Це підтверджується і правовою позицією Верховного суду у справі №640/18402/19 від 28.12.2020р.

Суд також спростовує твердження відповідача про те, що позивач не звертався до суду із заявою про відшкодування таких витрат в порядку передбаченому ст. 129 ГПК України. Так, в позовній заяві було вказано орієнтовний розмір вже понесених витрат та передумови, за яких вони ще будуть понесені залежно від ходу судового процесу. Крім того, в останньому судовому засіданні перед судовими дебатами позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень, як конкретних доказів понесення адвокатських витрат та просив суд одночасно при ухваленні рішення по основній справі також здійснити розподіл і адвокатських витрат. Однак, розгляд питання про ухвалення додаткового рішення по судових витратах було призначено судом ухвалою на іншу дату для забезпечення відповідачу можливості висловити свої заперечення на заявлені позивачем витрати на правову допомогу.

Таким чином, суд прийшов до висновку про підтвердження надання адвокатом позивача послуг в ході розгляду даної справи на загальну вартість 37 500,00 грн., розмір яких було обумовлено сторонами в договорі про надання правової допомоги від 15.06.2022р.

Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019р. у справі №5023/5587/12).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені критерії суд прийшов до висновку заяву позивача задовольнити повністю в сумі 37 500,00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТРАНС ЛОГІСТИК» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

2. Стягнути з тягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАУШПАР (79020, м. Львів, вул. Варшавська, 136, кв.30, ідентифікаційний код 41001204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САН-ТРАНС ЛОГІСТИК (03194, м. Київ, бульвар Кольцова, 14Д, офіс 610, ідентифікаційний код 39743374) 37 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.03.2023р.

Суддя Юркевич М.В.