Решение № 10907286, 17.08.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2010 р. Справа № 15/107/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-В”, 65091, м.Одеса, вул. Мсоїдівська, 14, код ЄДРПОУ 19202597;

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 25956001;

про: стягнення 17603,11 грн.

Суддя Ржепецький В.О.

Представники сторін:

Від позивача: Хрома В.В. довіреність від 01.02.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 15.07.2010р.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 17.08.2010р. зявились, позивачем позов підтримано, відповідачем підтримано наданий суду відзив, яким позов визнано частково.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Таврія-В” (далі - позивач) звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 17603,11 грн. заборгованості за договором оренди частини не житлового приміщення № 227/Н від 01.01.2010р.

01.01.2010р. між позивачем та відповідачем у справі укладено договір оренди частини не житлового приміщення № 227/Н від 01.01.2010р. (далі - Договір). Як витікає з наведеного Договору, позивач передає а відповідач приймає в термінове платне користування частину не житлового приміщення загальною площею 34,5 кв. м., розміщеного в торгівельному центрі за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, відповідач зобовязується щомісяця, не пізніше кожного пятого числа, за який здійснюється платіж, сплачувати позивачу орендну плату в розмірі, 3303,72 грн., в тому числі ПДВ 550,62 грн. в місяць за всю орендовану площу. Починаючи з 01.01.2010р., з моменту підписання сторонами акту прийому передачі, відповідач виплачує місячну орендну плату.

Відповідно до п. 3.7., 3.7.1. договору, відповідач зобовязався сплачувати позивачеві також витрати на обслуговування будівлі торгівельного центру із розрахунку 23,94грн. за 1 кв.м орендованої площі.

31.03.2010р. сторонами договір оренди розірвано шляхом підписання відповідної угоди.

Згідно з п.п. 2 якої орендаря зобовязано сплатити заборгованість з орендної плати в розмірі 11856,09грн. на протязі 3-х банківських днів.

В позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем зазначених умов договору та просить стягнути з останнього 17603,11грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих позивачем у справі розрахунків, які ґрунтуються на положеннях договору стосовно суми оплати за оренду не житлового приміщення судом встановлено існування заборгованості відповідача за період з 05.01.2010р. по 31.03.2010р.: зі сплати оренди в розмірі 9484,87грн., витрат, передбачених п. 3.7 договору в розмірі 2371,22грн., інфляційних витрат в розмірі 521,67грн.

При цьому позивачем допущено помилки при розрахуванні суми 3% річних та зазначено, що останні розраховано за період в 145 днів, в той час, як період, за яких зазначені санкції підлягають стягненню становить 85 днів. За підрахунками суду 3% річних підлягають стягненню в розмірі 82,83грн.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про наявність нормативних підстав для задоволення позову в частині несплаченої відповідачем орендної плати за договором.

Разом з тим, підстав для задоволення позову в частині стягнення пені судом не вбачається з огляду на таке.

Так при обґрунтуванні позову в даній частині, позивач посилається на ст. 782 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та п. 7.4. договору оренди.

Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, враховуючи, що договір оренди № 227/Н від 01.01.2010р. розірвано та його норми, в т.ч. стосовно умов та розміру пені втратили свою силу, підстав для застосування п. 7.4. останнього та зазначеної норми закону немає.

Крім того, ст. 782 ЦК України не визначає підстав стягнення пені, а регулює відносини, повязані з реалізацією наймодавцем свого права відмовитися від договору найму.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведене зумовлює визнання позовних вимог в цій частині необґрунтованими.

Відповідач не заперечуючи проти підстав предявленого позову, наполягає на тому, що внаслідок необґрунтованих вимог позивача у справі поніс великі матеріальні затрати, внаслідок чого просить звільнити його від сплати штрафних санкцій, а судові витрати покласти на сторін в рівних частках.

Обставини, викладені відповідачем не можуть бути прийняті судом, оскільки, по-перше, сторонами узгоджено, що відповідно до п. 2.9. договору орендодавець має безумовне право наглядати за роботами, які здійснюються орендарем та давати відповідні вказівки, в т.ч. стосовно припинення робіт, тому посилання відповідача на понесені у звязку з такими вказівками витрати є необґрунтованими, крім того, відповідач не підтверджує їх жодними доказами; по-друге, відповідачем не наведено підстав для зменшення штрафних санкцій, визначених ст. 233 ГК України, що зумовлює визнання їх необґрунтованими; по-третє, покладення судових витрат на сторін в рівних частках за умов, зазначених відповідачем, протирічить вимогам ст. 49 ГПК України.

Внаслідок наведеного вище, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 25956001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-В” (65091, м.Одеса, вул. Мясоїдівська, 14, код ЄДРПОУ 19202597) заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 9484,87грн., заборгованість за сплати витрат на утримання торгівельного центру в розмірі 2371,22грн., інфляційні витрати в розмірі 521,67грн., 3% річних в розмірі 82,83грн., 124,60грн. державного мита та 167,05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя В.О.Ржепецький