Решение № 10919731, 19.08.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2010 р. Справа № 6/69/10

м. Миколаїв

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Водній мир», м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 9.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники :

Від позивача ОСОБА_2, довіреність від 12.07.2010 року.

Від відповідача Не з»явився. ПРЕДМЕТ СПОРУ : Позивач звернувся до господарського суду з позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в загальні сумі 24123,76 грн., у тому числі 22522,22 грн. сума основного боргу, 1238,72 грн. сума індексу інфляції, 362,82 грн. 3 % річних, 241,24 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 400,00 грн. за юридичні послуги.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі в частині надання відзиву не виконав, заперечень проти позову не надав, представник у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив.

Ухвала про порушення провадження у справі була надіслана на адресу відповідача та отримана ним 12.08.2010 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

У відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

Встановив:

03.11.2008 р. між ПП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Водній мир»(покупець) було укладено договір № 465Х постачання, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець зобовязався приймати і оплачувати товар, відповідно до умов договору.

Як свідчать копії видаткових накладних № 0000000005 від 06.01.2009 року, № 0000000010 від 14.01.2009 року, № 0000000009 від 14.01.2009 року, № 0000000014 від 17.01.2009 року, № 0000000011 від 14.01.2009 року, № 0000000013 від 17.01.2009 року, № 0000000012 від 17.01.2009 року, № 0000000035 від 18.02.2009 року, № 0000000036 від 18.02.2009 року, № 0000000037 від 18.02.2009 року, № 0000000038 від 18.02.2009 року, № 0000000049 від 27.02.2009 року, № 0000000048 від 27.02.2009 року, № 0000000065 від 20.03.2009 року, № 0000000066 від 20.03.2009 року, № 000000076 від 03.04.2009 року, № 0000000084 від 16.04.2009 року, № 0000000085 від 16.04.2009 року, № 0000000086 від 17.04.2009 року, № 0000000077 від 03.04.2009 року, № 0000000090 від 24.04.2009 року, № 0000000188 від 20.11.2009 року позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 27 433,89 грн.

У відповідності до п. 5.3. договору товар, що поставляється, підлягає оплаті на наступних умовах і в наступний термін: протягом тижня за товар реалізований протягом попереднього тижня.

Проте в порушення умов договору відповідач свої зобовязання за договором в повному обсязі не виконав та оплату за отриманий товар в обумовлений строк не здійснив.

Як свідчить підписаний сторонами акт взаєморозрахунків з клієнтами за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року борг відповідача становить 22522,22 грн.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем визначено розмір трьох процентів річних з простроченої суми, що за період з 30.11.2009 року по 18.06.2010 року становить 362,82 грн., а також суму, на яку збільшився борг з урахуванням інфляційних процесів, що за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року склала 1238,72 грн.

Враховуючи викладене, позивач правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до приписів ст. 49 ГПК України державне мито в сумі 241,24 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на відповідача.

Крім того, розглянувши вимогу позивача щодо покладення на відповідача витрат на юридичні послуги в сумі 400,00 грн., суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як свідчить наданий позивачем договір № 27 про надання юридичних послуг від 14.06.2010 року, позивач доручив, а юридична фірма «Валтан»взяла на себе зобовязання з надання юридичної допомоги як складання позовної заяви, збір документів, здійснення в інтересах позивача та за його рахунок представництва і захист інтересів в органах слідства, прокуратури і суду, а також в державних, адміністративних органах. Крім того закріплено, що юридична фірма здійснює представництво інтересів позивача на підприємствах і організаціях всіх форм власності, а також перед громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства.

Згідно п. 5. договору за виконання юридичною фірмою своїх зобовязань за даним договором позивач зобовязаний внести гонорар в сумі 400,00 грн.

Як свідчить квитанція № 90 від 18.06.2010 року позивачем за юридичну допомогу було сплачено 400,00 грн.

Зі змісту договору № 27 від 14.06.2010 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 90 не вбачається, що оплата проведена саме за повязані з даною справою юридичні послуги.

Таким чином суд доходить до висновку, що оплата могла бути проведена за весь комплекс викладених вище та передбачених договором № 27 від 14.06.2010 року послуг.

Проте у відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача,

адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що позивачем не доведено зв'язок сплачених за договором № 27 від 14.06.2010 року 400,00 грн. саме з розглядом даної справи, суд вважає за необхідне відмовити в стягненні з відповідача 400,00 грн. витрат на юридичні послуги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водній мир»(м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 9, код 30396682) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість в сумі 22522,22 грн., 1238,72 грн. суму індексу інфляції, 362,82 грн. 3 % річних, 241,24 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в стягненні 400,00 грн. за юридичні послуги.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя

Повне рішення складено 25.08.2010р.