Решение № 109154732, 21.02.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7978/19

Провадження № 2/127/3782/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21.02.2023 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Мельник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВІСТАНОВИВ:

Акціонере товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 22.12.2011 року, згідно з якою отримала кредит в розмірі 14300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2 . Позивачем 12.05.2016 року була направлена претензія кредитора до Другої вінницької державної нотаріальної контори. 23.05.2016 року позивачем було отримано відповідь із Другої вінницької державної нотаріальної контори, згідно з якою спадкоємець померлої ОСОБА_3 ОСОБА_2 із заявою про прийняття чи відмову від спадщини не звертався, спадкова справа була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк». Станом на дату смерті заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 22.12.2011 року становить 7490,43 грн. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, яка складається з наступного: 6864,19 грн. тіло кредиту; 626,24 грн. проценти за користування кредитом.

З посиланням на норми ст. 1282 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 7490,43 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 19.06.2019року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за територіальною підсудністю до Тиврівського районного суду Вінницької області.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 02.08.2019 року відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 02.10.2019 року витребувано від Другої вінницької державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02.10.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що його дружина ОСОБА_3 за життя звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредиту, та не оспорює отримання кредиту ОСОБА_3 . Оскільки відповідач не був учасником даних кредитних відносин та йому не відомі деталі та умови отримання та погашення отриманого кредиту. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (дружина відповідача) померла. Так, з метою повідомлення банк про смерть позичальника її син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до відділення банку копію свідоцтва про смерть. Крім того, зазначив, що з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач із претензією кредитора від 30.04.2016р. звертався до Другої вінницької нотаріальної контори із повідомленням про наявність кредиторських вимог та із проханням в отриманні інформації про прийняття або відмову у прийнятті спадщини спадкоємцями, про інформацію щодо осіб, які подали заяви про відмову від прийняття спадщини або прийняли її.

Друга вінницька нотаріальна контора у своєму листі №771/02-14 від 17.05.2016р. повідомила позивача про реєстрацію претензії та заведення спадкової справи №130/2016. Та для отримання іншої витребуваної інформації, що зазначається у Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи позивачу необхідно було оплатити вартість інформаційної довідки. Позивач таку вимогу проігнорував.

В травні 2018 року позивач звернувся до відповідача із листом-претензією від 12.05.2018р. із вимогою про сплату 7490,43 грн. як до спадкоємця. Однак, вищезазначений лист Відповідач не отримував оскільки його було надіслано на адресу, де Відповідач на той час не проживав.

Також відповідач зазначає, що починаючи від травня 2016року позивач міг знати та знав про прийняття спадщини спадкоємцями. Але із вимогою до спадкоємця (відповідача ) звернувся тільки в травні 2018 року, а з позовом до суду звернувся в березні 2019 року, що на думку відповідача, беззаперечно свідчить про пропуск позивачем строків згідно із ст. 1281 ЦК та є підставою для позбавлення позивача права на таку вимогу відповідно до ч.4 ст. 1281 ЦК.

Також, відповідач зазначив про те, що він написав заяву про відмову від прийняття спадщини в Другій вінницькій державній нотаріальній конторі, тому що ОСОБА_3 було складено заповіт, за яким своє майно вона заповідала іншій особі ОСОБА_1 , яка і вступила у спадщину. Тому вважає, що позов подано до неналежного відповідача, і мають настати наслідки визначені ст. 51 ЦПК України. Оскільки, відповідач не отримав у спадщину від ОСОБА_3 жодного майна, то відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України просить в задоволенні позову відмовити.

30.10.2019 судом отримано витребувані докази.

04.11.2019 року судом отримано відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача виклала свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення. Представник позивача вказала, що відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги щодо спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкодавців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. В даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2 чоловік померлої. Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача. Вимога про погашення заборгованості була пред`явлена до спадкоємця через нотаріуса, а отже ПАТ КБ «Приватбанк» не пропущено строк пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємця померлого.

09.01.2020 року судом отримано письмові заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17.09.2020 року в справі замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 належним відповідачем ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з позовом, відповідачем ОСОБА_1 19.10.2020 року подано відзив на позовну заяву. Зокрема, у відзиві зазначила, що позовна заява від 26.12.2019 року, що відправлена 08.01.2020р. до відповідача ОСОБА_1 була подана після спливу 3 річного строку позовної давності. Також, відповідач зазначила, що не укладала із позивачем жодних письмових договорів щодо збільшення строку позовної давності. Тому просила в задоволенні позову відмовити.

