Постановление суда № 109093650, 17.02.2023, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 463/4221/20

провадження 1-кп/462/70/23

У Х В А Л А

17 лютого 2023 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту та покладених обов`язків,-

встановив:

На розгляді у Залізничному районному суді м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140000000426 від 24 квітня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст.27, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч.ч. 2, 3, ст. 311, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 317 КК України; ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4, ст. 28 - ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 - ч.ч. 2, 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст.317 КК України; ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 - ч.ч. 2, 3 ст. 311 КК України; ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження:

- обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

- обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням наступних обов`язків: прибувати за першим викликом до суду; не залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово; у разі зміни місця проживання повідомляти про це суд; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю;

- обвинуваченому ОСОБА_7 на два місяці наступних обов`язків: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування зі свідками обвинувачення, зокрема ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , а також іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні (поза межами судового засідання); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- обвинуваченому ОСОБА_4 на два місяці наступних обов`язків: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі області в якій проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування зі свідками обвинувачення, зокрема ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , а також іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні (поза межами судового засідання); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну,

оскільки вони обвинувачуються у вчинені ряду особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, можуть переховуватися від суду, продовжити вчиняти раніше розпочате кримінальне правопорушення (зокрема щодо незаконного придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів та психотропних речовин, зважаючи на налагоджену схему виробництва, пересилання та збут наркотичних засобів та психотропних речовин впродовж тривалого періоду та за наявності інших членів злочинної організації, які не притягнуті до передбаченої законом відповідальності), незаконно впливати на свідків вчинених кримінальних правопорушень, інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, які на даний час ще не допитані судом, та інших осіб, яким відомі обставини вчинення незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збут наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, а також наявність вагомих доказів про вчинення інкримінованих обвинуваченими кримінальних правопорушень. Ризики, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не зменшилися, кримінальні правопорушення, в яких обвинувачуються останні, відносяться до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, направлені проти здоров`я нації, вчинені умисно, що має надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, а тому жоден інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку обвинувачених щодо виконання ними процесуальних рішень та не унеможливить спроби останніх перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам.

Захисник ОСОБА_13 відносно задоволення клопотання заперечив, зазначивши, що зазначені прокурором ризики, визначенні ст. 177 КПК України, є необґрунтованими і не підтверджені жодними доказами. Окрім цього, зазначив, що у обвинуваченого є сім`я, знаходиться за кордоном, що свідчить про наявність соціальних зв`язків, а тому просить клопотання прокурора залишити без задоволення та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Обвинувачений ОСОБА_8 відносно задоволення клопотання прокурора заперечив.

Захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_6 відносно задоволення клопотання прокурора не заперечили та просили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання, оскільки останній має роботу з ненормованим робочим днем.

Захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_7 відносно задоволення клопотання прокурора не заперечили.

Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_4 відносно задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії покладених обов`язків на ОСОБА_4 не заперечили.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, випливає зі змісту ст. 331 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 та продовження строку дії покладених на обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 обов`язків, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В контексті статтей 131,132КПК України запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст.177КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.

А тому, суд вважає, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Однак, згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби; домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Так, вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 з урахуванням вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини, статтей 194, 201, 331 КПК України, суд враховує: стадію судового розгляду; наявність обґрунтованої підозри обвинуваченому ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів у разі визнання винуватим; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим; вік та стан здоров`я обвинуваченого, однак має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Суд погоджується із позицією сторони захисту, що ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, частково припинили існувати на момент розгляду даного клопотання. Зокрема обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем проживання. Матеріали кримінального провадження не містять доказів, що обвинувачений переховувався від слідства та суду.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Зміна запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , продовження обвинуваченому ОСОБА_6 домашнього арешту, а обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_4 строку дії покладених на них обов`язків, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого зменшилися, що не виправдовує подальше його тримання під вартою, суд знаходить доцільним змінити обраний раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 на цілодобовий домашній арешт до 60 днів, тобто до 17.04.2023 включно.

Суд знаходить доцільним продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії домашнього арешту на 2 місяці, а саме з 00 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.

Також суд знаходить доцільним продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 строку дії покладених на них обов`язків, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, на 2 місяці.

Керуючись ст.ст.318, 323, 335, 369, 372КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17.04.2023.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів наступні обов`язки: прибувати за першим викликом до суду; не залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 з 00 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.; у разі зміни місця проживання повідомляти про це суд; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на два місяці наступні обов`язки: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі за межі області, в якій проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування зі свідками обвинувачення, зокрема ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , а також іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні (поза межами судового засідання); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на два місяці наступні обов`язки: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі області, в якій проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування зі свідками обвинувачення, зокрема ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , а також іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні (поза межами судового засідання); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17.04.2023.

Покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов`язки: прибувати за першим викликом до суду; не залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово; у разі зміни місця проживання повідомляти про це суд; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Звільнити ОСОБА_8 з-під варти в залі суду негайно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 21.02.2023.

Суддя: