Решение № 109147388, 08.02.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12720/22

2/308/2590/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

судді - Зарева Н.І.,

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ЄДРПОУ 42858487, м. Ужгород, пл. Поштова, 3,

про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 11 серпня 2018 між нею та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області, про що складено відповідний актовий запис № 626. За час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка вказала, що їх одруження виявилось невдалим, через декілька років їх спільне життя погіршилось, по вині відповідача між ними не було добрих сімейних відносин, взаємопорозуміння, духовної близькості. Відповідач легковажно відноситься до шлюбу, не рахується з інтересами сім`ї та не відчуває ніякого почуття відповідальності перед сім`єю. Наведене призвело до розладу і припинення шлюбних відносин. Сумісне життя і збереження сім`ї стало неможливим.

На підставі наведеного, позивачка просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, а також визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 3000 гривень щомісячно. У позові зазначила, що відповідач зобов`язаний нести витрати по утриманню дитини. Таке утримання повинно забезпечувати хоча б мінімальні потреби дитини, необхідні для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Восьмого лютого 2023 року позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог щодо розміру аліментів, у якій просить суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Восьмого лютого 2023 року відповідач подав письмову заяву, в які зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить їх задоволити.

У судове засідання позивачка не з`явилась, однак, її представник подала заяву про розгляд справи без їх участі. У заяві вказала, що позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог вони підтримують, строк на примирення позивачка просить не надавати.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак, подав заяву, в якій прсить розгляд справи провести у його відсутності за наявними в справі матеріалами, строк на примирення не надавати.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської роди у судове засідання не з`явився, однак, до суду подав заяву про розгляд справи без участі представника. Просив при прийнятті рішення врахувати висновок від 07.11.2022 № 768/23/02-14.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області, 11 серпня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області зроблено актовий запис № 626 від 11.08.2018. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - " ОСОБА_4 ", дружині - " ОСОБА_5 ".

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 09.10.2019, ІНФОРМАЦІЯ_4 в подружжя народився син ОСОБА_3 .

Як встановлено в ході розгляду справи, сімейні стосунки між сторонами не склалися, а шлюбні відносини припинені. У сторін відсутнє взаємопорозуміння, почуття поваги, довіри та любові, ні позивачка, ні відповідач перебувати у спільному шлюбі не бажають.

Згідно зі ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 56СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 СК України, згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.ст. 160, 161 СК України, місце проживаннядитини,яка недосягла десятироків,визначається зазгодою батьків. Місцепроживання дитини,яка досягладесяти років,визначається заспільною згодоюбатьків тасамої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Як вбачається з висновку за № 768/23/02-14 від 07.11.2022, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради визнав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з його матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою її місця проживання.

Одночасно, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст.150Сімейного кодексуУкраїни, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 1 ст.155Сімейного кодексуУкраїни, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 184Сімейного кодексуУкраїни передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст.182СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст.182СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму на 2022 року для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні. Цим же законом визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 6500 гривень.

Згідно ч. 3 ст.70Закону України«Про виконавчепровадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, в тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Нормами ч. 1 ст.191СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У разі визнання відповідачем позову суд, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі наведеного, беручи до уваги повне визнання позову відповідачем, що відповідає вимогам закону та не порушує нічиїх прав, свобод чи інтересів, небажання сторін зберегти шлюб, врегулювання сторонами питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, висновок органу опіки та піклування, а також виходячи зі встановленого законодавством обов`язку обох батьків утримувати їх неповнолітніх дітей, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати позивачки по сплаті судового збору в розмірі 1984,80 грн, понесені нею при зверненні з позовом до суду, підлягають стягненню з відповідача на її користь, а судовий збір у частині стягнення аліментів у розмірі 992,40 грн належить стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 49, 81, 89, 141, 206, 263-265, 272-279, 354, 355, 430ЦПК України, ст.ст. 55, 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Шлюб, укладений 11.08.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області, про що 11 серпня 2018 року зроблено актовий запис за № 626, розірвати.

3. Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 26 вересня 2022 року і до досягнення повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

5. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 копійок).

6. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1984,80 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили, відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Суддя Н.І. Зарева