Решение № 109071232, 20.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2023Справа № 910/12694/22Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві

до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про стягнення 75 600,00 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 75 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір №45/1-Д/2022 про фізичну охорону об`єкта від 26.04.2022.

Позивач зазначає, що взяті на себе договірні зобов`язання виконав в повному обсязі у відповідності до умов укладеного договору. Так, з 26.04.2022 по 10.05.2022 року позивачем були надані послуги із забезпечення фізичної охорони об`єкта, які не оплачені відповідачем.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 75 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

08.12.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 отримана відповідачем 20.12.2022, що підтверджується рекомендованих повідомленням про вручення відправлення №01054 92593920.

26.12.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.01.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.01.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

26.04.2022 між Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (охорона) та державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" (замовник) укладено договір №45/1-Д/2022 про фізичну охорону об`єкта (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у Дислокації (додаток 1 до Договору) об`єкта, що охороняється під фізичну охорону, а охорона зобов`язується здійснити заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об`єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об`єкт, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна.

Замовник зобов`язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охороні встановлену плату.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторони Акта виставлення охорони на об`єкті (додаток 4) для здійснення на ньому заходів охорони і діє до 10.05.2022 включно.

26.04.2022 Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві та державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" підписано та скріплено печатками Акт про виставлення охорони на об`єкт, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна послуг охорони за цим договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додаток 2,3 до Договору).

Ціна охоронних послуг за договором на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку (додатки 1,2 до Договору) відповідно до кількості годин надання цих послуг у кожному окремому місяці та їх вартості (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п.п. 3.5-3.6 вартість послуг за здійснення заходів охорони з цим договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни (додаток 3 до Договору). Орієнтовна вартість договору становить 75 600,00 грн.

Оплата охоронних послуг здійснюється замовником протягом 90 днів після підписання Акту наданих послуг.

Протоколом узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони від 26.04.2022 зафіксовано, що позивач та відповідач дійшли домовленості щодо ціни послуг в розмірі 210,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20 % - 35,00 грн.) за одну годину роботи кожним працівником Управління поліції охорони з фізичної безпеки м. Києва.

Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві та державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" підписано та скріплено печатками розрахунок вартості охорони та дислокацію об`єкта (адреса об`єкта: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3).

На підтвердження надання послуг відповідно до умов Договору позивачем надано: Акт прийому-передачі наданих послуг за квітень 2022 №-000000575 від 30.04.2022 на суму 25 200,00 грн., Акт прийому-передачі наданих послуг за травень 2022 №-000000576 від 10.05.2022 на суму 50 400,00 грн. Зазначені акти підписані та скріплені печатками позивачем та відповідачем.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором, позивачем виставлена претензія №1570/43/46/01-2022 від 27.10.2022 щодо сплати боргу в розмірі 75 600,00 грн. за надані послуги охорони.

Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідач у відзиві зазначає про наявність підстав для застосування 9 розділу Договору, а саме звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договору, якщо таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили.

У відповіді на відзив позивач повідомляє суд, що Договір охорони №45/1-Д/2022 від 26.04.2022 був укладений в період дії воєнного стану, а тому відповідач вже знав про існування вказаних обставин і свідомо цілеспрямовано уклав договір охорони та прийняв відповідні послуги охорони. Також позивач зазначає, що відповідач письмово не повідомляв про форс-мажорні обставини та не надав доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором.

Заперечуючи на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що знаходиться в скрутному фінансовому становищі та не може виконати зобов`язання за Договором. Також відповідач повторно повідомляє, що існують форс-мажорні обставини, які потребують застосування 9 розділу Договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору №45/1-Д/2022 від 26.04.2022 про фізичну охорону об`єкта, не здійснив оплату наданих послуг в загальному розмірі 75 600,00 грн. Зазначена обставина не заперечується відповідачем.

При цьому, щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, що виникли після укладання даного договору незалежно від волі сторін.

Під обставинами непереборної сили слід розуміти надзвичайні ситуації природного, техногенного, воєнного та соціально-політичного характеру, включаючи видання нормативно-правових актів уповноваженими державними органами, що перешкоджають належному виконання сторонами зобов`язань, передбачених цим договором.

У випадку настання форс-мажорних обставин сторона, що постраждала від настання таких обставин має повідомити про це інші сторони протягом трьох днів з дня настання форс-мажорних обставин.

Повідомлення про настання, закінчення і строк дії форс-мажорних обставин має бути підтверджене уповноваженим органом державної влади.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що відповідач повідомляв позивача у письмовій формі про виникнення у нього форс-мажорної обставини, яка перешкоджає йому виконати умови договору, як це передбачено пунктом 9.3 Договору.

Також суд зазначає, що форс-мажорна обставина на яку посилається відповідач виникла до укладання Договору з позивачем. Отже, відповідач, усвідомлюючи існування зазначеної обставини та оцінюючи свої фінансові та інші господарські можливості на час підписання договору та на період його виконання, взяв на себе всі зобов`язання по виконанню умов Договору.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання оплати за договором № 45/1-Д/2022 про фізичну охорону об`єкта до закінчення строї дії воєнного стану в Ураїні відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-ІХ.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Поряд із тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Разом із тим, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження свого складного матеріального становища, відповідачем додано до матеріалів справи: наказ №2-К від 25.02.2022 про встановлення простою на державному підприємстві "Центр державного земельного кадастру", наказ № 6-К від 29.03.2022 про призупинення дії трудових договорів для деяких працівників державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", а також звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2022 року, який містить інформації про чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розмірі 49 049,00 грн. та дохід в розмірі 75 309,00 грн. за аналогічний період попереднього року.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наданні докази не можуть в повній мірі підтвердити об`єктивний фінансовий стан відповідача, зокрема, звіт про фінансові результати не доводить обставини, що у відповідача, зважаючи на його організаційно-правову форму, відсутній інший спосіб, передбачений статутом та законодавством України, отримати фінансування на покриття заборгованості перед позивачем.

Також суд зазначає, що відстрочка виконання рішення не звільняє від виконання зобов`язання, а лише переносить його виконання на майбутнє (до одного року). Отже, докази, які надаються відповідачем, повинні підтверджувати неможливість виконання рішення на момент його винесення, а не на невизначений час.

Окрім того, суд звертає увагу, що запровадження на території України режиму воєнного стану стосується не лише заявника, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

З огляду на зазначене, зокрема, на необґрунтованість викладених відповідачем обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 231, 236-238, 331, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 3; код ЄДРПОУ 21616582) на користь Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (03065, м. Київ, вул. Василя Чумака, будинок 8А; код ЄДРПОУ 40109105) основний борг у розмірі 75 600 (сімдесят п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Відмовити у задоволенні клопотання державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про відстрочення виконання оплати за договором № 45/1-Д/2022 про фізичну охорону об`єкта.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий