Решение № 109200421, 22.02.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2023 р. м. Київ

Справа № 911/2408/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» до Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» про стягнення 110 220 774,89грн, за участю представників від:

позивача Бойко Ю.О. (ордер серії АО № 1073170 від 12.07.2022);

відповідача Гаврись Я.Б. (довіреність №181/22 від 01.12.2022)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (далі ТОВ «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (далі ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО») про стягнення 110 220 774,89грн, що складається з: 84 702 000грн в рахунок повернення попередньої оплати; 14 294 912,87грн - 20% річних з 30.12.2021 по 02.11.2022; 11 223862,02грн втрати від інфляції за період з 01.04.2021 по 02.11.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення попередньої оплати за не відпущену електричну енергію за двостороннім договором №20/21-366-РДД від 29.12.2021 купівлі-продажу електричної енергії у встановлений договором строк (а.с. 1-9).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2022 відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 19.12.2022 о 14:30, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.47-48).

Копія відповідної ухвали відповідачу у паперовій формі не направлена у зв`язку з відсутністю фінансування, про що складено довідку від 25.11.2022 (а.с.49); ухвала 25.11.2022 доставлена до електронного кабінету (офіційну електронну адресу) позивача та відповідача (а.с.50-51).

14.12.2022 до суду надійшов додаток до позовної заяви, сформований в системі «Електронний суд» 13.12.2022, у якому позивач, на підставі ст. 90 ГПК України, просить відповідача надати відповідь на поставлені питання (а.с.62-63).

19.12.2022 через систему «Електронний суд», з пропущенням встановленого судом строку, надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 66-68).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує, що вимога щодо повернення коштів ним не отримана, у зв`язку з чим у відповідача не виникло зобов`язання повертати кошти. Враховуючи факт неотримання вимоги, як стверджує відповідач, втрати від інфляції та 20% річних нараховано позивачем безпідставно.

До тексту відзиву також включено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву. Обґрунтовуючи відповідне клопотання відповідач зазначає, що причинами для пропущення відповідного строку є: віддалене місцезнаходження ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» від м. Києва, здійснення діяльності в умовах неповного робочого тижня зі скороченим штатом працівників, застосування екстрених відключень світла, постійні загрози ракетних обстрілів, необхідність перебувати в укритті під час повітряних тривог зважаючи на те, що об`єкти ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» є об`єктами критичної енергетичної інфраструктури.

Ухвалами від 19.12.2022, що занесені до протоколу підготовчого засідання, судом:

- долучено до матеріалів справи додаток до позовної заяви та відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо зобов`язання відповідача надати відповідь на питання, викладені в додатку до позовної заяви;

- залишено без розгляду клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву, продовжено строк для подання відзиву та прийнято його;

- встановлено строки: позивачу - для подання відповіді на відзив з наданням доказів в обґрунтування його доводів та доказів направлення його копії з додатками відповідачу - 15 днів з дати отримання відзиву; відповідачу - для подання заперечення з наданням доказів в обґрунтування його доводів та доказів направлення його копії з додатками позивачу - 15 днів з дня отримання відповіді на відзив;

- оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14:00 23.01.2023 (а.с. 74-76).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позивачем клопотання щодо зобов`язання відповідача надати відповідь на питання, викладені в додатку до позовної заяви, суд виходив з того, що відповідні питання мали бути викладені у позовній заяві або у додатку до неї, який має бути поданий разом з позовною заявою.

Так, відповідно до ч.1 ст.90 ГПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Як визначено ч.ч.2,3 ст.90 ГПК України: учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті; відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання.

Позивачем, в порушення ч.1 ст.90 ГПК України, відповідні питання не включені до тексту позовної заяви та не подані як додаток до неї разом із такою позовною заявою. Між тим відповідні питання, зазначені в заяві, що надійшла від позивача 14.12.2022 та її копія направлена відповідачу 13.12.2022 о 19:04, тобто після 17:00 та закінчення робочого часу, тому вважається врученою наступного робочого дня 14.12.2022, що унеможливлює подання відповідачем у строк, встановлений ч.3 ст.90 ГПК України, відповідей на такі питання за 5 днів до підготовчого засідання, яке призначено на 19.12.2022. При цьому, позивач ніяк не обґрунтував порушення порядку та строку подання такої заяви, встановленого ч.1 ст.90 ГПК України разом з позовом.

Клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву судом залишено без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України: суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже, строк, який встановлюється судом, продовжується на відміну від строку, який встановлюється законом, що може бути поновлений за заявою учасника.

Строк для подання відзиву продовжено з ініціативи суду на підставі ч.2 ст.119 ГПК України, зважаючи на встановлення судом строку для подання відзиву мінімальної тривалості, визначеної ч. 8 ст. 165 ГПК України, а також причини пропущення відповідного строку, зазначені відповідачем.

Перерва у підготовчому засіданні оголошена судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, враховуючи, що встановлені судом строки для подання відповіді на відзив та заперечення не закінчились, а учасники справи мають право отримати копії відповідних заяв по суті до початку розгляду справи по суті як визначено ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України.

06.01.2023 до суду з пропущенням встановленого строку, останнім днем якого є 03.01.2023, враховуючи отримання позивачем копії відзиву 19.12.2022 (а.с.72), від позивача надійшла відповідь на відзив, сформована в системі «Електронний суд» 05.01.2023 (а.с. 86-91).

У поданій заяві по суті позивач спростовує твердження відповідача щодо не отримання відповідачем вимоги про повернення оплати та стверджує, що така вимога отримана 16.06.2022, про що представник відповідача розписався у повідомленні про вручення поштового відправлення. Окрім того, позивач вважає, що повернути попередню оплату позивач мав з наступного дня після спливу строку поставки та сплачувати проценти, як узгоджено сторонами договору, - з моменту отримання оплати, тому вважає обґрунтованим нарахування процентів та інфляції за заявлені періоди.

20.01.2022 до суду від відповідача, у встановлений судом строк, надійшло заперечення на відповідь на відзив (а.с.97-99).

У заяві по суті запереченні відповідач вважає, що строк повернення попередньої оплати настав лише 21.10.2022 після спливу 90 днів з дня отримання вимоги про повернення попередньої оплати від позивача та вважає безпідставним нарахування процентів та втрат від інфляції за заявлений позивачем період.

У підготовчому засіданні 23.01.2023 позивачем подано клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив (а.с.103).

Вимоги поданого клопотання мотивовані тим, що подати відповідні документи та докази у встановлений строк виявилось неможливим, у зв`язку з екстреними відключеннями електричної енергії.

Ухвалами від 23.01.2023, що занесені до протоколу підготовчого засідання, судом:

-продовжено строк для подання відповіді на відзив та прийнято відповідь на відзив;

-закрито підготовче провадження;

-призначено справу до судового розгляд по суті на 15:20 08.02.2023 (а.с.105-107).

Строк для подання відповіді на відзив продовжено на підставі ч.2 ст. 119 ГПК України зважаючи, на викладені у клопотанні обставини, а саме довготривалі перебої з електропостачанням, що об`єктивно могло перешкоджати позивачу скористатись правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк.

07.02.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру 20% річних та втрат від інфляції на 99% (а.с. 117-120).

Подане клопотання мотивоване тим, що ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» перебуває у важкому становищі у зв`язку з військовою агресією проти України, а саме ракетними обстрілами теплових електростанцій, а задоволення вимог про стягнення 20% річних та втрат від інфляції суттєво погіршить становище відповідача та призведе до неможливості ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» забезпечувати енергетичну безпеку в Україні, спрямовувати кошти на відновлення критичної інфраструктури та здійснювати виплату заробітної плати працівникам.

08.02.2023 від позивача надійшла заява щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення. До відповідної заяви позивачем додано копію договору №5 про надання правової допомоги від 11.07.2022 та додатку №7 до нього (а.с.179-187); докази направлення відповідної заяви відповідачу позивачем надано 22.02.2022 (а.с.212-214).

08.02.2023 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу судового засідання, якими:

-долучено заяву відповідача про зменшення розміру 20% річних та втрат від інфляції до матеріалів справи та ухвалено не брати її до уваги;

-оголошено перерву в судовому засіданні до 15:00 22.02.2023 (а.с.189-192).

Подану відповідачем заяву про зменшення розміру 20% річних та втрат від інфляції та додатки до неї, окрім переліку пошкоджених об`єктів критичної інфраструктури на 30.01.2023, ухвалено судом не брати до уваги та залишити без розгляду, оскільки відповідно до чч. 1-2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом; заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи, як установлено ч.3 такої статті, визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач у даній справі не вказав, що перешкоджало його заявити вимоги щодо зменшення відповідних нарахувань у строки, встановлені судом для подання таких заяв по суті відповіді на відзив та заперечення.

Крім того судом встановлено, що частина доказів, на які відповідач посилається у такій заяві, перебували у його володінні до закриття підготовчого провадження, тому відповідач мав можливість заявити вимогу щодо зменшення розміру відповідних нарахувань у заявах по суті відповіді на відзив або запереченні, а також подати докази у підтвердження обставин, на які він посилається, разом із такими заявами.

20.02.2023 до суду надійшли пояснення позивача щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру 20% річних та втрат від інфляції, яке позивач просить прийняти та врахувати при розгляді спору (а.с. 203-209).

У поданому пояснені позивач вказує, що клопотання відповідача має бути залишене без розгляду, оскільки вимоги, що заявлені в ньому можуть бути заявлені тільки у заявах по суті. Окрім того, позивач наводить у такому поясненні доводи, відповідно до яких він заперечує проти відповідної заяви відповідача.

В судовому засіданні 22.02.2023 представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, а у разі, якщо суд дійде висновку про обгрунтованість відповідних вимог зменшити розмір процентів та втрат від інфляції на 99%.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

29.12.2021 між ТОВ «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (далі покупець) та ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО (даліпродавець) укладено двосторонній договір №20/21-366-РДД купівлі-продажу електричної енергії (а.с.10-14, далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець - відібрати електричну енергію згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку №1, згідно пп.23 п.3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499.

Договором визначено, що під час виконання умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, однак стосуються договірних зобов`язань, сторони зобов`язуються керуватись законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п.1.5 договору).

Як визначено п.1.1 договору, предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Сторонами у договорі узгоджено (п.2.1 договору), що продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупцю у разі, якщо собівартість виробництва електричної енергії у продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії, визначена в договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За вказаних обставин, як визначено договором, обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору, визначається(ються) продавцем за обов`язкового застосування п.4.2 договору щодо сплати процентів за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію. Договором передбачено, що про зменшення відпуску відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) продавець має право повідомити покупця не пізніш ніж за тридцять днів до дати такого зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії (абз. 2 п.2.1 договору).

У разі отримання продавцем коштів за електричну енергію, відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску відбору електричної енергії протягом 90 банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору (абз. 4 п.2.1 договору).

Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу та загальна вартість договору визначаються у додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва (п.3.1 договору).

Період відпуску/відбору електричної енергії становить: з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року включно (пункт 3.3 договору).

Як узгоджено сторонами договору, оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою після того, як на користь продавця з банківського рахунку покупця в повному обсязі списано грошові кошти, що підлягають сплаті за електричну енергії відповідно до умов договору (пункт 3.6 договору).

Сторони у п. 4.2 договору передбачили, що у разі наявності факту невиконання продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), продавець зобов`язується у строки, передбачені договором, повернути на поточний рахунок покупця грошові кошти, сплачені покупцем за обсяг електричної енергії невідпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів, отриманих за договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення (у розумінні ст.536 ЦК України).

Пунктом 7.6 договору сторони домовились, що всі повідомлення, які направляються сторонами одна одній відповідно до договору, повинні бути здійснені у письмовій формі, підписані уповноваженими особами сторони і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим або цінним листом з описом вкладення або доставлені особисто за зазначеними адресами сторін або поштовим оператором Новою поштою чи іншим, в тому числі кур`єрською доставкою, але не виключно.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором або укладення сторонами додаткової угоди про припинення (розірвання) цього договору.

У додатку №1 до договору (далі додаток №1) сторони погодили наступний графік відпуску/відбору електричної енергії у період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року:

-тип графіку продажу електричної енергії - базове навантаження;

-обсяг - 37 150 МВт/год;

-ціна за 1 МВт/год - 1 900грн;

-вартість електроенергії (з акцизним податком та з ПДВ) 84 702 000грн (а.с.15).

У п.2 додатку №1 зазначено, що гарантійний внесок складає 32 506 250 грн без ПДВ, ПДВ гарантійного внеску 6 501 250 грн (всього 39 007 500грн).

Судом встановлено, що позивачем перераховано відповідачу на умовах відповідного договору:

-30.12.2021 платіжним дорученням №21487 - 6 501 250грн;

-30.12.2021 платіжним дорученням №21475 45 694 500грн (а.с.18-19).

Окрім того, ТОВ «УЕБ» перерахувало відповідачу платіжним дорученням №60282750 від 29.12.2021 частину гарантійного внеску, який отримало від позивача, сплаченого для участі в електронному аукціоні №ЕР-291221-14 від 29.12.2021 у розмірі 32 506 250 грн (а.с.17, 23). Відповідач підтвердив довідкою від 30.12.2021 №24/4444 отримання відповідної суми в рахунок оплати (а.с.23).

Отже, всього перераховано відповідачу в рахунок оплати електричної енергії станом на 30.12.2021 - 84 702 000грн.

Листом №24/270 від 26.01.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої договором, на 12 000 МВт/год за період з 01 березня 2022 року по 10 березня 2022 року (а.с.20).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02/02-04 від 02.02.2022 припинити порушення умов договору та здійснити відпуск електричної енергії в період і в обсягах передбачених договором (а.с.24). Відповідна вимога направлена відповідачу 04.02.2022, про що свідчить опис вкладення та поштова накладна № 0411636782343 (а.с.25).

Листом №24/406 від 07.02.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої договором, на 12 000 МВт/год за період з 11 березня 2022 року по 20 березня 2022 року (а.с.21).

Листом №24/601 від 17.02.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої договором, на 13 150МВт/год за період з 21 березня 2022 року по 31 березня 2022 року (а.с.22).

14.06.2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою №14/06-01 повернути протягом 90 днів з дня отримання вимоги грошові кошти, сплачені в рахунок оплати вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року в сумі 84 702 000грн, а також проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів, які отримані як оплата за не відпущений обсяг електроенергії з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення (а.с.26-27). Вказану вимогу направлено відповідачу 14.06.2022 поштовим відправленням №0411637091484 з описом вкладення (зворот, а.с. 27) та отримано відповідачем 16.06.2022, про що свідчить повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення (а.с.95).

17.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 17/11-01 щодо врегулювання спору шляхом відпуску обсягу електроенергії, яка оплачена позивачем в рамках виконання умов договору до закінчення поточного року (а.с. 93-94). Вказаний лист відправлено відповідачу 17.11.2022, про що свідчить опис вкладення та поштова накладна №0411638237377 (зворот, а.с. 94). Проте, як стверджує позивач, відповіді на відправлені відповідачу листи позивач не отримував.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджує, що відповідач не повернув грошові кошти, які підлягають поверненню йому відповідачем за фактом зменшенням відпуску/відібрання електричної енергії у березні 2022 року та не сплатив проценти за користування грошовими коштами.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку сплатити позивачу суму боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів.

Заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу суд вважає мотивованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.693 ГПК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та, враховуючи суб`єктний склад сторін відповідного договору, а також його предмет, відносини сторін врегульовано також спеціальними нормами.

Так, як визначено ч.1 ст.66 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору), купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Відповідно до ч.2 такої статті учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням обмежень, визначених відповідною нормою.

Позивач та відповідач у даній справі є учасниками ринку електричної енергії, оскільки, як визначено п.96 ч.1 ст.1 Закону, до учасників ринку електричної енергії належать, зокрема, електропостачальник (позивач) та виробник (відповідач), які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

За загальним правилом, визначеним ч.2 ст.538 ЦК України, при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторонами змінено загальний порядок виконання зустрічних зобов`язань, оскільки п.3.2 договору встановлено умову щодо попередньої оплати.

Враховуючи умови укладеного договору (п.2.1 договору) та положення вищевказаних норм, відповідач у разі зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії зобов`язаний був повернути позивачу кошти у межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом 90 банківських днів. При цьому, строк виконання відповідного зобов`язання починає свій перебіг з дати отримання від покупця вимоги у письмовій формі про повернення коштів у сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору 16.06.2022; не виконавши відповідне зобов`язання в установлений договором строк протягом 90 банківських днів з 16.06.2022 , відповідач є таким що порушив відповідне зобов`язання.

Так, як визначено ст.611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач до прийняття рішення у справі доказів повернення коштів, які перераховані позивачем як передплата за електричну енергію, не надав, чим не спростував посилання позивача на наявність боргу у відповідному розмірі.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 84 702 000грн основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення 11 223 862,02грн втрат від інфляції, нарахування яких позивачем здійснено за період з 01.04.2022 по 02.11.2022.

Заявлені вимоги суд вважає такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено ч.2 ст.625 НПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, втрати від інфляції у відповідності з вказаною нормою нараховуються у випадку порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи умови договору, відповідно до яких сторони домовились про повернення грошових коштів саме протягом 90 банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі, що є їх правом, таке зобов`язання мало бути виконано відповідачем протягом узгодженого сторонами строку.

Зважаючи на те, що вимога про повернення коштів отримана відповідачем 16.06.2022 (а.с.26-27, 95), він мав виконати відповідне зобов`язання до 20.10.2022 включно. Отже, простроченим відповідне зобов`язання є лише починаючи з 21.10.2022, тому є безпідставними вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції за період з 01.04.2022 по 20.10.2022. При цьому, втрати від інфляції за період з 21.10.2022 по 02.11.2022 (по дату, заявлену у позові) позивачем не понесені, враховуючи наступне.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила механізм здійснення розрахунку інфляційних втрат, відповідно до якого у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця включно, за висновком касаційної інстанції, інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

У п.26 відповідної постанови зазначено, що методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, касаційна інстанція вважала за доцільне відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд повністю відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 11 223 862,02грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 14 294 912,87грн - 20% річних, нарахованих за період з 30.12.2021 по 02.11.2022.

Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати; договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як визначено ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Фактично у договорі сторонами за їх взаємною згодою передбачений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати, настання якого обумовлено зменшенням відпуску електричної енергії, тобто фактично відмовою від передачі товару, право на яке передбачено договором. Встановлення такого зобов`язання умовами договору за взаємною згодою сторін не лише не суперечить наведеним нормам, але й повністю їм відповідає. При цьому, посилання відповідача на те, що проценти можуть нараховуватись лише від дня прострочення виконання зобов`язання з повернення попередньої оплати за товар помилкові, оскільки не відповідають змісту зобов`язання, яке визначено п.4.2 договору, яке взяв на себе відповідач, уклавши відповідний договір, - сплачувати проценти у встановленому договором розмірі саме з дня їх отримання у випадку одностороннього зменшення відпуску електричної енергії.

За розрахунком суду, враховуючи суму попередньої оплати, період нарахування, заявлений у позові - до 02.11.2022, встановлений договором розмір процентів - 20% річних, розмір процентів складає 14 248 500,82грн, що менше ніж заявлено позивачем.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач нараховує проценти включно з 30.12.2021, однак, 30.12.2021 - є днем здійснення оплати. При цьому, така подія є початком перебігу строку для нарахування процентів.

Відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, перебіг строку нарахування процентів починається з наступного після оплати дня 31.12.2021.

Також, суд не погоджується з позицією відповідача щодо нарахування 20% річних лише з 21.10.2022, оскільки у даному випадку сторонами фактично встановлено зобов`язання з оплати процентів за користування коштами, сплаченими як попередня оплата за товар, а не встановлений розмір процентів, нарахування яких передбачено ч.2 ст.625 ЦК України у випадку прострочення грошового зобов`язання. При цьому, оскільки сума попередної оплати не повернута, позивач має право продовжувати нарахування процентів, не зважаючи на те, що строк повернення попередньої оплати закінчився і відповідне зобов`язання є простроченим, враховуючи умови договору та положення ч.3 ст.693 ЦК України.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 20% річних підлягають задоволенню у розмірі 14 248 500,82грн, а у задоволенні вимог про стягнення 46 412,05грн -20% річних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 779 559,64грн / (84 702 000грн + 14 248 500,82)*868 350:110 220 774,89/.

У першій заяві по суті відзиві відповідач не зазначив орієнтовного розміру судових витрат, які він поніс або які планує понести у зв`язку з розглядом справи (а.с.66-68).

У першій заяві по суті позовній заяві (а.с.1-9) позивач вказував, що очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000грн, а у подальшому до закінчення судових дебатів позивач повідомив, що докази, які підтверджують розмір витрат, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення (а.с.179-180). Отже, питання про розподіл відповідних витрат судом не вирішується при прийнятті рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (ідентифікаційний код 22927045; 08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (ідентифікаційний код 42190690; 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 14) 84 702 000грн основного боргу; 14 248 500,82грн - 20% річних а також 779 559,64 грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

3. В частині стягнення 46 412,05грн 20 % річних, 11 223 862,02грн втрат від інфляції відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.02.2022.

Суддя А.Р. Ейвазова