Решение № 109159243, 23.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 540/8514/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області врахувати до страхового стажу період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 р. по 24.07.1992 р. та період роботи в ТОВ "Ютар" з 12.12.1995 р. по 25.06.2011 р. та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позов обґрунтовує тим, що має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії та у червні 2021 року звернувся до відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Херсонській області у м.Нова Каховка із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку як потерпілому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак 18.06.2021 р. отримав від відповідача-1 відповідь про те, що час проживання в зоні гарантованого добровільного відселення на момент аварії збігся з часом військової служби, а чинним законодавством не передбачено сумування проходження військової служби в різних зонах радіологічного забруднення. Крім того, до загального стажу не зараховано період роботи в ТОВ "Ютар" з 12.12.1995 р. по 25.06.2011 р., оскільки не сплачено страхові внески, а також заробітна плата за вказаний період не нараховувалась та не сплачувалась. Також з підстав несплати позивачем страхових внесків до страхового стажу не зараховано період зайняття підприємницької діяльністю з 18.04.2005 р. по 13.01.2017 р. Вказавши на відсутність страхового стажу (15 років), на думку позивача, відповідачем-1 протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою від 28.12.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.01.2022 р. до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 22.02.2022 р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 р. № 11/0/9-22 про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської області), змінено підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 р., справа № 540/237/22 розподілена на суддю Бездрабка О.І.

Ухвалою від 29.12.2022 р. адміністративну справу № 540/8514/21 прийнято до провадження Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 06.01.2023 р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з викликом сторін.

17.01.2023 р. від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в м.Києві розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак при обстеженні наданих документів встановлено відсутність необхідного стажу та невиконання умов ст.55 Закону, тому прийнято рішення від 10.06.2021 р. № 211530004335 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на ЧАЕС відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, відповідач-2 вказав, що загальний страховий стаж склав 14 років 4 місяці 23 дні, а факт проживання у зоні гарантованого відселення на момент на момент аварії в смт.Нові-Білокоровичі Олевського району Житомирської області з 26.04.1986 р. по 01.07.1988 р. підтверджено довідкою від 06.12.2019 р. № 823, однак відповідно до довідки Новокаховського міського військового комісаріату Херсонської області від 08.01.2020 р. № 1 вбачається проходження позивачем військової служби з 15.15.1986 р. по 21.07.1992 р. та проходження дійсної військової служби у зоні посиленого радіологічного контролю у с.Сарни Рівненської області з 01.08.1991 р. по 24.07.1992 р. Таким чином, на думку відповідача-2, час проживання на забрудненій території збігає з часом проходження служби, а чинним законодавством не передбачено одночасне сумування періодів проживання (роботи) в різних зонах радіологічного забруднення.

19.01.2023 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області надано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Крім того, початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки можлива лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії з 26.04.1986 по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, та додатково на 1 рік за кожні повні 2 роки проживання (роботи) у період з моменту аварії на ЧАЕС по 01.01.1993. Разом з тим, період проживання у зоні гарантованого відселення на момент аварії в смт.Нові-Білокоровичі Олевського району Житомирської області з 26.04.1084 р. по 01.07.1988 р. згідно довідки від 06.12.2019 р. № 823, яка на думку відповідача-1 видана позивачу безпідставно, збігся з проходженням військової служби в військовій частині НОМЕР_1 з 15.15.1986 р. по 21.07.1992 р. та в зоні посиленого радіологічного контролю у с.Сарни Рівненської області з 01.08.1991 р. по 24.07.1992 р. Також, ст.55 вказаного Закону передбачено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, однак згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії, та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 14 років 4 місяці 23 дні. При цьому, за доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано: період роботи в ТОВ "Ютар" з 12.12.1995 р. по 25.06.2011 р., оскільки згідно довідки від 12.04.2018 р. № 108-5578, наданою Державною адміністрацією Солом`янського району в м.Києві, встановлено, що у 2013 році до архівного фонду було передано на зберігання установчі документи та протоколи зборів учасників вищезазначеного товариства, однак відповідно до опису справ особового складу ТОВ "Ютар" заробітна плата за 1995-2012 роки не нараховувалась та не сплачувалась, а отже й не сплачувались страхові внески; період з моменту реєстрації підприємницької діяльності згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи з 18.04.2005 р. через відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про нарахування та сплату страхових внесків. Відтак, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач-1 зауважив, що заяву позивача з доданими до неї документами після реєстрації та сканування засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві. Вказаним органом Пенсійного фонду було розглянуто заяву позивача та долучені до неї документи та 10.06.2021 р. прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 211530004335, а тому вимога позивача щодо визнання дій ГУ ПФУ в Херсонській області протиправними є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 30.01.2020 р. Херсонською обласною державною адміністрацією.