06.11.2020 року судом отримано відповідь на відзив ОСОБА_1 , який за своїм змістом аналогічний відзиву від 02.10.2019 року від відповідача ОСОБА_2

13.11.2020 року судом від відповідача ОСОБА_1 отримано письмові заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 13.05.2022 року справу передано за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2022 року вищезазначену справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилась, хоча була повідомлена належним чином про розгляд справи. Про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.12.2011 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 22.12.2011 року, згідно з якою отримала кредит в розмірі 14300,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.01.2016 року.

12.05.2016 року була направлена претензія кредитора до другої Вінницької державної нотаріальної контори.

23.05.2016 року позивачем було отримано відповідь з Другої вінницької державної нотаріальної контори, згідно з якою спадкоємець померлої ОСОБА_3 її чоловік ОСОБА_2 із заявою про прийняття чи відмову від спадщини не звертався, спадкова справа була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк».

Станом на дату смерті заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 22.12.2011 року становить 7490,43 грн. з урахуванням внесених на погашення заборгованості, яка складається з наступного: 6864,19 грн. тіло кредиту; 626,24 грн. нараховано процентів за користування кредитом.

Згідно із ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов`язки. Винятком з цього правила є лише зобов`язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до частини першої ст. 608 ЦК зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов`язання спадкодавця.

Так, у спадщину переходять: обов`язки, що випливають з цивільно-правових договорів (крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця); обов`язки з відшкодування матеріальної шкоди (збитків); обов`язки по відшкодуванню моральної шкоди (присудженої судом за життя спадкодавця); обов`язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені (присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця (але не більш, ніж за 3 роки); обов`язки за договором оренди житла з викупом.

Згідно зі статтями 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в шестимісячний строк з дня, як йому стало відомо або могло стати відомим про відкриття спадщини з вимогами до спадкоємців, що прийняли спадщину, повернути йому борг, що був за спадкодавцем. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Згідно з положеннями статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.

Борги спадкодавця це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

Як вбачається з матеріалів копії спадкової справи, заведеної 16.05.2016 року після смерті ОСОБА_3 . Другою вінницької державною нотаріальною конторою 25.05.2016 року спадкоємець ОСОБА_2 подав заяву про відмову від отримання обов`язкової частки в спадщині.

Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_3 15.09.2011 року та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 3330, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 належну ОСОБА_3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Вартість одержаного ОСОБА_1 у спадщину майна частки квартири АДРЕСА_1 , є співмірною позовним вимогам 7490,43 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 року №640/6274/16-ц при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Разом з тим, за змістом положень ст. 1282 ЦК України задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Для всіх спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця. За наявності декількох спадкоємців настає частковий обов`язок виконання зобов`язань: кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Таким чином, кредитор спадкодавця може пред`явити вимоги до будь-якого спадкоємця, але обсяг виконання боргового зобов`язання спадкоємцем не може перевищувати дійсної вартості отриманої ним спадщини і розміру боргів, що пропорційно припадають на його частку.

Обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Аналогічні за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 24.11.2021 року у справі № 615/473/20.

Відповідно до ст. 1281 ЦК спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Положеннями частини другої ст. 1281 ЦК передбачено, що кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Із листа-повідомлення Другої вінницької державної нотаріальної контори від 23.05.2016 року вбачається, що претензія кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» про повернення боргу ОСОБА_3 до спадкоємців померлої прийнята та заведено спадкову справу №130/2016.

Враховуючи, що відповідач у справі є спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину, з неї на користь позивача підлягають стягненню боргові зобов`язання спадкодавця у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Підстав для звільнення спадкоємця за заповітом після смерті позичальника від виконання зобов`язань за кредитним договором б/н від 22.11.2011 року судом не встановлено.

Позивачем надано розрахунок, згідно з яким станом на дату смерті позичальника її заборгованість за вищевказаним кредитним договором перед банком становить 7490,43 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6864,19 грн., заборгованість за простроченими відсотками 626,24 грн.

Таким чином, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 7490,43 грн.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в розмірі 7490,43 грн. за кредитним договором б/н від 22.12.2011 р. та у відшкодування витрат із сплати судового збору 1921 грн.

Позивач може оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя