Решение № 109186240, 15.02.2023, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1252/22

Провадження №2/173/135/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Бурхана С.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Авансар, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович і Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Авансар.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 77892.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке: 14.07.2022 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломейко Д.С. відкрито виконавче провадження №69421551 на підставі виконавчого напису від 01.06.2021 року № 77892, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з позивача 21 531, 80 грн. Стягувачем за виконавчим написом є ТОВ Авансар.

Позивач вважає цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що останній вчинений з порушенням чинного законодавства. Окрім того, позивач вважає вимоги зазначені у виконавчому написі нотаріуса спірними, оскільки не погоджується із сумою заборгованості та не визнає вимоги стягувача як нового кредитора, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 року відкрите спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін. Також цією ухвалою задоволено заяву позивача про витребування доказів.

Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно відповідачу та третім особам надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу та третім особам було встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі від 05.10.2022, копію позовної заяви разом з доданими до неї документами, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, відповідач відзив на позовну заяву в порядку статей 178, 278ЦПК України не подав.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог письмові пояснення суду не надали.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ЦПК України.

Відповідно до частини 5 статті 279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2Закону України"Просудоустрій істатус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

14.07.2022 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломейко Д.С. відкрито виконавче провадження №69421551 на підставі заяви ТОВ Авансар за виконавчим написом № 77892 від 01.06.2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 12 травня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Авансар заборгованості в сумі 21531,80 грн., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно вказаного виконавчого напису нотаріуса, копія якого є в матеріалах справи, з позивача на користь відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 200451542 від 07.02.2016 року, укладеного між публічним акціонерним товариством Банк Михайлівський та ОСОБА_1 за період з 07.02.2016 року по 28.05.2021 року. Сума заборгованості складає 21531,80 грн.: 13605,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 900 грн. - заборгованість за нарахованою пенею; 6176 грн. - заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту та плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Відповідно до статей 15, 16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 18Цивільного кодексуУкраїни нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу приписів ч. 1 ст.1Закону України«Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Пронотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно з главою 14Закону України«Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

В цьому випадку, судом встановлено, що заборгованість зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення не була безспірною, з огляду на таке.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц сформульований правовий висновок про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису став кредитний договір № 200451542 від 07.02.2016 року укладений між ПАТ Банк Михайлівський і ОСОБА_1 . З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги, що судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів того, що дійсно позивачу направлялась претензія з вимогою про погашення заборгованості за вказаним договором.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, на переконання суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не витребував від стягувача додаткових документів, вчинив виконавчий напис у порушення норм ст.88Закону України«Про нотаріат» та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

У даній справі встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. ст. 87 - 89 Закону України «Про нотаріат»та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172.

Вказаний пункт 2 Переліку (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662) передбачав, що для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили, визнав незаконною та нечинною Постанову КабінетуМіністрів України№ 662від 26листопада 2014року в т.ч. в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КабінетМіністрів України№ 1172від 29червня 1999року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до зазначеного кредитного договору, укладеного між позивачем та АТ ПУМБ у простій письмовій формі.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та не чинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171Кодексу адміністративногосудочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його не чинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У частині п`ятій статті 254КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Зазначене вище дає підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» та Переліку документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, згідно з якою укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Окрім того, суд вважає слушними доводи позивача про недоведеність правомірності вимог ТОВ Авансар як нового кредитора до позивача за кредитним договором.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків. З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.141Цивільного процесуальногокодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141,142, 206, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Авансар про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01 червня 2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5), зареєстрований в реєстрі за № 77892 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Авансар (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21/27, офіс 405, ЄДРПОУ 40199031) заборгованості у розмірі 21531, 80 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авансар (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21/27, офіс 405, ЄДРПОУ 40199031) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 992 (дев`ятсот дев?яносто дві) грн. 40 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Бурхан