Решение № 109239116, 16.02.2023, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2023 Справа № 917/468/22

Суддя Господарського суду Полтавської області О.О.Ореховська , при секретарі судового засідання Кобець Н.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (ідентифікаційний код 00135390, юридична адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ТРЕЙД 2018» (ідентифікаційний код 41451174, адреса: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, просп. Лесі Українки, буд. 33)

про стягнення грошових коштів

Представники сторін:

Від позивача: Овсепян А.Г. , довіреність від 01.04.2022 № 01/01/07-349/д, свідоцтво адвокатське від 11.04.2018 № 2108

Від відповідача: не з"явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "УКРНАФТА" (позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 509/22 від 17.05.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 в сумі 496 336 175,05 грн, у тому числі 430 186 805,04 грн - основний борг, 29 205 558,98грн - пеня, 32 488 722,76грн - інфляційні втрати, 4 455 085,27грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки №12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року, за умовами якого позивач зобов`язався протягом листопада 2021 року поставити та передати покупцеві у власність нафтопродукти (товар), а покупець - прийняти та оплатити товар. Позивач виконав свої зобов`язання за договором, здійснив у листопаді 2021 року поставку Товару в повному обсязі та на умовах, визначених договором, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі від 30.11.2021р. Натомість, у встановлені договором строки відповідач розрахунку за поставлений товар не здійснив, а тому станом на 05.05.2022р. у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 430 186 805, 04 грн. (сума основного боргу).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2022 дану заяву передано на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 позовну заяву залишено без руху відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

В межах встановленого судом строку до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшло клопотання з доказами усунення недоліків даної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.06.2022 позовну заяву Публічного акціонерного товариства " УКРНАФТА" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 30.06.2022; встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 01.09.2022.

25.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №5891 від 25.08.2022) відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає їх необгрунтованими та передчасними. Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено платіжне доручення № 2926 від 18.05.2022 р. та лист № 753/1 від 18.05.2022 р. щодо призначення платежу по вказаному платіжному дорученню про часткову сплату суму основного боргу в розмірі 230 000 000, 00 грн. Разом з тим, в п. 2 прохальної частини відповідач прохає суд поновити процесуальний строк для подання даного відзиву.

01.09.2022 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. 6051 від 01.09.2022), якою позивач, у зв"язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 230 000 000, 00 грн. за Договором поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021, зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу до 200 186 805, 04 грн, вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних залишились незмінними, а саме, позивач також прохає стягнути з відповідача 29 205 558,98грн - пені, 32 488 722,76грн інфляційних втрат та 4 455 085,27грн - 3% річних.

01.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №6052 від 01.09.2022) відповідно до якої останній підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог № 01/01/07-597 від 31.08.2022 (а.с. 70-72), відкладено підготовче засідання на 13.10.2022.

З огляду те, що судом прийнята заява позивача про зменшення розміру позовних вимог судом здійснюється розгляд справи з урахуванням нової ціни позову - про стягнення 200 186 805, 04 грн, основного боргу, 29 205 558,98грн - пені, 32 488 722,76грн інфляційних втрат та 4 455 085,27грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.10.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті 22.11.2022.

В судовому засіданні 22.11.2022 судом оголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 10.01.2023 , відповідач повідомлений про перерву ухвалою суду від 22.11.2022.

В судовому засіданні 10.01.2023 судом оголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 16.02.2023 , відповідач повідомлений про перерву в судовому засіданні ухвалою суду від 10.01.2023.

Відповідачем ухвала Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023 про повідомлення про дату, час та місце судового засідання 16.02.2023 об 11:00 отримана 03.02.2023 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.140).

Порядок вручення учасникам справи судового рішення (ухвали) визначається статтею 242 ГПК України. Днем вручення судового рішення є :

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення …

Отже судом виконані умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 16.02.2023 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити позов в редакції заяви про зменшення позовних вимог.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив докази, на які сторони посилаються як на підтвердження своїх обставин.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.02.23р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між ПАТ «Укрнафта» (далі Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ТРЕЙД 2018» (далі Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити та передати покупцеві у власність нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до Пункту 1.3. Договору постачальник протягом листопада 2021 року поставляє товар в асортименті, кількість, за ціною та наступними умовами поставки Постачальник протягом листопада 2021 року поставляє покупцеві Товару на загальну суму 430 186 805, 04 грн., а саме:

- Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF)

- Паливо дизельне Energy-ДП-Л-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015.

Моментом поставки товару і моментом переходу права власності на товар до покупця вважається момент підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі товару. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору покупець здійснює розрахунки по цьому договору в розмірі 100% вартості товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 9 цього договору, в строки не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі товару.

За невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків по цьому договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та встановлену чинним законодавством України. У випадку порушення строків оплати за поставлений товар відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальникові, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни неоплаченого товару за кожен день прострочення. (п. 5.1.,5.2. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору при настанні обставин непереборної сили - обставин, які не можуть бути передбачені сторонами при укладанні цього договору і проти виникнення яких сторони не можуть вжити відповідних заходів (форс-мажорні обставини), строк виконання зобов`язань сторін по цьому договору відкладається відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Сторона, що допустила внаслідок дії форс-мажорних обставин невиконання або неналежне виконання зобов`язань по цьому договору в цілому або окремих його умов, звільняється від відповідальності за таке невиконання або неналежне виконання на час дії форс-мажорних обставин.

Сторона, для якої настали обставини форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше 10-ти календарних днів повідомити іншу сторону про неспроможність виконати зобов`язання (їх частину) по цьому договору. Сторона, що не виконала зазначені умови не вважається такою, що підпадає під дію обставин форс-мажору та несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно умов цього договору. Необхідним і достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни сторони, для якої настали обставини форс-мажору. (п.6.2. Договору).

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за Договором, здійснив поставку Товару в повному обсязі та на умовах, визначених Договором, що підтверджується відповідними актами № 1, № 2 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.11.2021 року, натомість у встановлені Договором строки Відповідач розрахунку за поставлений Товар не здійснив, а тому 31.12.2021 року у Відповідача виникла перед Позивачем заборгованість у розмірі 430 186 805, 04 грн.

Позивач вказує, що після подання позовної заяви 18.05.2022 Відповідач сплатив на рахунок ПАТ «Укрнафта» частину заборгованості у розмірі 230 000 000,00 грн. в рахунок оплати боргу за договором поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року (копія платіжного доручення № 2926 від 18.05.2022 та листа ТОВ ««ОІЛ-ТРЕЙД 2018» щодо призначення платежу по вказаному платіжному дорученню про сплату 230 000 000, 00 грн. залучені відповідачем до матеріалів справи а.с.62-63).

Таким чином, за даними позивача, станом на 02.08.2022 року за ТОВ «ОІЛ-ТРЕЙД 2018» обліковується заборгованість за поставлений Товар за Договором поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року у розмірі 200 186 805, 04 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог) 200 186 805, 04 грн. основного боргу, 29 205 558,98грн - пені, 32 488 722,76грн інфляційних втрат та 4 455 085,27грн - 3% річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормою ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз змісту Договору № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Виходячи із змісту ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, ПАТ „Укрнафта" на виконання умов Договору № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року поставило ТОВ «ОІЛ-ТРЕЙД 2018» визначений договором товар на суму 430 186 805, 04 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі нафтопродуктів №1, №2 від 30.11.2021р. та не заперечувався відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до п. 4.3 Договору, Покупець здійснює розрахунки по Договору в розмірі 100% вартості Товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у розділі 9 Договору, в строки не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару.

Відтак, з огляду на п. 4.3. Договору, у строк до 30.12.2021 року (включно) Відповідач мав розрахуватися з Позивачем за поставлений Товар.

Матеріалами справи підтверджено, що у встановлені Договором строки Відповідач розрахунку за поставлений Товар не здійснив, лише 18.05.2022 року Відповідач вніс на рахунок ПАТ «Укрнафта» частину суми у розмірі 230 000 000, 00 грн. в рахунок оплати боргу за договором поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2926 від 18.05.2022 р. та листом № 753/1 від 18.05.2022 р. щодо призначення платежу по вказаному платіжному дорученню.

Таким чином, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем по договору поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року станом на дату ухвалення рішення становить 200 186 805, 04 грн.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 200 186 805, 04 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

До заперечень відповідача викладені ним у відзиві на позов ( а.с. 59-69) суд відноситься критично з огляду на наступне.

У відзиві на позов відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, позовні вимоги позивача є передчасними, оскільки строк виконання зобов"язань по Договору поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 відкладається відповідно часу, протягом якого будуть діяти обставини непереборної сили ( п. 6.1 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору при настанні обставин непереборної сили - обставин, які не можуть бути передбачені сторонами при укладанні цього договору і проти виникнення яких сторони не можуть вжити відповідних заходів (форс-мажорні обставини), строк виконання зобов`язань сторін по цьому договору відкладається відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Сторона, що допустила внаслідок дії форс-мажорних обставин невиконання або неналежне виконання зобов`язань по цьому договору в цілому або окремих його умов, звільняється від відповідальності за таке невиконання або неналежне виконання на час дії форс-мажорних обставин.

В обгрунтування наявності обставин переборної сили відповідач посилається на введення в Україні воєнного стану та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ( доданий до відзиву).

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р, адресований всім, кого це стосується, в якому ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року№64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні". Даним листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

При цьому, суд зазначає, що обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

За ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 ГКУ у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Слід зазначити, що порядок застосування обставин форс-мажору прямо передбачено договором сторін. Так, сторона, для якої настали обставини форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше 10-ти календарних днів повідомити іншу сторону про неспроможність виконати зобов`язання (їх частину) по цьому договору. Сторона, що не виконала зазначені умови не вважається такою, що підпадає під дію обставин форс-мажору та несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно умов цього договору. (п.6.2. Договору).

Таким чином, відповідач, у разі виникнення обставин непереборної сили, був зобов`язаний у десятиденний строк повідомити позивача про це та надати належні докази настання форс-мажору. Однак, матеріали справи не містять доказів, що відповідач виконав цю, передбачену договором, вимогу.

Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у Постанові від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 зазначив, що умова про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.

Сторони в п.6.2 Договору прямо зазначили, що сторона яка не виконала зазначені умови (не пізніше 10-ти календарних днів повідомити іншу сторону про неспроможність виконати зобов`язання) не вважається такою, що підпадає під дію обставин форс-мажору та несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно умов цього договору. Отже, відповідач з огляду на ненадання доказів повідомлення у встановлений строк іншої сторони про форс-мажорні обставини, позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку обставина введення на території України воєнного стану не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов договору, оскільки під час розгляду справи не довів об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

При цьому, посилання відповідача на відкладення строку виконання зобов"язання щодо сплати основного боргу по Договору поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021, з огляду на вказані ним у відзиві обставини, не грунтується на нормах чинного законодавства.

Невиконання зобов`язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов`язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов`язання. Та більше, не звільняє від необхідності, за вимогою кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки таке зобов`язання є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Також, сторони у Договорі № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків по цьому договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та встановлену чинним законодавством України. У випадку порушення строків оплати за поставлений товар відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальникові, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни неоплаченого товару за кожен день прострочення. (п. 5.1.,5.2. Договору).

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача 29 205 558, 98 грн пені, 32 488 722,76 грн інфляційних втрат, 4 455 085,27 грн 3% річних.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за період з 31.12.2021 року по 05.05.2022, інфляційні втрати за період січень 2022 - березень 2022.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 31.12.2021 року по 05.05.2022 року у розмірі 29 205 558,98 грн.

В частині нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару.

У пункті 5.1. Договору поставки вказано, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків по Договору сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та встановлену чинним законодавством України.

У п. 5.2. Договору поставки Сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений Товар відповідно до Договору, Покупець сплачує Постачальникові, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає, що розрахований позивачем розмір пені не перевищує розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за неналежне виконання Договору поставки № 12/01/01/2157-НП від 01.11.2021 року 200 186 805, 04 грн. суми основного боргу, 29 205 558,98грн - пені, 32 488 722,76грн - інфляційних втрат та 4 455 085,27грн - 3% річних.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ТРЕЙД 2018» ( 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, просп. Лесі Українки, буд. 33, код ЄДРПОУ 41451174) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 200 186 805,04 грн. суми основного боргу, 29 205 558, 98 грн. пені, 32 488 722,76 грн. інфляційних втрат, 4 455 085,27 грн. 3% річних, витрати по сплаті судового збору в сумі 868 350,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2023

Суддя О.О. Ореховська