Відповідно до довідки Олевської районної адміністрації від 06.12.2019 р. № 823 ОСОБА_1 з 26.04.1984 р. по 01.07.1988 р. проживав у смт.Нові-Білокоровичі Олевського району Житомирської області, віднесеному до переліку радіаційного забруднених населених пунктів ІІІ зони, гарантованого добровільного відселення.

Протягом 30.01.1986 р. - 06.07.1988 р. ОСОБА_2 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Новокаховського міського військового комісаріату від 08.01.2020 р. № 2.

У період з 01.08.1991 р. по 24.07.1992 р. ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_3 (нині військова частина НОМЕР_4 ), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_4 від 27.12.2019 р. №386.

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_5 від 01.03.1984 р. суд встановив, що серед іншого, з 12.12.1995 р. по 25.06.2011 р. ОСОБА_2 працював на посаді менеджера з продажу реклами ТОВ "ЮТАР".

У період з 18.04.2005 р. по 13.01.2017 р. ОСОБА_2 перебував на податковому обліку в Новокаховській ДПІ Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі від 23.02.2021 р. № 345/21-22-50-2-04 та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 18.04.2005 р., запис № 25010000000001452.

04.06.2021 р. позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказану заяву відповідно до вимог п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ в м.Києві.

Рішенням ГУ ПФУ в м.Києві від 10.06.2021 р. № 211530004335 відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та невиконання умов ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У рішенні, серед іншого, зазначено, що відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий склав 14 років 4 місяці 23 дні; факт проживання у зоні гарантованого відселення на момент на момент аварії смт.Нові-Білокоровичі Олевського району Житомирської області з 26.04.1986 р. по 01.07.1988 р. згідно довідки від 06.12.2019 р. №823, але відповідно до довідки Новокаховського міського військового комісаріату Херсонської області від 08.01.2020 р. № 1 вбачається проходження військової служби з 15.15.1986 р. по 21.07.1992 р. та проходження дійсної військової служби у зоні посиленого радіологічного контролю у с.Сарни Рівненської області з 01.08.1991 р. по 24.07.1992 р. складає 11 місяців 23 дні. Оскільки не виконані умови передбачені Законом щодо проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення (посиленого радіологічного контролю) станом на 01.01.1993 р. та нормативними актами, які стосуються захисту постраждалих від ЧАЕС, не передбачено одночасного сумування періодів проживання (роботи) в різних зонах радіологічного забруднення, а час проживання на забрудненій території співпадає з часом військової служби.

Листом від 18.06.2021 р. ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило, що заява ОСОБА_2 розглянута та прийнято рішення № 211530004335 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на ЧАЕС відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з невиконанням умов Закону та відсутністю страхового стажу. Також у зазначеному листі відповідач-1 більш детально вказав причини прийняття оскаржуваного рішення.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на ЧАЕС відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV).

Як визначено ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Таким чином, пенсійний вік особи, на момент звернення до органу ПФУ, у 2021 році становив 60 років без урахування статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), за наявності страхового стажу не менше 28 років.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідачів щодо прийняття рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на ЧАЕС відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через неврахування до страхового стажу періоду проживання в зоні добровільного відселення з 26.04.1986 р. по 24.07.1992 р., відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу період роботи фізичної особи-підприємця з 18.04.2005 р. по 13.01.2017 р., період роботи в ТОВ "ЮТАР" з 12.12.1995 р. по 25.06.2011 р.

Щодо відмови повивачу у врахуванні до страхового стажу періоду проживання в зоні добровільного відселення з 26.04.1986 р. по 24.07.1992 р. суд вказує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 р. (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону № 796-XII).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 р. протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 р. незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 р. по 01.01.1993 р.) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.

Згідно з п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р., до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Статтею 65 Закону № 796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч.1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч.4).

Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Б № 002014, виданого 30.01.2020 р. Херсонською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ.

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що наявність у нього статусу громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3 є підтвердженням того, що йому має бути призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку. Крім того, факт проживання підтверджується відповідними документами.

Згідно з абз.5 п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 р. № 551 (далі - Порядок № 551), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Відповідно до п.2 Порядку № 551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Викладене кореспондується зі змістом ч.3 ст.65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 551 чітко визначено, що саме посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 р. у справі № 212/12245/13-а (№ К/9901/1087/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Відтак, надаючи особі посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи", держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

За наведеного, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) НОМЕР_2 , видане 30.01.2020 р. Херсонською обласною державною адміністрацією підтверджує той факт, що він з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Водночас, судом встановлено, що у період з 30.01.1986 р. по 06.07.1988 р. ОСОБА_2 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Новокаховського міського військового комісаріату від 08.01.2020 р. № 2.

Суд зауважує, що вказана довідка не містить вказівки щодо місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , однак до матеріалів справи долучено ряд довідок, з аналізу яких встановлено, що протягом періоду служби позивача військова частина НОМЕР_1 дислокувалася в смт.Нові-Білокоровичі Олевського району Житомирської області.

Так, з архівної довідки філіалу Центрального архіву (Західного воєнного округу, с.Власиха, Московська область) Міністерства оброни рф від 13.04.2021 р. № 1/3-2913 вбачається, що ОСОБА_2 переведено на посаду фельдшера військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ; у листі Головного управління персоналу Генерального штабу України від 31.04.2021 р. № 321/2228 вказано, що у книзі обліку (дислокаційний список) Прикарпатського військового округу, яка зберігається у Головному управлінні персоналу значиться, що у період з 30.01.1986 р. по 06.07.1988 р. військова частина НОМЕР_1 дислокувалась у населеному пункті смт.Нові-Білокоровичі Олевського району Житомирської області.

Таким чином, судом встановлено, що з 30.01.1986 р. по 06.07.1988 р. ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка на той час дислокувалася в смт.Нові-Білокоровичі Олевського району Житомирської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 р. № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

Разом з тим, із витягу з послужного списку старшого лейтенанта ОСОБА_1 , виданого військовим комісаром Новокаховського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі його особової справи, вбачається, що протягом періоду з 06.07.1988 р. по 01.08.1991 р. позивач був курсантом Вольського вищого військового училища тилу імені Ленінського комсомолу, яке відповідно до відкритих джерел розташоване у м.Вольскі Саратовської області рф.

Суд зауважує, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст.15 Закону № 796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи (служби) на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, період проходження позивачем навчання у Вольському вищому військовому училищі тилу імені Ленінського комсомолу з 06.07.1988 р. по 01.08.1991 р. не може бути враховано до періоду проживання ОСОБА_1 в межах редіологічно небезпечних ділянок у розумінні Закону № 796-ХІІ.

Слід також відмітити, що у період з 01.08.1991 р. по 24.07.1992 р. ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_3 (нині військова частина НОМЕР_4 ), яка знаходиться у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_4 від 27.12.2019 р. №386.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 р. № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" місто Сарни віднесено до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю (до 01.01.2015 р.).

Тобто, матеріалами справи підтверджено проживання позивача у 3 зоні гарантованого добровільного відселення у період з 24.06.1986 р. по 06.07.1988 р. - 2 роки 0 місяців 13 днів та у 4 зоні посиленого радіоекологічного контролю у з 01.08.1991 р. по 24.07.1992 р. - 11 місяців 23 дні.

Відповідно п.5 ч.2 ст.55 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю (зона 4) за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Таким чином, у зв`язку з проживанням (проходженням служби) позивача у зоні 4 посиленого радіологічного контролю протягом 11 місяців 23 днів (з 01.08.1991 р. по 24.07.1992 р.) та відсутністю підстав для об`єднання строків проживання в різних зонах радіологічного забруднення, суд не враховує даний період при обрахунку права на зниження пенсійного віку.

При цьому, проживання позивача на території 3 зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 р. по 31.07.1986 р. (незалежно від часу проживання в цей період) дає йому право на зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії за віком на 3 роки (початкова величина) (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 р. по 01.01.1993 р.) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Враховуючи викладене, позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4 роки відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ (3 роки початкова величина; 2 рік додатково за повних 2 роки проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 24.06.1986 р. по 06.07.1988 р.).

Як вже зазначалося, згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

При цьому, ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Таким чином, враховуючи право позивача на зменшення пенсійного віку на 4 роки, яке він може реалізувати по досягненню 56-річного віку, то відповідно до положень ч.1 ст.55 Закону № 796-XII в поєднанні з вимогами ч.1 ст.26 Закону № 1058-ІV право на призначення пенсії за віком позивач набуде за наявності у нього страхового стажу (з урахуванням зменшення його розміру на 4 років) не менше 24 роки, що спростовує доводи відповідачів щодо невиконання умов ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 18.04.2005 р. по 13.01.2017 р. суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (у редакції на спірних правовідносин) до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Зазначений висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 р. у справі № 643/20104/15-а.

Як свідчать матеріали справи, докази сплати ОСОБА_1 у період зайняття підприємницькою діяльністю з 18.04.2005 р. по 13.01.2017 р. відсутні.

Суд не враховує надані позивачем підтвердження сплати податків за період 2005-2010 роки (довідка Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі від 15.09.2021 р. № 345/21-22-50-2-04), оскільки зазначені документі підтверджують факт здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній та спрощеній системах оподаткування та відсутність заборгованості по податкам, проте не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо правомірності рішення пенсійного органу в частині не зарахування періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 18.04.2005 р. по 13.01.2017 р. до трудового (страхового) стажу позивача.

Щодо неврахування до трудового стажу періоду роботи в ТОВ "ЮТАР" з 12.12.1995 р. по 25.06.2011 р. суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються інші документи, які можуть підтвердити періоди роботи.

Матеріали справи свідчать, що згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_5 від 01.03.1984 р., серед іншого, з 12.12.1995 р. по 25.06.2011 р. ОСОБА_2 працював на посаді менеджера з продажу реклами ТОВ "ЮТАР".

Вказані записи завірені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, та й сам факт роботи позивача у ТОВ "ЮТАР" відповідачами не заперечується.

Крім того, з матеріалів вправи вбачається та підтверджується відповідачами, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 суми заробітку та сплати внесків з 2004 року відсутні.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем-2 протиправно не враховано до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в ТОВ "ЮТАР" з 12.12.1995 р. по 31.12.2003 р.

Суд також зауважує, що у своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", водночас оскаржуване рішення від 10.06.2021 р. № 211530004335 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві.

При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.58 Закону № 1058 Пенсійний фонд призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та на підставі ч.4 ст.245 КАС України визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 10.06.2021 р. № 211530004335 та зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2021 р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналогічна правова позиція про те, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 р. у справі № 233/2084/17.

Частинами 1, 2статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідач-2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у сумі 454 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_6 ) у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 10.06.2021 р. № 211530004335.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_6 ) період роботи з 12.12.1995 р. по 31.12.2003 р. та повторно розглянути заяву від 06.06.2021 р., з урахуванням права позивача на зменшення пенсійного віку на 4 роки відповідно до положень ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_6 ) судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко