Решение № 109239290, 17.02.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2023м. ХарківСправа № 922/2241/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА", м. Київ до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків про про стягнення 750603,33 грн. за участю представників:

позивача - Перетятько В.Є.

відповідача - Жаворонкова Г.С

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (м. Київ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" (м. Харків) про стягнення 750603,33 грн., яка складається з: 660363,28 грн. - інфляційні втрати; 90240,05 грн. - 3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2241/22 за правилами загального позовного провадження.

08.12.2022 від позивача надійшли документі для долучення до матеріалів справи.

13.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

28.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.01.2023 від відповідача надійшли заперечення по справі.

Ухвалою від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2241/22 за правилами загального позовного провадження.

07.02.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

08.02.2023 від відповідача надійшла заява про зменшення 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.23 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2023 заперечував проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" та Комунальним підприємством "Харківводоканал" 31.01.2022 року укладено договір постачання природного газу №44/1-ПЦ/22. Додатковою угодою №1 від 15.02.2022р. сторонами вносилися зміни до договору постачання природного газу №44/1-ПЦ/22.

Згідно пункту 1.1. постачальник зобов`язується поставити споживачу з 31.01.2022 до 31.12.2022 товар: природний газ - код за ДК 021:2015 - 09120000-6 Газове паливо (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених цим договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору №44/1-ПЦ/22, загальний обсяг постачання: 320 тис. м.куб. Щомісячний обсяг постачання визначається споживачем у графіку постачання.

Згідно пункту 1.3. (у редакції додаткової угоди від 15.02.2022р.) договору №44/1-ПЦ/22 графік постачання по місячно: лютий 2022р. в кількості 105 тисяч кубічних метрів; березень 22 р. - в кількості 95 тисяч кубічних метрів; квітень 22 р. - в кількості 16,5 тисяч кубічних метрів; травень 22р. в кількості 1,7 тисяч кубічних метрів; червень 22р. в кількості 7,5 тисяч кубічних метрів; липень 22р. в кількості 9,5 тисяч кубічних метрів; серпень 22р. в кількості 8 тисяч кубічних метрів; вересень 22р. в кількості 1,3 тисяч кубічних метрів; жовтень 22р. в кількості 13,5 тисяч кубічних метрів; листопад 22р. в кількості 62,0 тисяч кубічних метрів.

Відповідно до специфікації, в узгодженій редакції в редакції додаткової угоди №1 від 15.02.22р. природний газ постачається по ціні і в кількості: - з 15.02.22 по 31.12.22 в кількості 320 тис кубічних метрів на загальну суму 13706899,20грн. з ПДВ.

Згідно розділу 3 договору №44/1-ПЦ/22, постачальник протягом місяця постачання газу надає споживачу рахунки на оплату за подекадне споживання газу до 5, 15, 25 числа місяця постачання газу відповідно кожний, в розмірі 30% вартості замовленого обсягу споживання газу. Споживач оплачує надані рахунки шляхом післяоплати протягом 5 календарних днів з моменту виставлення відповідного рахунку. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ проводиться на підставі належним чином оформленого та підписаного обома сторонами Акту приймання - передачі природного газу та остаточного рахунку на оплату за фактично спожитий газ шляхом післяоплати до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно пункту 2.2. (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.02.2022р.) договору №44/1- ПЦ/22 ціна за 1000 куб.м газу, з урахування ПДВ складає: 42834,06 грн. (сорок дві тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 06 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 7139,01 грн (сім тисяч сто тридцять дев`ять грн. 01 коп.).

У лютому 2022 року та березні 2022 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято (спожитої природний газ на суму 5171763,84грн, що підтверджується, зокрема: Актом №9-П від 28.02.2022, згідно якого позивачем поставлено природного газу у загальному обсязі 30.38517 тис куб.м. на суму 1501320,19грн. та Актом №974 від 31.03.2022, згідно якого позивачем поставлено приводного газу у загальному обсязі 90.35435 тис куб.м. на суму 3870243,65 грн. Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

На виконання умов договору в частині остаточних розрахунків, позивачем виставлено відповідачеві рахунки на оплату № 605 від 28.02.22 на суму 1301520,19 грн. та № 1219 від 09.04.22 на суму 3870243,65 грн.

Позивач вказує, що з урахуванням пункту 3 договору заборгованість за лютий 2022 року мала бути сплачена відповідачем до 15.03.2022 (включно), а за березень 2022 року до 15.04.2022 (включно).

У позові позивач вказує, що відповідачем заборгованість за поставлений природний газ у сумі 5171763,84 грн. в строки, обумовлені договором сплачена не була, тому позивач звернувся до суду за захистом свого права.

За твердженнями позивача, станом на 26.10.22 відповідач в період з 16.09.22 по 26.10.22 сплатив на користь позивача грошові кошти в сумі 1510243,65 грн., тому несплачена заборгованості, становить 3661520,19 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що під час розгляду справи №922/806/22 Господарським судом Харківської області було встановлено, що позивач надав відповідачу:

- рахунок №605 від 28.02.2022 року для оплати вартості отриманого природного газу в лютому 2022р.

- рахунок №1219 від 09.04.2022р. року для оплати вартості отриманого природного газу в березні 2022р.

Позивачем зазначається, що відповідач розпочав частково оплачувати отриманий газ з 16.09.2022р. по 26.10.2022 року та сплатив 1510243,65 грн., з яких:

- 504778,15 грн. з призначенням платежу "за природний газ згідно дог.№44/1- ПЦ/22 від 31.01.22 рах.№605 від 22.02.22 в т.ч. ПДВ 20%. 11А-2021-12-31-004344-С";

- 988967,11 грн. з призначенням платежу "за природний газ згідно дог.№44/1- ПЦ/22 від 31.01.22 рах.№1219 від 09.04.22, в т.ч. ПДВ 20%. ЦА-2021-12-31-004344-С"

- 16498,39 грн. з призначенням платежу "за природний газ згідно дог.№44/1 -ПЦ/22 від 31.01.22 рах.№664 від 09.03.22, в т.ч. ПДВ 20%. ПА-2021-12-31-004344-С".

Позивач, в позовній заяві вказав, що оплату в сумі 16498,39 грн. позивач відніс на погашення заборгованості за отриманий природний газ в лютому 2022р., оскільки рахунок №664 від 09.03.22 не надавався, отже зобов`язання погашались ті, що раніше виникнули.

Отже, за твердженнями позивача, станом на 26.10.22р відповідач частково задовольнив вимоги позивача на суму 1510243,65 грн., в зв`язку з чим заборгованість відповідача за отриманий природний газ в лютому та березні 2022р. становить 3661520,19 грн. (три мільйони шістсот шістдесят одну тисячу п`ятсот двадцять гривень дев`ятнадцять копійок), з яких борг за отриманий природний газ в лютому 2022р. - становить 780243,65 грн. (сімсот вісімдесят тисяч двісті сорок три гривні 65 копійок), а борг за отриманий природний газ в березні 2022 року - становить 2881276,54 грн. (два мільйони вісімсот вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят шість гривень 54 копійки).

Також, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач вказує, що станом на 14.11.2022 у відповідача перед позивачем наявне зобов`язання по сплаті трьох відсотків річних та індексу інфляції в сумі 750603,33грн. (сімсот п`ятдесят тисяч шістсот три гривні 33 копійки), які підлягають до стягнення оскільки позивач ставив і ставить вимогу про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що відповідно до п. 8.1 договору №44/1-ПЦ/22 від 31.01.2022, при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору, як-то пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов`язань по цьому договору, чи інших, що не залежать від сторін, обставин, жодна із сторін не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово - промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

Відповідно до п.8.5. договору №44/1-ПЦ/22 від 31.01.2022, у випадках, передбачених у п. 8.1 даного договору термін виконання стороною своїх зобов`язань з даним договором відсувається відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини і їхні наслідки.

Відповідач вказує, що органами місцевого самоврядування, харків`ян було звільнено від обов`язку оплачувати комунальні послуги, у зв`язку з чим рівень нарахувань та надходжень коштів на рахунки підприємства значно зменшився більше ніж на 70%, таким чином, рішення органів державної влади та місцевого самоврядування вплинули на можливість КП "Харківводоканал" розраховуватись з контрагентами (вчасно).

Так, за твердженнями відповідача, станом на 01.11.22, рівень дебіторської заборгованості населення за послуги водопостачання та водовідведення порівняно із ситуацією на 01.01.22 виріс на 71% та складає 1218485,5 тис. гривень. Загальний розмір дебіторської заборгованості споживачів станом на 01.11.22 складає 3437148,0 тис.грн, що підтверджується інформацією КП "Харківводоканал" про динаміку дебіторської заборгованості, довідкою про дебіторську заборгованість.

За результатами господарської діяльності КП "Харківводоканал" за 9 місяців 2022 року валові збитки складають 147052 тис. гривень порівняно з аналогічним періодом минулого року в якому валовий дохід складав 101093 тис. грн. Чистий фінансовий результат являє собою збитки у розмірі 105633 тис. грн.

Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) за перше за 9 місяців 2022 року розмір довгострокової дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду складає 607497 тис гривень, що порівняно з аналогічним періодом 2021 року на 399 мільйонів більше.

Звітом про фінансові результати КП "Харківводоканал" за перше півріччя за формою №02 та балансом за перше півріччя 2022 року підтверджується факт збитковості відповідача у звітний аналогічний період та підтверджується наявність поточних зобов`язань підприємства на суму більше 3,54 млрд. грн.

Відповідач вказує, що військові дії завдавали та завдають шкоди трубопроводам, насосним станціям та іншим спорудам, задіяним в технологічному циклі видобування та доставки якісної питної води, усі зусилля підприємства спрямовані на відновлення систем водопостачання, забезпечення водовідведення стічних вод. Скрутне майнове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, з доведенням підприємства до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності КП "Харківводоканал" здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи водопостачання та водовідведення, що матиме надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього Харківського регіону, особливо в умовах воєнного стану.

З огдляду на вищенаведене, за твердженнями відповідача, вищезазначене свідчить, що затримка в оплаті не відбулась взагалі у зв`язку з дією форс-мажорних обставин, дія яких не закінчилась та засвідчена листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Отже, підстави для застосування компенсаторних заходів (3% річних, інфляційних втрат) та штрафних санкцій (пені), відсутні.

Відповідач стверджує, що на сьогодні, підприємством сплачуються кошти за укладеним між сторонами договором про розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 по справі №922/806/22 предметом розгляду якого було стягнення заборгованості за договором поставки природного газу від 31.01.2022 №44/1-ПД/22 (копія договору про розстрочення від 21.11.2022 №49/11-ПД/22 додається). В період з 21.11.22 по 07.12.22 відповідачем погашено заборгованості у розмірі 730 тис. грн. Дії відповідача свідчать про добросовісне ставлення до позивача щодо виконання рішення суду та договірних зобов`язань.

Більш того, як вказує відповідач, 21.11.22 між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу №60/11-ПЦ/22, за яким підприємством вже сплачені кошти у розмірі 2120106,00 грн.

Також, відповідач посилається, що в силу дії п. 8.5 договору №44/1-ПЦ/22 строк оплати не настав, підстави для застосування штрафних санкцій, нарахування інфляційних втрат та 3% річних, у позивача відсутні; про наявність форс-мажорних обставин, а саме військових дій, якими зумовлено низький рівень надходження коштів на рахунки підприємства від споживачів КП "Харківводоканал" повідомляло ТОВ "ГАЗ.УА" під час врегулювання питань щодо здійснення оплати листом від 31.03.22 №01-01-23/912-22.

У відповіді на відзив позивач вказує, що в справі №922/806/22 Господарським судом Харківської області досліджувалось питання форс - мажорних обставин та їх вплив па можливість виконати зобов`язання зі сторони відповідача та судове рішення по справі №922/806/22, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Позивач вказує, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що органами місцевого самоврядування харків`ян було звільнено від обов`язку оплачувати комунальні послуги, у зв`язку з чим рівень нарахувань та надходжень коштів на рахунки підприємства значно зменшився більш ніж на 70%. Так, рішення органів державної влади та місцевого самоврядування вплинули на можливість КП "Харківводоканал" розрахуватись з контрагентами (вчасно).

Однак, за твердженнями позивача, на підтвердження даних доводів, відповідачем не надано до відзиву відповідного рішення органів влади та самоврядування, з якого можна було встановити, що саме даний орган звільнив харків`ян, від обов`язку оплачувати комунальні послуги.

Також, відповідач інформує, що рівень оплати зменшився більш ніж на 70%, проте, як вказує позивач, матеріали справи не містять даних про відкриття рахунків відповідача, відсутня довідка державної податкової служби України про відкритті рахунки відповідача, відсутні банківські виписки з яких можна було б встановити рух коштів по рахунку, а саме, суми коштів що надійшли на рахунки відповідача та суми коштів, які були сплачені відповідачем з ідентифікацією призначення платежу.

Позивач звертає увагу суду, що згідно п. 4.12 судового рішення в справі №922/806/22 зазначається, що оплати здійснено по 26.10.22р. відповідач відновив здійснювати оплати простроченого боргу лише 21.11.22р. Крім того, відповідач уклав 21.11.22 з позивачем договір постачання природного газу №60/11-ПЦ/22 умова якого передбачено авансова оплата за природний газ.

Отже, за твердженнями позивача, відповідач мав і має кошти здійснювати оплату вартості товару проте спрямовував кошти що надходили йому на рахунки від вище перерахованих бюджетних організацій не на погашення заборгованості позивачу.

Відтак, як вказує позивач, з вище викладеного вбачається, що відповідач не зменшував витратну частину на підприємстві, а збільшував його.

В запереченнях відповідач не погоджується з твердженнями позивача про те, що в справі №922/806/22 Господарським судом Харківської області досліджувалось питання форс-мажорних обставин та їх вплив на можливість виконати зобов`язання зі сторони відповідача, і зазначене є преюдицією та не потребує дослідження.

Відповідач вказує, що в справі, що розглядається наявні документи (докази), які були відсутні про розгляді справи №922/806/22, у зв`язку з чим вважаємо необхідним дослідження обставин судом з урахуванням доказів, що долучені до цієї справи, та не були долучені до справи №922/806/22.

Також, відповідач вказує, що враховуючи, що сторонами передбачені в договорі положення щодо дії форс-мажорних обставин та їх наслідків, відсутності умов щодо обов`язковості сертифікату ТПП, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо строку про повідомлення про форс-мажорні обставини, то за твердженнями відповідача Військова агресія Російської Федерації проти України, в тому числі на території м. Харкова, стала загальновідомим фактом, додатковий письмовий лист про те, що РФ напала на Україну, не має юридичного навантаження такі обставини не підлягають доказуванню, оскільки зазначене закріплено в нормативно-правових актах України, та визнано форс-мажорною обставиною та засвідчено належним чином Торгово-Промисловою палатою України, про ці обставини було відомо позивачу.

Щодо необхідності надання документів визначених Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 відповідач зазначив, що дані положення регулюють питання, щодо підтвердження неможливості платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, тобто не стосуються необхідності надання таких документів контрагенту на підтвердження неможливості виконання господарських зобов`язань у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Також, відповідачем зазначено, що з метою створення додаткових соціальних гарантій для населення міста Харкова, що постраждало внаслідок широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, керуючись ст.30, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення від 08.06.2022 №163 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану", відповідно до якого вирішено Комунальним підприємствам ХМР, що надають житлово-комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України - споживачам (за виключенням отриманих споживачам пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг) за теплову енергію, за послуги з постачання теплової енергії, за послуги з постачання гарячої води, за послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, за послуги з поводженням з побутовими відходами, за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення; за абонентське обслуговування за відповідні послуги та проведення відповідного коригування за період з 24.02.2022 року до 31 травня 2022 року.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач станом на 14.11.2022 не розрахувався за спожитий природний газ в лютому та березні 2022р.

Так, станом на 14.11.22 заборгованість за спожитий природний газ в лютому та березні 22 року, склала 3661520,19 грн. (три мільйони шістсот шістдесят одна тисяча п`ятсот двадцять гривень 19 копійок) в тому числі ПДВ, що підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.22 року в справі №922/806/22.

В обґрунтування заперечень проти нарахування інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань по договору в частині оплати, відповідач посилається на положення п. 8.1 договору №44/1-ПЦ/22 від 31.01.2022, відповідно до якого, при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору, як-то пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов`язань по цьому договору, чи інших, що не залежать від сторін, обставин, жодна із сторін не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово - промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

Відповідно до п.8.5. договору №44/1-ПЦ/22 від 31.01.22, у випадках, передбачених у п. 8.1 даного договору термін виконання стороною своїх зобов`язань з даним договором відсувається відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини і їхні наслідки.

Отже, за твердженнями відповідача, у вказаних положеннях договору сторони досягли згоди щодо звільнення сторін від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин та перенесення терміну виконання стороною своїх зобов`язань.

Проте, щодо посилання відповідача на форс мажорні обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.22р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.22р. "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.22р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.

Поряд з цим, відповідно до п.2 розпорядження №3 від 25.02.22р. ТТП України "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України", що розміщено в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п.4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням №44 (5) від 18.12.2014р. Президії ТПП України (із змінами та доповненнями) (далі Регламент).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту.

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст.3.3 Регламенту вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п.6.10 Регламенту).

Отже, надання сертифікату ТПП України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату ТПП України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.22р. з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не шляхом розміщення на сайті ТПП України загального офіційного листа.

У загальному офіційному листі ТПП України зазначено, що його видано на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та статуту ТПП України.

Проте, в ст.ст.14 та 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не наведено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання відповідачем.

Таким чином, використання загального офіційного листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України від з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Наразі, відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до Регламенту, проте цього не зробив.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідач, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України, жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на вищенаведений лист ТПП України в якості обґрунтування своїх позовних вимог є хибним.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 660363,28 грн - інфляційних втрат та 90240,05 грн. - 3% річних.

За загальним правилом у договірних відносинах головним є виконання сторонами належним чином та в обумовлений строк взятих на себе зобов`язань. Адже невиконання зобов`язань тягне для винної сторони передбачену чинним законодавством відповідальність.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідачем надано до суду письмові пояснення з контрарозрахунком заборгованості відповідно до яких вказав, що розрахунок зазначених нарахувань здійснювався щодо прострочення оплат за актами №9-п від 28.02.2022 та №974 від 31.03.2022 складеними під час виконання договору постачання природного газу №44/1-ПЦ/22 від 31.01.2022 проте розрахунок здійснено невірно. Відповідно до наданого контррозрахунку загальний розмір інфляційних втрат за розрахунком складає 592108,85 грн замість 660363,28 грн, а розмір 3% річних складає 84111,58 грн замість 90240,05 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є арифметично не вірним.

Так на підставі здійсненого судового перерахунку, судом встановлено, що задоволенню підлягає сума 3% річних в розмірі 84111,58 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 660363,28грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є арифметично не вірним.

Так на підставі здійсненого судового перерахунку, судом встановлено, що задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 592108,85 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Звертаючись до суду з клопотанням про зменшення суми 3% річних відповідач вказує, що органами місцевого самоврядування, харків`ян було звільнено від обов`язку оплачувати комунальні послуги, у зв`язку з чим рівень нарахувань та надходжень коштів на рахунки підприємства значно зменшився більше ніж на 70%, отже, рішення органів державної влади та місцевого самоврядування вплинули на можливість КП "Харківводоканал" розраховуватись з контрагентами (вчасно); станом на 01.11.2022, рівень дебіторської заборгованості населення за послуги водопостачання та водовідведення порівняно із ситуацією на 01.01.2022 виріс на 71% та складає 1218485,5 тис.грн, загальний розмір дебіторської заборгованості споживачів станом на 01.11.2022 складає 3437148,0 тис.грн, що підтверджується інформацією КП "Харківводоканал" про динаміку дебіторської заборгованості, довідкою про дебіторську заборгованість; військові дії завдавали та завдають шкоди майну підприємства; скрутне майнове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, з доведенням підприємства до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності КП "Харківводоканал" здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи водопостачання та водовідведення, що матиме надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього Харківського регіону, особливо в умовах воєнного стану.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Також, у п.8.38 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, вказаних вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Приймаючи до уваги обґрунтування відповідача, викладені в заяві про зменшення суми 3% річних, та на підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача та зменшити суму 3% річних на 90% до 8411,16 грн. В іншій частині заявлених вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, 2, м. Харків, 61013, Код ЄДРПОУ 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (вул. Олексія Терьохіна, м. Київ, 8А , 04080, Код ЄДРПОУ 42468262) - інфляційні втрати в сумі 592108,85 грн.; 8411,16 грн. - 3% річних; судовий збір в сумі 10143,31 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 68254,43 грн. та 3% річних в сумі 81828,89 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "27" лютого 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко