Постановление суда № 109067191, 20.02.2023, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1987/23

Категорія 10

2-о/295/59/23

УХВАЛА

20.02.2023 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А.,

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 ,

заінтересована особа

- ОСОБА_2 ,

про усиновлення,

в с т а н о в и в:

17.02.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про усиновлення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2023 вказану справу передано на розгляд судді Воробйовій Т.А.

Згідно з протоколом щодо неможливості призначення присяжних на справу від 17.02.2023, призначення присяжних не відбулося. Не вистачає потрібної кількості присяжних для розподілу справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Згідно ст. 63 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону.

Частиною сьомою ст. 56 Закону врегульовано обов`язки судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦПК України у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Згідно ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення. У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої цієї статті розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист.

Суд, як передбачено в статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ця норма кореспондується із постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», яка наголошує, що суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», визначено, що інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції, передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст.31 ЦПК України передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Враховуючи викладене вище, та неможливість призначення присяжних для розгляду справи, оскільки не вистачає потрібної кількості присяжних для розподілу справи, суд приходить до висновку про необхідність передачі справи голові Богунського районного суду м.Житомира для вирішення питання щодо передачі справи до іншого суду.

Керуючись ст. 31 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Передати справу голові Богунського районного суду м. Житомира для вирішення питання щодо передачі справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про усиновлення, до іншого суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.А. Воробйова